Рішення № 103957847, 24.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року Справа № 160/22271/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протизаконним та не чинним рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 7 від 07.10.2021 року у частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , у період часу з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року до пільгового стажу за списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 у період часу з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року до пільгового стажу за списком №1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставне і незаконне незарахування періодів його роботи з 22.08.1992 по 13.12.2004 за професіями, що віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 і від 16.01.2003 №36.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/22271/21. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Частиною 2ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до ч.1ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

15.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов, в якому в прохальній частині ОСОБА_1 просить:

- визнати протизаконним та не чинним рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 7 від 07.10.2021 року у частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , у період часу з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року та період часу з 14.12.2009 року по 18.05.2012 року до пільгового стажу за списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , у період часу з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року та період часу з 14.12.2009 року по 18.05.2012 до пільгового стажу за списком №1.

Уточнений адміністративний позов був отриманий представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 04.01.2022, що підтверджується розпискою.

18.01.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов.

Відповідач просить відмовити в позовних вимогах, вважає позовні вимоги такими, що суперечать чинному законодавству. На думку відповідача, позивач не надав доказів в підтвердження віднесення спірного періоду роботи з 22.08.1992 по 13.12.2004 до пільгового стажу за Списком №1.

Відзив на уточнений адміністративний позов станом на прийняття рішення суду від відповідача не надійшов.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2021 №7 за результатами розгляду заяви підтверджено період роботи позивача з 04.02.1992 по 21.08.1992 і з 14.12.2004 по 31.12.2009 для зарахування до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо інших не зарахованих періодів роботи Пенсійний фонд вказав, що в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено, що заявник працював у підрозділах передбачених Списками повний робочий день, не надано наказу про проведення атестації робочих місць на ВАТ «Дніпропрес».

Вважаючи рішення відповідача протиправним, таким , що порушує конституційне право особи на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист,

що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Пунктом «а» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

-чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

-жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «а» ч. 1 був викладений в наступній редакції:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абз. 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 по 31 березня 2018 не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.

Аналогічні норми передбачені п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV, «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.

Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними),статтю 13, частину другустатті 14,пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина другастатті 14,пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„гстатті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року№ 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно статей 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії 23.11.2021, тобто після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213.

Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди його роботи з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року та з 14.12.2009 року по 18.05.2012.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

Дослідивши копію трудової книжки позивача НОМЕР_3 судом встановлено щодо спірних періодів роботи наступні записи:

04.02.1992 прийнятий в ковальсько-термічний цех нагрівальником металу пресової дільниці Дніпропетровського заводу важких пресів, 2 розряд на підставі наказу №80 від 03.02.1991;

30.12.1993 присвоєний 3 розряд нагрівальник металу пресової дільниці в ковальсько-термічному цеху на підставі наказу №23 від 30.12.1993;

31.03.1994 Дніпропетровський завод тяжких пресів реорганізований у ВАТ Дніпропрес» відповідно до наказу №478 в від31.03.1994;

29.09.1994 присвоєна друга професія коваля на молотах, 2 розряд, продовжує робити нагрівачем металу 3 розряду в ковальсько-термічному цеху на пресовій дільниці відповідно до розпорядження №57 від 29.09.1992;

01.03.1996 переведений до ковальсько-термічного цеху ковалем на молотах та пресах 3 розряду на пресовій дільниці відповідно до наказу №75 від 01.03.1996;

02.02.2001 присвоєно 4 розряд коваля на молотах та пресах в ковальсько-термічному цеху, дільниця пресів відповідно до наказу №33 від 02.02.2001;

15.11.2002 присвоєно 5 розряд коваля на молотах та пресах дільниці пресів ковальсько-термічного цеху відповідно до наказу №92 від 27.11.2002;

01.11.2004 звільнений за переводом до ЗАТ «ЕЛСТА» відповідно до наказу №1111-к від 29.10.2004№

02.11.2004 прийнятий за переводом з ВАТ «Завод Дніпропрес» ковалем на молотах та пресах 5 розряду ковальсько-термічного відділення ковальсько-термічного цеху відповідно до наказу №75/1-л/с від 02.11.2004;

18.05.2012 звільнений за переведенням в ПрАТ «ТД Завод «Дніпропрес», п. 5 ст. 36 КЗпП відповідно до наказу №87-к від 18.05.2012.

На підтвердження роботи позивача за вказаними професіями у наведений період позивачем також були додані:

- архівна довідка Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 04.08.2021 №8/1-2151 щодо роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Завод «Дніпропрес»;

-архівна довідка Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 04.08.2021 №8/1-215о щодо роботи ОСОБА_1 у ЗАТ «ЕЛСТА» з 02.11.2004 по 18.05.2012;

-довідка, що уточнює особливий характер або умови праці необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах ЗАТ «ЕЛСТА» від 31.05.2012 №22-к, яка підтверджує зайнятість позивача повний робочий день з 02.11.2004 по 18.05.2012.

За Списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 до розділу III. МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО (чорні метали) підрозділу 4. Трубне виробництво: трубопрокатне, трубозварювальне, електротрубозварювальне, трубоволочильне, труболиварне, фітингове, балонне, термічне і оцинкувальне; підготовка і вирубування металу пункту а) Робітники віднесені, зокрема, 1030300а-13225 Ковалі на молотах і пресах та 1030300а-14852 Нагрівальники металу.

Вказані професії були віднесені до Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.

Отже, і за записами трудової книжки і уточнюючими довідками підтверджено, що у спірний період позивач працював за професіями, що віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 N 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

Пунктом 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

За вимогами п.2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис (п. 2.14.Інструкції №58)..

Трудова книжка позивача дійсно не містить записів, що підрозділи в яких працював ОСОБА_1 повний день, проте суд звертає увагу на те, що трудовим законодавством України на працівника не покладено обов`язку здійснювати контроль за введенням обліку і заповнення роботодавцем та іншими органами трудової книжки.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.

Суд наголошує, що визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо відсутності наказів проведення атестації на ВАТ «Дніпропрес», то на підтвердження факту проведення такої атестації на підприємстві позивачем надано копії карток умов праці за 1996, а з листа ПАТ «НПО «Дніпропрес» до Відділу державної експертизи умов праці з питань охорони праці від 07.11.2016 №49/к вбачається, що на підприємстві діяла атестація робочих місць (наказ №637 від 17.11.2009) з 17.11.2009 по 16.11.2014.

Суд враховує, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженимпостановою КабінетуМіністрів України від 01.08.1992 № 442( Порядок № 442) і розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (Методичні рекомендації).

Відповідно до п.4 Порядку № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п`ять років.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

При цьому, за приписами п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до наведеної у постанові від 10.07.2018 у справі №227/545/17 Верховним Судом правової позиції обов`язок проведення атестації робочих місць покладено законодавством на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист.

При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, Великої Палати Верховного Судум у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи по суті керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 908,00 грн. за платіжною квитанцією №0.0.2336603934.1 від 12.11.2021 року, який

підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139,243-246,255,262,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 7 від 07.10.2021 року у частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , у період часу з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року та період часу з 14.12.2009 року по 18.05.2012 року до пільгового стажу за списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) зарахувати період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), у період часу з 22.08.1992 року по 13.12.2004 року та період часу з 14.12.2009 року по 18.05.2012 до пільгового стажу за списком №1.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона