Рішення № 103958790, 11.02.2022, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4715/21

2/214/2014/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Петренко К.І.

за участю представника позивача - Морозової О.С.

за участю відповідачки- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з централізованого опалення, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в якому просить: стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року в сумі 27 165 грн. 04 коп., інфляційні втрати 6 9890 грн. 40 коп., 3% річних - 2 173 грн. 72 коп., а всього 36 319 грн. 17 коп., та судовий збір в розмірі 2 270 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає наступне. Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - позивач) за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (споживачам), яке відповідно до положень Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630) зобов`язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів. Ст. 11 ЦК України, встановлено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків у громадян України, зокрема - зобов`язання: «...можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування». Відповідно до положень ст. 68 ЖК Української РСР, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Так, згідно ст. 10 ЖК Української РСР, громадяни зобов`язані додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992р. № 572 (зі змінами), власник, наймач (орендатор) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Пунктом 2 Правил № 630 (із змінами) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Пунктом 18 Правил № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р. №1875-IV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між Сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 1 та 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким -чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). 01 травня 2019 року вступив в дію ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VHI), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово- комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII). Пунктами 1, 5 ч.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону №2189-VIII). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року по справі№6-2951цс15. Позивач на виконання своїх зобов`язань, згідно вище перелічених нормативно- правових актів України, надав відповідачам послугу з централізованого опалення (далі - послугу), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання, а відповідачі зобов`язані оплатити отриману послугу. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо здійснення оплати за спожиту послугу у відповідачів у період з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 27 165,04 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають бути виконані належним чином. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вищезазначені обставини є підставою для стягнення боргу у повному обсязі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних. Так, відповідачам, внаслідок порушення ними вимог чинного законодавства, нараховано інфляційні втрати - 6 890,40 грн. та 3 % річних - 2 173,72 грн.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, 12.01.2022 року відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено наступне. Виходячи з матеріалів справи у неї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з`явилась заборгованість за послуги центрального опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 року до 01.09.2021 року. Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК). За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК). Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Виходячи з вищевикладеного, просить розглядати цивільну справу за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги центрального опалення з урахуванням клопотання про застосування позовної давності.

28.01.2022 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. АТ «Криворізька теплоцентраль» є суб`єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності та населення у м. Кривому Розі. Позивач на виконання своїх зобов`язань, надав відповідачам послугу з централізованого опалення (далі - послугу), які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання, а відповідачі зобов`язані оплатити отриману послугу. За період з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року позивачем були надані відповідачам послуги на загальну суму 27 287,86 грн. Відповідачами лише частково сплачено кошти за отримані послуги у вище вказаний період. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо здійснення оплати за спожиту послугу у відповідачів у період з 01 жовтня 2013 року по 24 травня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 27 165,04 грн. Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву посилається на норми ЦК України з метою застосування 3-х річного строку позовної давності. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З огляду на наявні в матеріалах справи документи, вони свідчать, що відповідачі в 2014 році здійснили платежі за отримані ними послуги, на рахунок позивача. Вказане свідчить, що відповідачі фактично визнають свій борг перед позивачем. Крім того, варто зауважити, що відзив на позовну заяву надійшов лише від одного відповідача, інші два відповідача по справі не надали до суду жодних документів, що може свідчить про те, що останні визнають свій борг перед позивачем. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону №2189-VIII). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Таким чином, AT «Криворізька теплоцентраль» виконала свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідачі зобов`язані оплатити надані послуги. Враховуючи вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2022 року заперечувала проти долучення копії рішення суду від 10.03.2021 року, так як цей доказ не стосується предмету спору. Позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні 11.02.2022 року зазначила, що відповідь на відзив отримала, просила долучити копію рішення суду про визнання її та відповідача ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірною квартирою. Свій відзив на позовну заяву підтримала, просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: довідка (а.с.5), детальний розрахунок заборгованості (а.с.6), розрахунок суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 7,8зворот), довідки (а.с.12,13,14), копія рішення суду (а.с.43-45), довідка (а.с. 46).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом: довідку (а.с.6), довідки (а.с.12,13,14), копію рішення суду (а.с.43-45), довідку (а.с. 46), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на реєстраційному обліку в квартирі АДРЕСА_1 , перебування квартири у приватній власності ОСОБА_4 .

