Рішення № 103940393, 13.04.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2022 р. справа №300/5737/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення неправомірним щодо неврахування до страхового стажу періодів роботи у Республіці Португалія та навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника та зобов`язання зарахувати до страхового стажу вказані періоди і призначити пенсію за віком з 15.01.2020 року, здійснити нарахування і виплату пенсії з 15.01.2020 року по 01.07.2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача від 27.01.2020 року протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не підтвердженням необхідного страхового стажу для призначення пенсії, а саме періоду роботи з 2004 по 2018 року на території Республіки Португалії та навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника. В подальшому після надходження відповіді з Республіки Португалії, позивач 02.07.2021 року звернувся до пенсійного органу та йому з вказаної дати було призначено пенсію за віком. Вважає рішення про відмову у зарахуванні вказаних періодів та призначення йому пенсії з 20.10.2020 року незаконним, оскільки при звернення до пенсійного органу ним були подані всі необхідні документи про страховий стаж в Республіки Португалії. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідач скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого просила в задоволенні позову відмовити, вказавши, що пенсійним органом правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Після надходження до пенсійного органу документів про підтвердження роботи на території Республіки Португалії, позивачем повторно подано заяву від 02.07.2021 року про необхідність призначення пенсії, а оскільки позивач звернувся з заявою пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, то пенсія призначена йому з дня повторного звернення. Зазначила про відсутність необхідності зарахування періоду роботи на території Республіки Португалії, оскільки такий період зараховано, а для зарахування навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника відсутні правові підстави.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.01.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

27.01.2020 року відповідачем прийнято рішення №157 про відмову в призначенні пенсії позивачу та зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 3 місяці, період роботи на території Республіки Португалії з 2004 по 2018 роки на даний час не підтверджено компетентними органами Республіки Португалії. Доказів про направлення чи отримання такого рішення позивачем, суду відповідачем не надано.

В подальшому на звернення відповідача надійшло від Пенсійного фонду України формуляр FT/UA 8 Національного центру пенсій Португалії про підтвердження страхового стажу ОСОБА_1

02.07.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Також позивав 12.07.2021 звернувся до відповідача із заявою з проханням роз`яснити необхідність повторного подання заяви про призначення пенсії, оскільки всі документи були подані ще в січні 2020 та неможливість зарахування навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.08.2021 року позивача повідомлено, що йому призначено пенсію за віком після надходження від Пенсійного фонду України формуляру FT/UA 8 Національного центру пенсій Португалії про підтвердження страхового стажу та повторного звернення 02.07.2021 року. Загальний стаж становить 39 років 10 місяців, страховий стаж 25 років 5 місяців. Перебування на підготовчому факультеті при вищому навчальному закладі не є навчання у вищому навчальному закладі, а тому не зараховується до стажу роботи для призначення пенсії.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону від 09.07.2003 №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач звернувся із заявою за призначенням пенсії за віком вперше 20.01.2020 року. До вказаної заяви ним додано, зокрема, документи від 12.07.2018 року про підтвердження періоду роботи на території Республіки Португалії з 2004 по 2018 роки та навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника, однак пенсійним органом, у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу для призначення пенсії та не підтвердження вказаного страхового стажу компетентними органами Республіки Португалії відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Матеріалами справи стверджується, що позивач на даний час перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену з 02.07.2021 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV після повторного звернення.

Спірним у даному випадку є не зарахування до страхового стажу періодів роботи у Республіці Португалія та навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника з 15.01.2020 року, наступного дня після досягнення 60-річного віку та призначення пенсії з вказаної дати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення укладеної 07.07.2009 року, яка ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення» від 21.12.2011 року № 4209-VI та набрала чинності для України 01.03.2012 року (далі - Угода) якщо працівник безперервно чи з перервою підпадав під дію законодавства обох Договірних Держав, страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав, ураховується, у разі необхідності, іншою Договірною Державою для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, передбачену цією частиною, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.

Частиною 2 ст. 28 Угоди передбачено, що усі документи та посвідчення, необхідні для цілей цієї Угоди, звільняються від легалізації дипломатичними або консульськими установами.

Як зазначено судом, позивачем подано пенсійному органу документи видані компетентними органами Португальської Республіки про підтвердження стажу роботи з 2004 по 2018 роки (а.с. 18-20).

Відтак, надані позивачем документи видані компетентними органами Португальської Республіки і є необхідними для цілей Угоди не потребують додаткової легалізації дипломатичними або консульськими установами і повинні братись до уваги та врахування установами України без будь-яких додаткових умов.

Щодо необхідності зарахування до стажу позивача періоду навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника з 01.12.1980 по 31.08.1981 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту д) частини 3 статті 56 закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 24 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон - №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У законодавстві, що діяло раніше до 01.01.2004 року, зокрема у законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 року №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 року №573 «Про організацію підготовчих відділень при вищих учбових закладах».

Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (пункт 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (пункт 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (пункт 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27.07.1963 року № 1114».

Відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР № 712 від 26.09.1969 року; № 394 від 17.05.1971 року; № 468 від 31.05.1974 року та № 504 від 14.07.1987 року, а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (пункт 21); в) «особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача», «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу» (пункт 9-10).

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі-Порядок).

Згідно з підпунктом «і» пункту 109 вказаного Порядку крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 20.09.1977 року до вступу 01.12.1980 року на навчання на підготовче відділення Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника позивач працював слюсарем 2-го розряду по ремонту автомобілів у Надвірнянському АТП-08012.

З 01.12.1980 по 31.08.1981 навчався на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника.

Наказом №94-с від 23.08.1981 року позивач зарахований студентом Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника.

Окрім цього період навчання позивача підтверджується архівною довідкою від 16.01.2020 №01-23/16.

Відтак, враховуючи, що за нормами законодавства, що діяло у 1979-1980 роки, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, тому відповідно до положень частини 4 статті 24 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», час навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника з 01.12.1980 по 31.08.1981 підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 17.11.2016 року у справі № 442/5154/13-а.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 20.01.2020 року, проте відповідачем прийнято рішення №157 про відмову в призначенні пенсії позивачу у зв`язку з не підтвердженням компетентними органами Республіки Португалії стажу позивача. Доказів про направлення чи отримання такого рішення позивачем, суду відповідачем не надано.

Надалі на звернення відповідача надійшло від Пенсійного фонду України формуляр FT/UA 8 Національного центру пенсій Португалії про підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 , проте відповідач самостійно не призначив позивачу пенсію, а таке призначення відбулося вже після повторного звернення 02.07.2021 року.

Враховуючи викладене твердження відповідача про те, що позивач звернувся з заявою пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку є безпідставним.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач у визначений строк та з необхідними документами звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, а тому пенсію ОСОБА_1 слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Івано-Франківській області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого згідно квитанції №40551 від 25.09.2021 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №157 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати з 15.01.2020 до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Республіці Португалія з 2004 по 2018 роки та навчання на підготовчому відділенні Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В.Стефаника з 01.12.1980 по 31.08.1981 та призначити і виплачувати з 15.01.2020 року ОСОБА_1 пенсію за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.