Рішення № 103971940, 13.04.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10188/21

Провадження № 2/466/667/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ковальчук О.І.

секретаря Масної К.О.

справа №466/10188/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» до ОСОБА_1 , ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП

в с т а н о в и в:

01.11.2021 року директор ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» Хамик К.Г. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» відшкодування в розмірі 555186,08 гривень; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО ДС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» страхове відшкодування в розмірі 98000,00 гривень; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО ДС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» пеню в розмірі 13891,84 гривень; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО ДС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» інфляційні збитки в розмірі 12.749,80 гривень та судові витрати в розмірі 10197,43грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 4 лютого 2020 року, о 12 год. 50 хв. на вул. Єрошенка у м. Львів, водій автомобіля AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановами Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2020 року (зі змінами від 16 липня 2020 року) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, а справи закриті у зв`язку зі спливом терміну притягнення до відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в СК АСКО (страховий поліс № 125046170) до ліміту 100.000,00 гривень та франшизою 2.000,00 гривень.

З метою отримання страхового відшкодування ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» 6 лютого 2020 року подав до страховика заяву про виплату страхового відшкодування з необхідними документами.

До дня підписання позовної заяви СК АСКО та ОСОБА_1 відшкодування не виплатили.

У зв`язку із цим, ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» змушене було звернутись до спеціаліста авто товарознавця для оцінки розміру збитків.

Викладене підтверджується наступними доказами:

- Постановами Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2020 року (зі змінами від 16 липня 2020 року) - оригінали документів знаходяться в Миколаївському районному суді Львівської області),

- Свідоцтвом про реєстрацію автомобіля MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 -оригінал документу знаходиться у Позивача,

- Страховим полісом № 125046170 оригінал документу знаходиться у Відповідача 1,

- Заявою про виплату відшкодування від 6 лютого 2020 року - оригінал документу знаходиться у Відповідача 2.

Так, протиправні дії ОСОБА_1 призвели до пошкодження автомобіля MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , і спричинили ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» матеріальні збитки в розмірі 653.186,08 гривень, що підтверджено звітом про оцінку автомобіля № 558/20 від 8 квітня 2020 року.

Викладене підтверджується наступними доказами: Звітом № 558/20 (оригінал документу знаходиться у Позивача).

З огляду на умови договору обов`язкового страхування 125046170, Відповідач 2 зобов`язаний виплатити страхове відшкодування в розмірі 98000,00 гривень, пеню за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 13891,84 гривень, а також інфляційні збитки у розмірі 12749,80 гривень.

Розрахунок розміру страхового відшкодування: 100.000,00 2.000,00 (франшиза) = 98.000,00 гривень.

Розрахунок розміру пені наведений у додатку.

Розрахунок інфляційних збитків наведений у додатку.

В розрахунках використані наступні дані: термін прострочення виплати відшкодування в період нарахування з 9 березня 2020 року по 29 жовтня 2021 року.

В свою чергу, Відповідач 1 зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодуванням, що становить 555.186,08 гривень (653.186,08 98.000,00 = 555.186,08).

Відповідно до ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У відповідності до ст. 36.5 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України, встановлено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Представники відповідача ОСОБА_1 , адвокат Вовчак Р.Я. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу без його участі.

Представники відповідача ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу без його участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 04.02.2020 року о 12.50 год. гр. ОСОБА_1 в м. Львові по вул. Єрошенка, керуючи транспортним засобом марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп`яніння, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу, де в цей час рухався автомобіль марки «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та здійснив з ним зіткнення, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження та матеріальні збитки, таким чином, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3б, д, 13.1, 2.9А ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124, ст. 130 ч. 2 КУпАП.

14.05.2020 року постановами Миколаївського районного суду Львівської області визнано відповідача ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.11-12). Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 - закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с.13-14).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановами Миколаївського районного суду Львівської області від 14.05.2020 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, які не оскаржувались та набрали законної сили, відповідно до яких відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_1 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

На момент скоєння вищевказаної ДТП, транспортний засіб під керуванням відповідача ОСОБА_1 , а саме: автомобіль марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_3 , був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «АСКО ДС» на підставі полісу ОСЦПВ №125046170 від 10.06.2019 року, де ліміт вказано 100000,00грн., франшиза 2000,00грн. (а.с.75).

Позивач ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» є власником транспортного засобу «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10).

Відповідно до п. 2 ст. 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власникові наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

06 лютого 2020 року позивачем ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» на адресу ПрАТ «Страхова компанія «АСКО ДС» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування. Заява підписана ОСОБА_3 на підставі виданої Довіреності директора ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» від 05.02.2020 року (а.с.15-16, 112).

Як вказує представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «АСКО ДС», листом від 06 березня 2020 року ПрАТ «Страхова компанія «АСКО ДС» відмовлено у виплаті страхового відшкодування за договором ОСЦПВ №125046170 від 10.06.2019 року у зв`язку з тим, що згідно наданих ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» документів, особа яка підписала заяву про виплату страхового відшкодування, не має права подавати заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ».