Суд вважає належними доказами: детальний розрахунок заборгованості (а.с.6), розрахунок суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 7,8), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме наявність заборгованості за надані позивачем відповідачам послуги та їх розмір, розмір нарахованого індексу інфляції, трьох процентів річних.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази, які визнані належними, допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані допустимими та належними є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у період з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року є зареєстрованими у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 , а тому є споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль», за зазначеною адресою, що встановлено довідками (а.с.6, 12,13,14).

Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль», як постачальник централізованого опалення, на виконання своїх зобов`язань, надав відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , послугу з централізованого опалення, що встановлено поясненнями представника позивача, та не спростовано відповідачкою.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за період з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року утворилась заборгованість у розмірі 27 165,04 грн.

Також відповідачам позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання, нараховано інфляційні втрати 6 980,40 грн. та 3% річних - 2 173,72 грн., що вбачається з розрахунку суми компенсації та трьох процентів річних (а.с. 7,8зворот).

Згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.03.2021 року (а.с.43-45), відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , але згідно довідок (а.с.13,46), ОСОБА_2 знята з реєстраційного обліку лише 03.08.2021 року, а ОСОБА_3 станом на 29.06.2021 року є зареєстрованим у спірній квартирі.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017р., Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон № 2189-VIII від 09.11.2017р.), до житлово-комунальних послуг належать послуги, зокрема, з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Пунктом 6 ч.1 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

П. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-IV, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.п. 1 та 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічна норма, передбачена пунктами 1, 5 ч.2 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., якими встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 12 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правил) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Таким чином, хоча ч.1 ст. 12 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII від 09.11.2017р., обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності зі ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, послуг з централізованого опалення, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004р. (який втратив чинність 01.05.2019р.) та №2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що незаконними діями відповідачів, які оплату за житлово-комунальні послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території в повному обсязі не здійснювали, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року в сумі 27 165 грн. 304 коп., заподіюється шкода майновим правам позивача, що у відповідності до ст.15 ЦК України охороняються законом, а тому позивач обґрунтовано, у відповідності до ст. 16 ЦК України звернувся до суду за захистом своїх прав, із застосуванням наслідків прострочення виконання зобов`язань, передбачених ст.625 ЦК України, у виді нарахування інфляційних втрат в сумі 6 980 грн. 40 коп. та 3% річних в сумі 2 173 грн. 72 коп.

В той же час, суд приймає до уваги, що відповідачка ОСОБА_2 просила суд застосувати строки позовної давності до виниклих правовідносин.

Так, відповідно до вимог ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України, якою встановлено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» передбачає форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримання захисту за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, до позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 згідно зі ст.257 ЦК України, встановлено позовну давність тривалістю у три роки.

Вимогами ч.ч.4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Так, АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулись з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення 10.06.2021 року, а тому трьохрічний строк відраховується за три роки до пред`явлення позову, а саме з 01.06.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та вважає за необхідне стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.06.2018 року по 24.05.2021 року в розмірі 14 477,54 грн., інфляційні витрати в розмірі 781,05 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 483,91 грн., а всього 15 742,50 грн.

Твердження відповідачки з приводу того, що згідно рішення суду вона - ОСОБА_2 , та відповідач ОСОБА_3 , втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки станом на 24.05.2021 року як відповідачка ОСОБА_2 , так і відповідач ОСОБА_3 , були зареєстровані у зазначеному житловому приміщенні, тобто в період, за який позивач просить стягнути заборгованість, а саме з 01.10.2013 року по 24.05.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи, що цивільне судочинство згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідачів суми боргу в межах строку позовної давності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно з ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , з кожного окремо в рівних частках, на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» по 328 грн. 02 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог (43,35% - 984,05 грн.).

Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., ст. ст. 1,5,7,9,12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017р., ст. 19 Закону України «Про теплопостачання, ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00130850) заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за період з 01.06.2018 року по 24.05.2021 року в розмірі 14 477 грн. 54 коп., втрати від інфляції у розмірі 781 грн. 05 коп. та 3% річних у розмірі 483 грн. 91 коп., а всього 15 742 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00130850) з кожного окремо в рівних частках, витрати по сплаті судового збору в сумі по 328 грн. 02 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: В.М.Прасолов