Вирок № 103955768, 14.04.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3755/22

Провадження №1-кп/522/1116/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Гаєвої Л.В.

за участю секретаря - Говорової А.М.,

здійснивши судовий розгляд у кримінальному провадженні №12021162510001664, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2021 року, на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівки, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, який зареєстрований, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Левчук А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

07.12.2021 року приблизно о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , в умовах необмеженої видимості, і вологого дорожнього покриття, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух із швидкістю 40 км/год. по крайній правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вулиці Пушкінської, у Приморському районі м. Одеси з боку вулиці Троїцької в напрямку вулиці Єврейської, на якій організовано односторонній рух: три смуги руху в одному напрямку руху, тобто по ходу напрямку руху автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 . Зазначені три смуги руху були поділені відповідною дорожньою розміткою 1.1 і 1.5 та наявною на проїзній частині дорожньою розміткою 1.12 та 1.14.2 згідно Правил дорожнього руху України.

При під`їзді до перехрестя вулиці Пушкінської, та вулиці Єврейської, режим проїзду транспортних засобів та режим руху пішоходів на якому на момент дорожньо - транспортної пригоди не регулювався, у зв`язку із вимкненням світлофорів, тому водій ОСОБА_1 повинен був керуватися правилами проїзду нерегульованого перехрестя, та установленими на перехресті дорожніми знаками, та вище зазначеною дорожньою розміткою, згідно Правил дорожнього руху України, видимість та оглядовість яких для водія ОСОБА_1 була необмеженою. Водій ОСОБА_1 при прямолінійному проїзді перехрестя вулиць Пушкінської - Єврейської, та під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого у районі вище зазначеного перехрестя , позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 згідно Правил дорожнього руху України, та призначеного для переходу пішоходами проїзної частини вулиці Пушкінської, був не уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, контролювати його рух, та вчасно реагувати на можливу зміну дорожньої обстановки. ОСОБА_1 , продовжуючи рух прямо, не в повному обсязі переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, почав проїжджати нерегульований пішохідний перехід, не надавши переваги в русі пішоходу, якого він об`єктивно міг, та повинен був виявити - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину вулиці Пушкінської, по нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись зправа наліво по ходу напрямку руху автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , у результаті чого здійснив на нього наїзд.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений, та госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 у результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівої гомілки в верхній третині зі зміщенням уламків. Указане ушкодження спричинено дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова легкового автомобіля в умовах ДТП, та могло бути спричинене 07.12.2021 року, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Судом встановлено, що в умовах події, при під`їзді до пішохідного переходу належні дії водія автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н НОМЕР_1 регламентувалися вимогами п.18.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому вже перебувають пішоходи, водій зобов`язаний дати дорогу пішоходам, для чого повинен заздалегідь зменшити швидкість, а при необхідності зупинитись, щоб не створювати цим перешкоди або небезпеки. Належним виконанням вимог п.18.1. Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП. Оскільки у розглянутих умовах настання події водій автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 належним виконанням вимог пункту 18.1. Правил дорожнього руху мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, то з експертної точки зору його фактичні дії, що не відповідали вимогам указаного пункту, перебувають у причинному зв`язку з настанням події.

Таким чином, водій автомобіля «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), 12.3, 18.1. Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:

п. 2.3. ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

п.18.1 ПДР «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

За наведених обставин ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України -порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому провадженні обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненні указаного кримінального правопорушення, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті, цивільний позов прокурора у сумі 7932 грн.80 коп. визнав .

У судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з`явився, та до судового засідання звернувся із письмовою заявою у якій просив проводити судове засідання без його присутності, та зазначив , що у нього немає матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз`яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує його особу та те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, що він раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відсутні.

У п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику призначення судами кримінального покарання від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) зазначено, що призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику призначення судами кримінального покарання від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.

На думку суду, призначення покарання у вигляді штрафу або виправних робіт є неможливим, так як обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді арешту не буде достатнім для виправлення указаного обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , ступеню тяжкості кримінального правопорушення, наявності вище зазначених трьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та відсутні заборони, зазначеної у ч.3 ст.61 КК України, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України, та звільнити цього обвинуваченого від відбування основного покарання, із випробуванням, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України. З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , наявності трьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає недоцільним покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК України.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 , наявності трьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому обов`язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на мінімальний строк.

На підставі вище указаного, суд вважає, що такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.124 КПК України суд вважає необхідним стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави України 4290 грн. 24 коп. документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме за проведення судової експертизи згідно до акту №21-6927 вартістю 1 201 грн. 27 коп., за проведення судової експертизи згідно до акту №21-6989 вартістю 1 201 грн. 27 коп., за проведення судової експертизи згідно до акту №22-669 вартістю 1 887 грн. 70 коп.

На підставі ст.174 КПК України суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту, із забороною розпорядження та користування автомобілем «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 , який був накладений, згідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2021 року на речовий доказ, так як у подальшому застосуванні такого арешту відпала потреба.

Під час досудового розслідування прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Міська Одеська клінічналікарня №11» ОМР звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із цивільним позовом про стягнення 7932 грн.80 коп. на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР (65006, м. Одеса ,вул..Академіка Воробйова,5-Г ,р/р UA033288450000026005300971714, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02774415) у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого із обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд вважає, що цивільний позов прокурора про стягнення матеріальної шкоди у сумі 7932 грн. 80 коп. є обґрунтованим, що підтверджується довідкою КНП «Міської клінічної лікарні №11» Одеської міської ради від 21.02.2022 року №01-83/326, тому на підставі ст.1166 ЦК України цей позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Питання про долю речових доказів суд вирішує, відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 174, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті - обмеження волі строком на 1 /один/ рік, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1/один/ рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання , з випробуванням строком на 1 /один/ рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України строком на 1 /один/ рік покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання, а саме іспитовий строк ОСОБА_1 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 14.04.2022 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Міська Одеська клінічналікарня №11» ОМР - задовольнити.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 7932 грн.80 коп. на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР (65006, м. Одеса ,вул..Академіка Воробйова,5-Г ,р/р UA033288450000026005300971714, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02774415) у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 4290 грн. 24 коп. на користь держави України.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.12.2021 року із забороною розпоряджання, та користування, а саме на: автомобіль «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 ., який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 24.12.2020 року Територіальним сервісним центром №5412, належить ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» адреса: м. Київ, Святошинський район, вулиця Сосніних сім`ї, будинок №11.

Речовий доказ - автомобіль «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_1 вважати повернутим власнику ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» адреса: м. Київ, Святошинський район, вулиця Сосніних сім`ї, будинок №11 за належністю.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Гаєва Л.В.

14.04.2022