Ухвала суду № 103939481, 13.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 квітня 2022 року Справа № 160/992/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2021 року №Ф-15668-53/64 про сплату ОСОБА_1 боргу з ЄСВ в сумі 21 030,90 грн.

21.01.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та уточнену позовну заяву, яка буде відповідати вимогам статті 160 КАС України, в частині визначення контролюючого органу, вимога про сплату боргу (недоїмки) якого виступає предметом оскарження (для суду та для осіб, що будуть брати участь у справі).

07.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із уточненою позовною заявою, поданою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2021 року №Ф-15668-53/64 про сплату ОСОБА_1 боргу з ЄСВ в сумі 21 030,90 грн.

Також позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач зазначив, що строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 10.12.2021 року, проте з 13.09.2021 року по 29.10.2021 року та з 01.11.2021 року по 30.12.2021 року перебував у відрядженні у м. Києві, що підтверджується наказами №7-ком від 10.09.2021 року та №1-ком від 29.10.2021 року.

10.02.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду, шляхом надання до суду:

- доказів перебування у місті Києві з 13.09.2021 року по 29.10.2021 року та з 01.11.2021 року по 30.12.2021 року.

11.04.2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій зазначив про не можливість подання до суду доказів перебування позивача у місті Києві з 13.09.2021 року по 29.10.2021 року та з 01.11.2021 року по 30.12.2021 року. Також представник позивача зауважив, що накази №7-ком від 10.09.2021 року та №1-ком від 29.10.2021 року підтверджують направлення позивача у відрядження до міста Києва.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Суд звертає увагу, що накази №7-ком від 10.09.2021 року та №1-ком від 29.10.2021 року є розпорядчими документами роботодавця позивача, в свою чергу, вказані накази не підтверджують фактичного перебування позивача у місті Києві.

Окрім цього, позивачем та його представником не надано до суду жодного доказу, які підтверджують факт перебування позивача у відрядженні у місті Києві, зокрема, докази нарахування та виплати позивачу добових за час перебування у відрядженні, докази оплати проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення, а також інших доказів, визначених у статті 121 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, позивачем не надано до суду жодного доказу, який підтверджує факт перебування позивача у місті Києві з 13.09.2021 року по 29.10.2021 року та з 01.11.2021 року по 30.12.2021 року, в свою чергу, обставини, наведені представником позивача в заяві від 11.04.2022 року, не можуть слугувати поважними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунено, зазначені в даній ухвалі суду недоліки позовної заяви.

Згідно ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбаченихчастиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що провадження у справі на даний час не відкрито, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський