Єдиний державний реєстр судових рішень
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/7494/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:
ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 квітня 2019 року;
- зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 не нарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 квітня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 набула статусу учасника бойових дій. 01.04.2019 року її було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби, проте при звільненні їй не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки. Крім того позивач зазначає, що під час проходження військової служби в період з 31.03.2016 року по 28.02.2018 року, військовою частиною НОМЕР_1 не проводилась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Таку бездіяльність військової частини позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді від 23.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.15).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі (а.с.20-27). Відповідач зазначає, що на момент звільнення позивача їй в повному обсязі було виплачено всі належні види грошового забезпечення, при цьому у позивача ніяких заперечень не виникало. У задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині польова НОМЕР_1 на посаді оператора-обчислювача 2 відділення управління взводу управління батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 (а.с.12).
Під час проходження військової служби позивач набула статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.12.2016 року (а.с.10).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.04.2019 року №78, старшого солдата контрактної служби ОСОБА_1 , оператора-обчислювача 2 відділення управління взводу управління батареї управління та артилерійської розвідки бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 30 окремої механізованої бригади від 01.04.2019 року №60-рс з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «г» (через сімейні обставини (жінка-військовослужбовець має дитину віком до 18 років), якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) , з 01.04.2019 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.12).
Вказаним наказом вирішено виплатити позивачу премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 130% від посадового окладу в повному розмірі за період служби з 01 березня 2019 року по 01 квітня 2019 року, згідно рішення Міністра оборони України від 26 березня 2018 року №248/1479; щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу за період служби з 01 березня 2019 року по 01 квітня 2019 року, згідно рішення Міністра оборони України від 26 березня 2018 року №248/1479; винагороду за безпосередню участь в заходах забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за період з 01 березня 2019 року по 12 березня 2019 року та за період з 28 березня 2019 року по 01 квітня 2019 року, згідно наказу Міністра оборони України №67 від 10 лютого 2016 року (а.с.12).
Зі змісту вказаного наказу суд убачає, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексація грошового забезпечення позивачу при звільненні не нараховувалася.
Позивач не погоджуючись із такою бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даним позовом.
Отже, у даній справі бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як УБД за 2016-2019 роки та суми індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2016 року по 28.02.2018 року є предметом спору, який передано на розгляд адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплати грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 квітня 2019 року
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Так, статтею 162 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 р. №504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
На підставі частини 8 статті 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом Закон №2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Частиною 17 статті 101 Закону №2011 визначено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з частини 18 статті 101 Закону №2011 в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
З огляду на частину 19 статті 101 Закону №2011 надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ та Законі України Про оборону України від 06.12.1991 р. №1932-ХІІ.
Таким чином, під час особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію припиняється надання військовослужбовцям додаткової відпустки передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статті 162 Закону України Про відпустки.
Разом з тим, відповідно до частини 14 статті 101 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Із системного аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що припинення надання відпустки під час особливого періоду не свідчить про втрату особою права на таку відпустку, оскільки у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період. Тобто право на додаткову відпустку може бути реалізовано особою одним із двох способів: шляхом безпосереднього отримання такої відпустки або ж шляхом виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.
Суд враховує, що під час дії особливого періоду лише припиняється фактичне надання військовослужбовцям додаткових відпусток, зокрема передбачених пункту 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статті 162 Закону України Про відпустки, що є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на безпосереднє використання додаткової відпустки. Однак обмеження щодо одного із двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, гарантованого пунктом 12 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та статті 162 Закону України Про відпустки.
При цьому суд зауважує, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки та невикористані дні додаткової відпустки.
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними у рішенні від 16 травня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (провадження №Пз/9901/4/19) та висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 21 серпня 2019 року у зазначеній справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи №340/7494/21, враховуючи суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позову, а також правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд убачає, що позивачу за 2016-2019 роки додаткова відпустка військовою частиною не надавалась, грошова компенсація при звільненні за невикористані дні такої відпустки не виплачувалась.
У свою чергу статус позивача як учасника бойових дій підтверджуються даними, наведеними у посвідченні серії НОМЕР_2 від 14.12.2016 року (а.с.10).
Таким чином, ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, набула право на отримання додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України №04/96-ВР та пунктом 12 статті 12 Закону України №3551-XII, та, як наслідок, на одержання відповідно до положень абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України №2011-XII грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки.
При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що жодним нормативно-правовим актом, у тому числі Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, не передбачено обов`язок військовослужбовця подавати рапорт з метою отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, виплата якої при звільненні здійснюється в силу положень Закону України №2011-XII.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши виплату позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2019 роки, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України №2011-XII.
З огляду на викладене, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що виявилась у невиплаті позивачу як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2019 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, суд вважає протиправною. При цьому порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2019 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби.
Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплати суми індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця для нарахування індексації січень 2008 року
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення".
За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 року - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення")
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Як свідчать матеріали справи, у період з березня 2016 року по лютий 2018 року військовою частиною НОМЕР_1 (п/п НОМЕР_3 ), в якій позивачка проходила службу та перебувала на грошовому забезпеченні, не нараховувалася та не виплачувалася індексація її грошового забезпечення. Між тим, у ці періоди величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, установлений статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що про правомірність своїх дій щодо виплати індексація грошового забезпечення, однак останнім суду не надано жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції та спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході розгляду справи відповідач не довів суду те, що у період з березня 2016 року по лютий 2018 року грошове забезпечення позивачки не підлягало індексації у зв`язку з наявністю підстав, передбачених статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 року у справі №825/694/17.
Суд погоджується з позивачкою, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не нараховував та не виплачував їй індексацію грошового забезпечення за період служби з березня 2016 року по лютий 2018 року. З метою захисту прав позивачки позов у цій частині слід задовольнити та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці таку індексацію за вказані періоди служби позивача. Позовні вимоги в цій частині суд задовольняє без визначення базового місяця індексації, оскільки в цій частині між сторонами спір відсутній.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 квітня 2019 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити З ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01 квітня 2019 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації її грошового забезпечення за період служби з 31 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію її грошового забезпечення за період служби з 31 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук
Судове рішення № 103940518, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 12.04.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 340/7494/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: