Постанова № 10394049, 27.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2010 р. справа № 2а-11952/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Наумової К.Г.

при секретаріГорб О.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» (м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (м. Донецьк)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2008р. №0001102342/0/33966997/6737

представники сторін: Ганжа М.М., Солонін І.П. представники позивача;

Присяжний С.М., Проніна Т.О., Кузнецова Я.О. представники

відповідача

Державне підприємство «Вугільна компанія «Куйбишевська» ( надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001102342/0/33966997/6737 від 20.05.2008р., яким позивачеві нарахований податок на прибуток підприємств у сумі 240850 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 120425 грн., у загальній сумі 361275грн. та зобовязання ДПІ вилучити з акту перевірки висновки про заниження валових доходів за 2006 рік у сумі 213942 грн. та завищенню валових витрат за 2006 рік на 722149 грн.

Заявою від 08.12.2009 р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001102342/0/33966997/6737 від 20.05.2008р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 240850 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 120425 грн., у загальній сумі 361275грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач у 2006р. дотримувався порядку ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості з урахуванням всіх витрат, які безпосередньо повязані з придбанням (створенням) запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а не лише сум прямих матеріальних витрат. Зазначений облік здійснювався відповідно до діючого на той час податкового розяснення, викладеного в листі ДПА України від 22.07.2003р. №11408/7/15-1117. Позивач також посилається на конфлікт інтересів, внаслідок чого, керуючись п.п.4.4.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», рішення повинно прийматись на користь платника податку.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на те, що при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів в незавершеному виробництві та залишках готової продукції згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних в виробництві продукції. При цьому податковий облік ведеться без врахування витрат, понесених платником в цілях, не повязаних з придбанням таких запасів. Тобто, при розрахунку приросту (убутку) приймає участь тільки матеріальна складова незавершеного виробництва та готової продукції.

Приписи п. «д» п.п.4.4.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» стосовно податкового розяснення, наданого ДП «Спіловер» листом ДПА України від 22.07.2003р. №11408/7/15-1117, розповсюджуються тільки на це підприємство та не стосуються позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

За наслідками документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача ДПІ складено акт перевірки № 1513/23-3/33966997 від 06.05.2008р. «Про результати виїзної планової перевірки ДП «ВК «Куйбишевська» (ЄДРПОУ 33966997) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.05 по 30.09.07р.»

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001102342/0/33966997/6737 від 20.05.2008р., яким позивачеві нарахований податок на прибуток підприємств у сумі 240850 грн. та застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у сумі 120425 грн., у загальній сумі 361275 грн.

Підставою нарахування податку на прибуток у сумі 234023 грн. стало встановлення ДПІ під час перевірки заниження обєкту оподаткування в 2006 році на 936091 грн. внаслідок заниження валових доходів за 2006 р. на суму 213942 грн. та завищення валових витрат в 2006р. на 722149 грн.

Заниження валових доходів сталось внаслідок порушення підприємством п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон) та полягає у тому, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості готової продукції залишки враховані в повному обсязі згідно бухгалтерського обліку (дані головної книги) без врахування матеріальної складової, а саме: залишок готової продукції згідно даних бухгалтерського обліку на 01.01.2006р. 1070385 грн., залишок готової продукції згідно даних бухгалтерського обліку на 01.01.2007р. 63472 грн., сума убутку готової продукції з врахуванням використаної не в господарській діяльності в сумі 79134 грн. в 2006р. відповідно додатку К1/1 до податкової декларації 927779 грн.

На думку ДПІ, при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів в незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції по даним бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції. При цьому, ДПІ вважає, що відповідно до Закону податковий облік запасів ведеться без врахування витрат, понесених платником податків в цілях, не повязаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації і т.п.). Таким чином, при розрахунку приросту (убутку) приймає учать тільки матеріальна складова незавершеного виробництва та готової продукції.

Суд не приймає вказане посилання ДПІ, з огляду на наступне.

У акті перевірки зазначено, що згідно довідки ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є видобуток та збагачення камяного вугілля. Висновок ДПІ щодо порушення позивачем ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків готової продукції стосується саме балансової вартості видобутої вугільної продукції.

