Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 278/1844/21
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Боярської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з вище вказаною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу є малолітня донька ОСОБА_3 , яка проживає з позивачкою. Відповідач не цікавиться життям доньки, не допомагає матеріально, хоча має можливісь це робити, так як є працездатним і має дохід.
Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 та стягувати з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
У судове засідання позивачка не з`явилась; засобами електронного зв`язку подала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити (а.с. 73).
Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином як шляхом направлення судових повісткок на зареєстроване місце проживання (а.с. 41, 42-43, 69-70), так і в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 54, 72, 84).
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився; засобами електронного зв`язку подано висновок стосовно розв`язання спору щодо позбавлення батьківських прав відповідача (а.с. 81-82).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін і ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11), яка проживає разом з ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с. 16).
Згідно заяви від 13.07.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко В. В, зареєстрованої в реєстрі за № 1330 (а.с. 12), ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з її матір`ю - ОСОБА_1 .
Служба у справах дітей Боярської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним висновком (а.с. 81-82).
Згідно з ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27 лютого 1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За приписом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач байдуже ставиться до дитини, не спілкується з дитиною, не допомагає матеріально.
Позивачка довела ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні для дитини необхідного харчування, одягу, медичного лікування.
Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання дитини, а також прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи.
Під час розгляду справи не встановлені об`єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.
Емоційний зв`язок між відповідачем та дитиною фактично відсутній, відповідач не виявляє до своєї дитини батьківського піклування, не цікавиться долею дитини, не відвідує сина та не приймає участі у його вихованні.
Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання й матеріального утримання дитини.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батьком дитини, своїми батьківськими обов`язками щодо малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч. 2 ст. 184 СК України).
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідача підлягає у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Також, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача 908,00 грн судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу про стягнення аліментів, відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.
На підставі ст.ст. 180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 137, 141, 247, 258, 263, 265, 268, 272-273, 280, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Боярської міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Стягнення розпочати з 23.06.2021 року і здійснювати до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 908,00 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2022 року.
Суддя О. М. Дубовік
Судове рішення № 103956187, Житомирський районний суд Житомирської області було прийнято 04.04.2022. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 278/1844/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: