Ухвала суду № 103937276, 13.04.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" квітня 2022 р. Справа № 914/3721/21

Суддя Господарського суду Київської області Шевчук Н.Г. розглянувши заяву Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" про забезпечення позову у справі № 914/3721/21

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр", 33009, Рівненська область, місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 6 А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Компанія Плюс", 08514, Київська область, Фастівський район, село Дідівщина, вулиця Житомирська, будинок 1А, офіс 1Б

про стягнення 650 593,97 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № РВ-00017 від 12.04.2021

встановив:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 914/3721/21 за позовом Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Компанія Плюс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № РВ-00017 від 12.04.2021 у розмірі 650 593,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № РВ-00017 від 12.04.2021 в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 552 769,00 грн, з огляду на наявність якої позивачем нараховано 30 788,48 грн пені, 11 608,15 грн інфляційних та 55 428,34 грн відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

На електронну адресу суду від Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" надійшла заява № 52 від 23.02.2022 про забезпечення позову (вх. № суду 40/22), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Наша Компанія Плюс" і знаходяться у нього.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує зменшенням кількості майна відповідача, вчиненням ним дій спрямованих на зміну засновника, місцезнаходження відповідача, а також розміщення останнім оголошення про продаж належної відповідачу сільськогосподарської техніки.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у договірних відносинах, отже, предметом позову є вимоги майнового характеру.

Тому у даному випадку немає зв`язку між обраним заявником заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача і позовною вимогою, на забезпечення якої заявник просить вжити такий захід, оскільки майно відповідача не належить до предмета спору у справі.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 904/5108/20, від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Водночас, суд зазначає, що зміна засновника та юридичної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Компанія Плюс" не мають жодного доказового факту обґрунтованості обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Посилання позивача на наявність ряду інших схожих справ про стягнення заборгованості з відповідача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.09.2020 у справі № 910/1762/20.

Також суд зауважує, що накладення арешту на всі кошти та майно відповідача не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення, з огляду на що, арешт на кошти та майно може бути накладено виключно в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, за змістом пункту 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 (із змінами) у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Заявником жодних відомостей надано не було.

Посилання заявника на роздруківку із сайту ОЛХ про продаж відповідачем сільськогосподарської техніки судом оцінюється критично, оскільки встановити із даної роздруківки реальну загрозу невиконання зі сторони боржника рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача неможливо.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр", суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, посилань на докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Приватного підприємства "Фірма "Агро-Центр" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Наша Компанія Плюс" і знаходяться у нього.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240,50 грн відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

Відмовити Приватному підприємству "Фірма "Агро-Центр" у заяві № 52 від 23.02.2022 про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 13.04.2022