Рішення № 103940582, 21.03.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м. Кропивницький справа № 340/513/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до таУправління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул.Михайлівська, 64, код ЄДРПОУ - 41316824) Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (вул. Шевченка, 1, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200, код ЄДРПОУ - 41316824)провизнання протиправними рішень та постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області оформлене у вигляді листа від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 про відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні 124384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області оформлене у вигляді постанови від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 "Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві" в частині розміру суми витрат на поховання потерпілого на виробництві;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти рішення про відшкодування ОСОБА_1 124384 грн. 94 коп., як суми витрат на лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України прийняти рішення про доплату ОСОБА_1 19036 грн., як суми понесених витрат на поховання її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки Неверчак Є.Б. зазначив, що ОСОБА_1 було витрачено кошти на лікування та поховання чоловіка ОСОБА_2 . 05.11.2021 позивачка, як дружина померлого чоловіка, звернулась до відповідачів з заявою про компенсацію витрат на лікування, які були понесені в результаті лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 за період з грудня 2020 по квітень 2021 року - 124384 грн. 94 коп. та витрат на поховання у розмірі 20600 грн.

Листом від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 відповідач 1 повідомив, що відмовляє позивачці у компенсації витрат на лікування померлого її чоловіка. Відповідачем 2 прийнято постанову від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 "Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві", якою відшкодовано лише 1564 грн. з 20600 грн.

Відповідачем 1 до суду подано відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не є належним відповідачем у цьому спорі, позаяк надання страхових виплат позивачу здійснює Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, у якому позивач перебуває на обліку. Відповідач-1 стверджує, що ним у встановлений спосіб розглянута заява позивача від 05.11.2021 року та їй надані відповідні роз`яснення, а підстави для прийняття рішення у формі постанови за цією заявою відсутні. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити. Також зазначив, що витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги проводяться тільки за наявності документів (довідок, рахунків тощо), що підтверджують відповідні витрати на день поховання, які зазнані страхувальником, сім`єю потерпілого або іншими особами, але не вище розмірів витрат на поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг для управлінь виконавчої дирекції Фонду.

Відповідач 2 у встановлений судом строк відзиви на позовну заяву не подав.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 16.02.2022 року в адміністративній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.02.2022 року від представника Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області надійшла заява про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.

11.03.2022 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.02.2022 року заява про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження залишена без задоволення.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 , шістнадцять років та вісім місяців пропрацював на Смолінській шахті ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в шкідливих умовах праці із джерелом іонізуючого випромінювання, під впливом шкідливих виробничих факторів радіаційної природи родону і дочерних продуктів розпаду, довгоіснуючих радіонуклідів урану, зовнішнього гамма-випромінювання.

Рішенням лікарської експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 24.04.2007 було визнано, що такі захворювання є професійними і виникли в результаті роботи на Смолінській шахті ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".

Так, з 25.06.2007 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та отримував страхові виплати за наслідками професійного захворювання відповідно до акту П-4 від 13.06.2007. Діагноз: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичними синдромами, нейродистрофією у вигляді двустороннього плечелопаткового періартрозу, деформуючого артрозу ліктьових і колінних суглобів та трофічними порушеннями на кистях та травмою на виробництві відповідно до акту Н-1 від 18.09.1989 р., діагноз: травматична ампутація І фаланги 4 пальця лівої кисті.

Висновком огляду медико-соціальною експертної комісії м. Кропивницький від 17.08.2010 ОСОБА_2 було встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати працездатності.

У січні 2021року ОСОБА_2 було встановлено діагноз у вигляді центральної бронхокарциноми верхньої частки лівої легені, метастази в печінку, лівий наднирник, над- та підключичні лімфовузли зліва, лімфовузли середостіння.

Висновком огляду медико-соціальної експертної комісії м. Кропивницький від 13.04.2021 ОСОБА_2 було встановлено першу групу інвалідності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Медичним висновком клініки професійних захворювань ДУ «Інституту медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорьєва" від 13.05.2021 №1 (в подальшому медичний висновок від 13.05.2021 №1) захворювання центральної бронхокарциноми верхньої частки лівої легені, метастази в печінку, лівий наднирник, над- та піюключичні лімфовузли середостіння визнанні професійними.

14.09.2021 медико-соціальною експертною комісією м. Кропивницький було надано висновок у вигляді довідки серії 10ААА № 001700 про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із професійними захворюваннями вказаними у медичному висновку клініки професійних захворювань ДУ «Інституту медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорьєва" від 13.05.2021 №1.

Весь курс лікування професійного захворювання ОСОБА_2 було проведено за спільні кошти позивачки та її чоловіка. Всього було витрачено з грудня 2020 по квітень 2021 року - 124 384 грн. 94 коп.

