Постанова № 10394615, 06.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2010 р. № 2-а- 7386/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Перцової Т.С.

секретаря Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача Монагарової О.Я.,

відповідача Зальотіної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Імпекс” (надалі - ТОВ „Імпекс”) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0000231800/0 від 27.04.2010р. та №0000231800/1 від 03.06.2010р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 12438,00 грн., у т.ч. за основним платежем 8292,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4146,00 грн. В обґрунтування позову посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам діючого законодавства України. Наполягає на реальності укладеного між ТОВ „Імпекс” та ПФ „ТТВ” договору №25К від 01.09.2008р. на поставку товару (сопла), посилаючись на первинні документи (видаткову накладну № 967 від 01.09.2008р., податкову накладну № 992 від 01.09.2008р., банківські виписки від 12.11.2008 р. на суму 18000,00 грн. та від 18.12.2008р. на суму 31749,60 грн.), подальшу реалізацію позивачем придбаного товару (сопла) на користь ВАТ „ЗАХІДЕНЕРГО” Ладижинська ТЕС. Висновки перевіряючих про порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України вважає безпідставними та хибними. Позивач зауважує, що такі події як складення 05 та 22 червня 2009 року актів про відсутність ПФ „ТТВ” за місцезнаходженням, прийняття 15.06.2009р. власником ПФ „ТТВ” рішення про ліквідацію підприємства відбулись вже після укладання та виконання спірного договору. До того ж, позивач звертає увагу суду, що акт перевірки не містить інформації про заниження валових доходів чи податкових зобовязань з ПДВ та несплату податків контрагентом підприємства ПФ „ТТВ” з операції поставки покупцю ТОВ „Імпекс” товару на підставі договору № 25К від 01.09.2008 р. З огляду на зазначене, висновки перевірки про фіктивність та нікчемність вказаного договору, за твердженням позивача, є особистим припущенням перевіряючих, суперечать фактичним обставинам та спростовуються наданими позивачем доказами.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням на норми ст.ст.19, 61 Конституції України, ст.ст.203, 208, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року, п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.1994 року. Вважає, що висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки щодо нікчемності укладеного позивачем правочину, завищення податкового кредиту за спірний період не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення відповідача як незаконні та необґрунтовані.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова в наданих до суду письмових запереченнях та її представник в ході судового розгляду справи із заявленими позовними вимогами не погодилися, з посиланням на ч.1, 5 ст.203, ст.203, 215, п.1 ст.ст.216, 228 Цивільного кодексу України стверджують про те, угода, укладена між позивачем та ПФ „ТТВ”, не спричинила реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною. На підтвердження цього висновку наводять суду лист ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 11.02.2010р. № 958/7/18-016 щодо проведеної невиїзної документальної перевірки ПФ „ТТВ” (код за ЄДРПОУ 21219151) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої встановлено відсутність ПФ „ТТВ” за юридичною/фактичною адресою, відсутність витрат, які виникають та повязані з веденням господарської діяльності, відсутність керівника ПФ „ТТВ” Ценіної Белли Данилівни з 19.03.2008 року на території України, остання виїхала за кордон до Ізраїлю та до України не поверталась. Внаслідок чого декларації, уточнені розрахунки податкових зобовязань з податку на прибуток, декларації з ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобовязань з ПДВ, надані ПФ „ТТВ” до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, які підписані Ценіною Б.Д. та дані, наведені у цих деклараціях, визнані ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова такими, що не відповідають п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року за № 143 зі змінами та доповненнями, п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166, абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, за твердженням відповідача, ТОВ „Імпекс” в порушення вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” неправомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, по податковим накладним, отриманим від ПФ „ТТВ”, в ціні придбаних послуг, які не повязані з власною господарською діяльністю, на загальну суму 8291,6 грн.

Враховуючи викладене, вважає правомірними висновки акту перевірки про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 8291,60 грн. та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.04.2010р. фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі службового посвідчення, згідно ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Імпекс»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., про що складено акт № 1800/31149603 від 15.04.2010 р.

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Імпекс»ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Імпекс»з ПФ «ТТВ»; пп.7.44 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8292 грн., у тому числі по періодах : вересень 2008 року в сумі 8292 грн.

З висновками податкового органу ТОВ „Імпекс” не погодилось та надало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова свої заперечення від 15.04.2010 р., на які отримало відповідь № 9201/10/18-018 від 20.04.2010 року про залишення висновків акту перевірки без змін.

27.04.2010р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000231800/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 12 438,0 грн., у т.ч. за основним платежем 8 292,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 146,0 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ „Імпекс” 30.04.2010 року подало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова первинну скаргу.

Рішенням ДПІ у Дзержинському м. Харкова від 01.06.2010р. № 13453/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги ТОВ „Імпекс ” було відмовлено у задоволенні первинної скарги та залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення рішення. Після чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2010 р. № 0000231800/1 на таку ж саме суму податкового зобовязання, що із дрібю 0.

Судом встановлено, що підставою для визначення ТОВ „Імпекс” податкового зобовязання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в розмірах, що оскаржуються слугував висновок ДПІ про нікчемність правочину № 25К від 01.09.2008 р., укладеного між позивачем та ПФ „ТТВ”.

Даний висновок ДПІ у Дзержинському районі мотивований тим, що ПФ „ТТВ” контрагент позивача по спірному договору відсутнє за своєю юридичною /фактичною адресою, а керівник ПФ „ТТВ” Ценіна Белла Данилівна з 19.03.2008 року перетнула кордон країни і до України не поверталась. Оскільки угода була укладена позивачем після залишення країни Ценіною Б.Д., яка рахується єдиною особою на підприємстві, ДПІ вважає, що від імені Ценіної Б.Д. договір з позивачем укладений іншою невідомою особою, накладні також виписані та підписані особами, що не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності на ці дії та на представництво в цивільних правовідносинах ПФ „ТТВ”. Внаслідок чого, декларації з ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобовязань з ПДВ, надані ПФ „ТТВ” до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, які підписані Ценіною Б.Д. та дані, наведені у цих деклараціях, визнані ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова такими, що мають статус „до відома” і є недійсними.

З урахуванням наведеного, на підставі ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем за результатами взаємовідносин з ПФ «ТТВ», до складу податкового кредиту 8 292 грн.

З таким висновком відповідача неможливо погодитись виходячи з наступного.

Судом встановлено, між ТОВ „Імпекс” та ПФ „ТТВ” укладено договір №25К від 01.09.2008 р. на поставку товару на загальну суму 49749,6 грн. у т.ч. ПДВ 8291,6 грн., за умовами якого продавець ПП „ТТВ” зобовязаний поставити, а покупець ТОВ „Імпекс” прийняти та оплатити продукцію по номенклатурі, кількості та цінам згідно Додатку № 1 цього договору.

На підставі вказаного договору 01.09.2008 р., відповідно до визначеного в Додатку № 1 товару, ТОВ „Імпекс” отримано від ПФ „ТТВ” товар (сопло 1ст М -831330 в кількості 6 шт.; сопло 2ст М -831331 в кількості 6 шт.; сопло 3ст М -831332 в кількості 7 шт.; сопло М -843255 в кількості 2 шт.) загальною вартістю 49749,6 грн., у т.ч. ПДВ 8291,6 грн., що підтверджується видатковою накладною № 967 від 01.09.2008 р. та податковою накладною № 992 від 01.09.2008 р.

Положеннями ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частин першої та другої ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Імпекс” та ПФ „ТТВ” виконано в повному обсязі.

Актом перевірки підтверджено, що розрахунок за отриманий товар позивачем здійснено в повному обсязі у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок ПФ „ТТВ” готівкових коштів у розмірі 49749,6 грн., у т.ч. ПДВ 8291,6 грн., що відповідає розділу 4 договору. Поставка товару здійснювалась транспортом та за кошти ПФ „ТТВ”. Станом на 19.03.2010 року дебіторська-кредиторська заборгованість між підприємствами відсутня.

Також зазначено, що сума ПДВ у розмірі 8291,6 грн. на підставі податкової накладної № 992 від 01.09.2008 р. була включена ТОВ „Імпекс” до податкового кредиту відповідного періоду (вересень 2008 року). Податкова накладна була відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, а вказана сума ПДВ відповідає даним податкових декларацій за вересень 2008 року.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операції або їх фіктивність, подальший продаж за ціною, нижчою від ціни придбання.

Слід відмітити, що як вбачається з акту перевірки ПФ „ТТВ” протягом спірного періоду засобами звязку надсилало до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ, тобто звітувало та відображало відповідні показники податкових зобовязань з ПДВ у своїй податковій звітності.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання спірної угоди ТОВ „Імпекс” та ПФ „ТТВ” були зареєстровані як юридичні особи і платники податків, зокрема ПДВ, декларували свої податкові зобовязання та податковий кредит та сплачували до бюджету відповідні податки у встановлених законом розмірах.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Посилання відповідача в якості обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень щодо нікчемності правочину з підстав, що особа, від імені якої вчинені правочини (Ценіна Б.Д.), не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а сама Ценіна Б.Д. будь-які бухгалтерські чи податкові документи ПФ „ТТВ” не підписувала, оскільки проживає в Ізраїлі, під час розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до інформації, що мається в базі даних Державної прикордонної служби України „Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України” (акт перевірки) за даними цієї бази у 2008 році Ценіна Б.Д. виїхала з України 19 березня 2008 року.

Проте, в цьому ж листі Державної прикордонної служби України № 0253-3439/0/15-09 від 16.03.2009 року зазначено, що відсутність інформації в базі даних „Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України” щодо перетинання державного кордону України не спростовує факт перетинання державного кордону в пунктах пропуску.

Відповідачем також не спростована інформація щодо використовування послуг курєрської служби доставки кореспонденції при здійсненні взаємовідносин між позивачем та директором ПФ „ТТВ”.

Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (надалі Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З огляду на наведену норму права, підписання податкових накладних іншою особою за наявності у них всіх обов`язкових реквізитів та відбитку печатки підприємства-постачальника не може бути визнано належною підставою для визнання їх недійсними, оскільки, як вбачається зі змісту пунктів 5 та 2 Порядку № 165, мова у них йде не про посадову особу підприємства, а про підприємство як юридичну особу та платника податків.

Як зафіксовано в акті перевірки від 19.01.2010 року, контрагент позивача ПФ «ТТВ»у періоді з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 20.02.2008 року № 100099670, виданого ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, має індивідуальний податковий номер платника ПДВ 212191520379. Згідно даних пошукової системи ДПА України свідоцтво платника податку на додану вартість ПФ „ТТВ” анульовано 09.02.2010 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність безспірних доказів нікчемності правочину, укладеного між ТОВ „Імпекс” та ПФ „ТТВ”.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Дослідженням у судовому засіданні копії податкової накладної № 992 від 01.09.2008 р., виписаною на адресу позивача ПФ "ТТВ", встановлено, що остання містить усі обов`язкові реквізити податкової накладної, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ: порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) послуг, скорочену назву підприємства-отримувача. Як вбачається зі змісту наведеної норми Закону про ПДВ, підпис керівника підприємства-постачальника не є обов`язковим реквізитом податкової накладної.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом правочин не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини.

Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Імпекс»норм Цивільного кодексу України без вказівки на те, яким саме чином, якими діями або бездіяльністю було порушено ці норми.

Такі дії податкового органу суперечать вимогам п.2.3.2 Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, відповідно до якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону „Про ПДВ” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд зазначає, що торгівля товарами є одним із основних видів діяльності ТОВ „Імпекс”, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Товар (сопло 1ст М -831330 в кількості 6 шт.; сопло 2ст М -831331 в кількості 6 шт.; сопло 3ст М -831332 в кількості 7 шт.; сопло М -843255 в кількості 2 шт.), отриманий позивачем по спірній угоді, був у подальшому реалізований на користь ВАТ „ЗАХІДЕНЕРГО” Ладижинська ТЕС, що підтверджується договором поставки обладнання № 1096 від 18.08.2008 р.; видатковою накладною № РН-0000001 від 11.09.2008 р.; податковою накладною № 1 від 11.09.2008 р. Тобто, ТОВ „Імпекс”, придбаний у ПФ „ТТВ” товар (сопло) використало у межах своєї господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за спірною угодою у розмірі 8291,60 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю „Імпекс” визначена вірно у відповідності до вимог пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Таким чином, податковий кредит сформовано позивачем в рамках чинного податкового законодавства і підстави для його зменшення відсутні.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини у справі, суд вважає, що висновок відповідача про порушення ТОВ „Імпекс” ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 Цивільного кодексу України, пп.7.44 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону „Про ПДВ” хибним, необґрунтованим, та таким, що є наслідком довільного тлумачення податковим органом норм діючого законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ «Імпекс»сум податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 12 438 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0000231800/0 від 27.04.2010р. та №0000231800/1 від 03.06.2010р. є протиправними і повинні бути скасовані як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0000231800/0 від 27.04.2010р. та №0000231800/1 від 03.06.2010р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 12438,00 грн., у т.ч. за основним платежем 8292,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4146,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпекс”, код 31149603, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 09.07.2010 року.

Суддя Перцова Т.С.