Рішення № 10395166, 15.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2010 р. Справа № 43/163-10

вх. № 5603/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Купрійов Р.А, дор. від 13.01.10 за №529 відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Українські радіосистеми" м. Київ

до ТОВ "Агролюкс КО", м. Харків

про стягнення 3022,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ “Українські радіосистеми звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Агролюкс КО", м. Харків про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 3022,18 грн., з них борг складає 2882,80 грн. та пеня у розмірі 139,38 грн. за договором про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № 1147711261 від 26.06.08 р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена. Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані ухвалою суду документи не надав, тобто не скористався своїм правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, стверджує, що станом на час розгляду справи відповідачем не виконано свої договірні зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

26.06.08 р. року між Закритим акціонерним товариством "Українські радіосистеми" (Оператор) та ТОВ "Агролюкс КО", м. Харків (Абонент) був укладений договір про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку № 1147711261.

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до умов вищевказаного договору відповідачу було надано в користування телефонні номери, а послуги зв'язку надавалися йому на умовах тарифного плану “Максимум”, (умови вказаного тарифного плану викладені в Додатку № 1 до позовної заяви). Згідно із п. 2 дговору Оператор зобов'язується надавати Абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку відповідно до вказаного у договорі Тарифного плану та надавати додаткові супутні послуги, а Абонент зобов'язується своєчасно їх оплачувати. Однак всупереч вказаній нормі виставлені рахунки за надані послуги за листопад, грудень 2008 року та січень, лютий 2009, відповідачем не сплачено.

Таким чином, відповідач, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2882,80грн., яка до цього часу не погашена.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 2523,53 грн. боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України, встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.          

          Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки встановлена ст. 257 ЦК України. Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Інших строків позовної давності відносно основного зобов'язання Господарський кодекс не встановлює. Скорочений строк позовної давності один рік встановлений ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" № 1280-ІУ від 18.11.2003р. відповідачу нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі 139,38 грн без урахування строку позовної давності, який не відповідає положенням норм законодавства, а тому суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги частково в частині стягнення пені, а саме стягнути з відповідача 27,07 грн. пені

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись ст. 526, 530,625 ЦК України, ст.ст. 198, 202, 232 ГК України,ст.ст.1, 12, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агролюкс КО" (м. Харків, вул. Чичибабіна, 7, кв. 66, ЄДРПОУ 35699274, р/р 260010132381, МФО 320627 ЗАТ „Сбербанк России)” на користь Закритого акціонерного товариства "Українські радіосистеми" (04080, м. Київ, вул. Тульчинська, 6, код ЄДРПОУ 23151188, розрахунковий рахунок 26007200004078 в АКБ "Сітібанк (Україна)" МФО 300584) 2882,80 грн. боргу; 27,07 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 112,31 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане __

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Харківського апеляційного господарського суду.