Позивач у подальшому, за власні кошти замовив проведення експертизи для встановлення реального розміру завданої йому матеріальної шкоди.

Згідно Звіту №558/20 про оцінку автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного СПДФО ОСОБА_4 08.04.2020 року, яке проводилося на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали) 653186,08грн., та вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, з ПДВ на запасні частини та матеріали складає 653186,08грн. (а.с.19-74).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон).

Відповідно до статті 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі статями 7, 8 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статей 28, 29 Закону шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до ст. 30 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Таким чином, позивачем були дотриманні вищезазначені вимоги чинного законодавства України та була проведена відповідна оцінка пошкодженого належного йому транспортного засобу.

Позивачем на підтвердження розміру матеріальних збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди надано Звіт №558/20 про оцінку автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного СПДФО ОСОБА_4 08.04.2020 року, який являється належним та допустимим доказом завданих даних збитків у розмінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Наданий позивачем Звіт №558/20 про оцінку автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідає вимогам ст.ст.102,106 ЦПК України, зроблений атестованим експертом Войтик Я.М., який має вишу освіту, кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізаціями в межах напряму 1.3 «Оцінка вартості колісних транспортних засобів», за наслідками безпосереднього огляду цим експертом транспортного засобу та з попередження останнього про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч.1,2 ст. 106 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Так, відповідач ОСОБА_1 заперечивши розмір заподіяної шкоди, не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення експертизи для встановлення розміру завданої позивачу матеріальної шкоди в результаті ДТП, для чого на думку суду необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право та без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відтак, суд бере в основу рішення Звіт №558/20 про оцінку автомобіля «Mercedes Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складений СПДФО ОСОБА_4 08.04.2020 року, оскільки інших доказів сторонами не надано.

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В п.9 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії (неправомірно заволоділи транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом), відшкодовують шкоду на загальних підставах цивільно-правової відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки. Коли цьому сприяла недбалість її власника або володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, яка неправомірно заволоділа цим джерелом, і на його власника або володільця у частці відповідно до ступеня вини кожного з них, з урахуванням обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 1187 ЦК).

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО ДС» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» страхового відшкодування в розмірі 98000,00 гривень підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» відшкодування (різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою) в розмірі 555186,08 гривень, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Також, у Постанові ВСУ від 31.05.2017 року у справі № 6-2969цс16 року зазначено, що «з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Аналогічні за змістом твердження наведені в Постанові Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №477/2154/16-ц, де вказано, що позивач, отримавши від страховика страхове відшкодування, якого недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, одержаною ним від страховика.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню в рахунок відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП транспортному засобу сума в розмірі 555186,08 грн. (653186,08 грн. - 98000,00 грн.).

Крім того, відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому законом або договором.

Відповідно до ст. 36.5. Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Відповідно до висновків про правильне застосування норм права, що викладені у постанові від 16.05.2018 №686/21962/15-Ц Великої палати Верховного суду вказано наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.»

Тобто зобов`язання відшкодувати майнову шкоду, завдану майну фізичної особи (потерпілому) виникає (породжується) в особи, яка таку шкоду завдала, саме в момент спричинення шкоди. «Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою» п.41 постанови від 16.05.2018 №686/21962/15-Ц Великої палати Верховного суду).

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО ДС» пені у розмірі 13891,84грн. та інфляційні втрати у розмірі 12749,80грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому також підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Крім того, в силу дії ч. 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідачів підлягає розмір судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з принципу пропорційності, розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів, виглядає наступним чином: 555186,08 х 1,5 = 8327,79.

У зв`язку з наведеним, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» 8327,79 грн. сплаченого судового збору.

Крім того, 98000,00 + 13891,84 + 12749,80 = 124641,64 х 1,5 = 1869,62. У зв`язку з наведеним, з відповідача ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» підлягають стягненню на користь позивача ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» 1869,62 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 555186,08грн. (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч сто вісімдесят шість гривень вісім копійок).

Стягнути з ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» в користь ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» страхове відшкодування в розмірі 98000,00грн. (дев`яносто вісім тисяч гривень).

Стягнути з ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» в користь ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» пеню в розмірі 13891,84грн. (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одну гривню вісімдесят чотири копійки).

Стягнути з ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» в користь ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» інфляційні втрати у розмірі 12749,80грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» 8327,79 гривень (вісім тисяч триста двадцять сім гривень сімдесят дев`ять копійок) сплаченого судового збору.

Стягнути з ПАТ «Страхової компанії «АСКО ДС» в користь ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» 1869,62 гривень (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять гривень шістдесят дві копійки) сплаченого судового збору.

Позивач: ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ», код ЄДРПОУ - 39670260, місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Біласа, 35.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПАТ «Страхова компанія «АСКО ДС», код ЄДРПОУ 13494943, місце знаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 37.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 квітня 2022 року.

Суддя О. І. Ковальчук