Під час судового розгляду справи представники ДПІ пояснити суду, що ДПІ при розрахунку приросту (убутку) залишків запасів по бухгалтерському рахунку 23 «виробництво» враховано лише матеріальну складову: дані по рахункам 2-го класу бухгалтерського обліку, тобто 20 «виробничі запаси», 22 «малоцінні та швидкознощуваючі предмети», 25 «напівфабрикати» та 28 «товари», бо саме таке поняття, на їх думку, визначається наведеною нормою п. п. 5.9 ст. 5 Закону.

П. п. 5.9 ст. 5 Закону передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, згідно наведеного пункту здійснюється податковий облік балансової вартості товарів.

У відповідності до вимог п. 1.43. ст. 1 Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Поняття «балансова вартість» у Законі, Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та інших нормативних актах не наведено.

П. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 и зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044 (надалі Положення)передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно п.10 Положень первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Згідно до вимог п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 и зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно п. 4 Положення запаси це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Аналіз наведених норм доводить, що при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості незавершеного виробництва та готової продукції враховуються інші витрати, які понесені при виробництві запасів, зокрема, витрати на оплату праці, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати тощо.

Матеріалами справи встановлюється наступне. Згідно звітів про собівартість готової вугільної продукції за 2006 рік позивачем до складу собівартості вугільної продукції крім прямих матеріальних витрат, включені і інші витрати.

До матеріалів справи позивачем наданий наказ № 303 від 27.06.2006 року «Про облікову політику на 2006 рік», п. 7.1., 7.2. р. 7 якого передбачено, що товарно-матеріальні цінності, що входять до складу запасів оцінюються, обліковуються відповідно до вимог П (С)БО9 «Запаси», придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка визначена за фактичною собівартістю.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до розрахунку балансової вартості готової продукції усі витрат, які безпосередньо повязані з її виробленням і доведенням такої продукції до стану, приданому для використання у запланованих цілях.

Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновок ДПІ, що при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів в незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції по даним бухгалтерського обліку, а тальки вартості запасів (матеріальних ресурсів), використаних в виробництві продукції не може вважатися законним та обґрунтованим.

Штрафні санкції у сумі 117011 грн. 50 коп. застосовані ДПІ на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, неправомірність нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 234023 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій у сумі 117011 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення рішення від 20.05.2008 р. № 0001102342/0/33966997/6737, яким позивачеві нарахований податок на прибуток підприємств у сумі 240850 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 120425 грн., у загальній сумі 361275 грн., підлягає скасуванню, у частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 234023 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 117011 грн. 50 коп., у загальній сумі 351034 грн. 50 коп., відповідно позовні вимоги в частині скасування зазначеного повідомлення-рішення у наведеній частині підлягають задоволенню.

Під час перевірки ДПІ також встановлено, що позивачем занижено скоригований валовий дохід за 9 місяців 2007 року на суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 27308 грн. внаслідок порушення вимог п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст.. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4 Закону, що призвело до заниження податку на прибуток у декларації за 9 місяців 2009 року на суму 6827 грн.

Згідно акту перевірки, вказана сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Арагон - плюс», підлягає включенню до валового доходу оскільки ТОВ «Арагон - плюс» визнано банкрутом 26.10.2006 р., підприємство ліквідовано 20.12.2006 р. та знято з податкового обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька 27.04.2007 р.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 1. ст.. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач у позові та під час судового розгляду не навів підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині та надав доказів у підтвердження цих обставин та не спростував висновків акту перевірки.

За таких обставин, підстави для скасування податкового повідомлення рішення від 20.05.2008 р. № 0001102342/0/33966997/6737 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 6827 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 3413 грн. 50 коп., у загальній сумі 10240 грн. 50 коп., відсутні, відповідно позовні вимоги у даній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок коштів Державного бюджету у сумі 3 грн. 30 коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та, керуючись Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»,

ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 20.05.2008 р. № 0001102342/0/33966997/6737, яким Державному підприємству «Вугільна компанія «Куйбишевська» нарахований податок на прибуток підприємств у сумі 240850 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 120425 грн., у загальній сумі 361275 грн. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 234023 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 117011 грн. 50 коп., у загальній сумі 351034 грн. 50 коп.

У задоволенні позову Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» в частині скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 20.05.2008 р. № 0001102342/0/33966997/6737 у частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 6827 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 3413 грн. 50 коп., у загальній сумі 10240 грн. 50 коп., відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 30 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 05 травня 2010 р.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Наумова К.Г.