Поряд з цим, позивачкою витрачено кошти на поховання чоловіка ОСОБА_2 . Поховання виконав фізична особа-підприємець " ОСОБА_4 " (Код: НОМЕР_2 ). Згідно акту надання послуг від 16.04.2021 №25 та розрахункової квитанції серії ЛЛКД №63513 від 16.04.2021 позивачкою було витрачено 20600 грн., як оплату послуг з поховання.

05.11.2021 Позивачка, як дружина померлого чоловіка, звернулась до відповідачів з заявою про компенсацію витрат на лікування, які були понесені в результаті лікування професійного захворювання її чоловіка ОСОБА_2 за період з грудня 2020 по квітень 2021 року - 124 384 грн. 94 коп. та витрат на поховання у розмірі 20600 грн.

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області надіслало лист від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 в якому повідомило, що відмовляє позивачці у компенсації витрат на лікування померлого її чоловіка.

Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області видало постанову від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 "Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві" та відшкодовано позивачці лише 1564 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо визнання протиправним та нечинним рішення відповідача - 1 оформлене у вигляді листа від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 про відмову у відшкодуванні суми витрат на лікування професійного захворювання та зобов`язання прийняти рішення, суд зазначає наступне.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи -позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, позивач вважає, що відповідач-1 листом від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 фактично відмовив у задоволенні заяви на відшкодування витрат на лікування, що на думку позивача, порушує її права та інтереси.

Так, п.19 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З аналізу норм Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженим постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №18 від 09.06.2010 на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб приймає рішення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що лист відповідача-1 від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 не створює конкретних правових наслідків для позивача, а носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків, а містить виключно роз`яснювальну позиція на поставлене питання.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про те, що оскаржуваний лист відповідача-1 не приймався з метою реалізації положень нормативного чи індивідуального акта, не містить обов`язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов`язковий для виконання, це спростовує доводи позивачки про те, що оскаржуваний лист є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що лист відповідача-1 від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме - індивідуальним актом, у розумінні статті 4 КАС України, оскільки відповідь, викладена у листі, містить правову позицію суб`єкта владних повноважень з конкретного кола питань, носить інформаційний характер та не створює для позивача чи інших осіб певних правових наслідків, відповідно, не порушує права та інтереси позивачки, тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, суд зазначає наступне.

Підстави та порядок відшкодування витрат на лікування потерпілих від професійного захворювання врегульовано Законом України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я», Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Положенням про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затвердженим постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №18 від 09.06.2010.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України №1105-ХIV від 23.09.1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-ХIV).

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону №1105-ХIV страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1105-ХIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 8 Закону №1105-ХIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1105-ХIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є, зокрема, надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Фонд зобов`язаний, зокрема забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом. (пункт 1 частини 2 статті 10 Закону №1105-ХIV).

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону №1105-ХIV Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону №1105-ХIV передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1105-ХIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 3 статті 42 Закону №1105-ХIV передбачено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 року №18, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2010 року за №489/17784, затверджено Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення (надалі - Положення №18).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Положення №18 фінансуванню підлягають витрати у разі надання потерпілим медичної допомоги у стаціонарах закладів охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), реабілітаційних послуг у закладах охорони здоров`я (у тому числі спеціалізованих), санаторно-курортних, реабілітаційних закладах (відділеннях) та надання медичної допомоги в амбулаторних умовах під час тимчасової непрацездатності до встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності у відсотках або одужання.

При цьому, пунктом 4 Розділу ІІІ Положення №18 встановлено, що у разі самостійної оплати лікування, медичної реабілітації їх вартість компенсується виконавчою дирекцією Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду потерпілим чи законним представникам потерпілих, роботодавцям за умови перебування потерпілого на обліку на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків, оригіналів розрахункових документів, що підтверджують їх витрати.

Рішення про відшкодування витрат потерпілим, законним представникам потерпілих, роботодавцям приймається протягом 10 днів з дня отримання всіх документів, що підтверджують їх витрати.

З оглядку на приписи Положення №18, фінансування витрат на лікування потерпілих здійснюється за наслідками страхового випадку. При цьому пунктом 4 Розділу ІІІ Положення №18 передбачено відшкодування витрат потерпілим у разі самостійної оплати лікування.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що 14.09.2021 медико-соціальною експертною комісією м. Кропивницький було надано висновок у вигляді довідки серії 10ААА №001700 про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із професійними захворюваннями вказаними у медичному висновку клініки професійних захворювань ДУ «Інституту медичної радіології та онкології ім. С.П. Григорьєва" від 13.05.2021 №1. Весь курс лікування професійного захворювання ОСОБА_2 було проведено за спільні кошти позивачки та її чоловіка. Всього було витрачено з грудня 2020 по квітень 2021 року - 124 384 грн 94 коп. Витрати на лікування підтверджуються фіскальними чеками, актом надання послуг №50238 від 30.12.2020, медичними направленнями від 01.03.2021 №2091116; від 04.03.2021 №2093814; від 06.03.2021 №2095525; від 08.03.2021 №2095785; від 09.03.2021 №2096399; від 07.04.2021 №2117622; від 08.04.2021 №2118610; 09.04.2021 №2120152; від 12.04.2021 №2121420; від 13.04.2021 №2123170; від 15.04.2021 №2124153. Також доказами лікування є: епіркиз №276 про лікування за період з 01.03. по 09.03.2021, епікриз №386 про лікування за період з 22.03. по 26.03.2021, посмертний епікриз №463 та протокол патолого-анатомічного дослідження №18 від 15.04.2021.

Разом з тим, судом встановлено, що з 25.06.2007 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Маловисківському відділенні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області та отримував страхові виплати за наслідками професійного захворювання відповідно до акту П-4 від 13.06.2007, а висновком огляду медико-соціальної експертної комісії м. Кропивницький від 13.04.2021 ОСОБА_2 було встановлено першу групу інвалідності.

Тому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що для взяття на облік потерпілий (законний представник потерпілого) повинен був подати до робочих органів виконавчої дирекції

Фонду перелік документів документи визначених п.2 Розділу ІІ Положення №18.

Зазначені обставини не враховані відповідачем під час розгляду заяви ОСОБА_2 від 05.11.20201 р.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.7 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. №826 розмір і процедура проведення та обліку витрат на поховання та пов`язаних з цим ритуальних послуг встановлюються правлінням Фонду для обласних управлінь його виконавчої дирекції на диференційній основі відповідно до фінансових можливостей та місцевих умов за поданням виконавчої дирекції Фонду.

При цьому проводяться витрати на: саме поховання; придбання одягу, взуття, інших предметів для похорону; організацію поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення і встановлення пам`ятників та огорож тощо.

Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань прийнято постанову від 03.10.2008 року №45 Про витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (далі - Постанова №45).

Відповідно до п.3.4 Постанови №45 витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду страхувальнику або сім`ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання у разі його смерті, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги проводяться тільки за наявності документів (довідок, рахунків тощо), що підтверджують відповідні витрати на день поховання, які зазнані страхувальником, сім`єю потерпілого або іншими особами, але не вище розмірів витрат на поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг для управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.11.2021 року та доданих до заяви підтверджуючих документів було витрачено кошти на поховання чоловіка ОСОБА_2 . Поховання виконав фізична особа-підприємець " ОСОБА_4 " (Код: НОМЕР_2 ). Згідно детального акту надання послуг від 16.04.2021 №25 та розрахункової квитанції серії ЛЛКД №63513 від 16.04.2021 позивачкою було витрачено 20600 грн., як оплату послуг з поховання. Проте відшкодовано витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги у розмірі 1564.00 грн.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що Маловисківським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не надано суду які при розгляді заяви позивачки перевірено комплектності документів доданих до заяви, відповідність їх вимогам законодавства, не надано проведеного арифметичної перевірки суми відшкодування витрат на поховання з розмірами для управлінь виконавчої дирекції Фонду, суд вважає, що відповідачем-2 не вчинено усіх дій, пов`язаних з розглядом такої заяви.

Окрім того, суд зазначає, що постанова Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 "Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві" не містить посилань на жодну з підстав визначення страхових виплатах, визначених у ст.42 Закону №1105.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що приймаючи постанову від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 "Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві" Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області в частині відшкодування розміру витрат на поховання діяло не на підставі та не у спосіб, що визначений Законом №1105, непропорційно та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому така постанова в частині встановлення розміру відшкодування підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області прийняти рішення про прийняти рішення про доплату ОСОБА_1 19 036 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Зважаючи на викладене дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання зобов`язати Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України прийняти рішення про доплату ОСОБА_1 19 036 грн., задоволенню не підлягає.

Однак, з метою повного та ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2021 року про відшкодування витрат на поховання та розглянути заяву від 05.11.2021 року про відшкодування витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання (як належному суб`єкту розгляду даної заяви), і прийняти відповідні рішення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в частині зобов`язання вчинити певні дії - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Водночас суд наголошує на тому, що під час розгляду заяв ОСОБА_1 відповідач не може відмовляти у її задоволенні з тих самих підстав, що були зазначені у листа від 23.11.2021 №01-11/М-163з/360 та постанові від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 та зобов`язаний перевірити комплектність документів, доданих до заяви і відповідності їх вимогам законодавства, а також провести арифметичну перевірку суми відшкодування витрат на лікування та поховання.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

VI. Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1984,80 грн., враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 992,40 грн., який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 03.12.2021 №35011/10026377/1/2 "Про відшкодування витрат на поховання потерпілого на виробництві" в частині розміру суми витрат на поховання потерпілого на виробництві.

Зобов`язати Маловисківське відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області не пізніше 14 днів з дня набрання законної сили рішення суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2021 року про відшкодування витрат на поховання та заяву від 05.11.2021 року про відшкодування витрат на самостійну оплату лікування професійного захворювання, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідні рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (вул. Шевченка, 1, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200, код ЄДРПОУ - 41316824)

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук