Рішення № 10393557, 14.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.10 р. Справа № 40/133

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна”, м. Донецьк

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Андріївка

про стягнення 121 782 грн. 04 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Шеремет Г.В. - юрисконсульт

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Фортуна” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 111908 грн. 39 коп., пені за прострочення внесення платежів в сумі 3692 грн. 71 коп., трьох відсотків річних в сумі 1984 грн. 06 коп. та інфляційних в сумі 4196 грн. 88 коп. за прострочення грошових зобовязань згідно договору оренди №1 нежитлового приміщення від 13.08.09р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „ за закінченням терміну зберігання” і те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.08.09р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Фортуна”, далі Орендодавець, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, було укладено договір оренди №1 нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування вбудоване в багатоквартирний пятиповерховий житловий будинок нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі та підвальне приміщення, яке належить Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 12.01.07р., виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, загальною площею 189,2 кв. м., та знаходиться за адресою: ОСОБА_2

Факт передачі обєкта оренди Орендарю підтверджується актом прийому-передачі від 01.04.09р. згідно п. 2.3. договору. Втім, 01 квітня 2010 року спірне нежитлове приміщення було повернуто на адресу Орендодавця.

Строк дії договору оренди встановлено у пункті 6.2, а саме договір укладено до 01.01.10р. Додатковою угодою №1 від 28.12.09р. було продовжено строк дії договору до 01.04.10р.

В пункті 3.1. договору встановлена сума орендної плати за місяць, яка складає 29137 грн. Додатковою угодою №1 від 28.12.09р. ця сума була зменшена і стала складати 14568 грн.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата сплачується Орендарем у національній валюті на розрахунковий рахунок підприємства Орендодавця до 5-го числа кожного поточного місяця, наступного за розрахунковим згідно рахунка, який надається Орендодавцем.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобовязання за договором Орендар не виконав і під час використання спірного нежитлового приміщення за ним за період з 06.11.09р. по 06.04.10р. виникла заборгованість за договором оренди в сумі 111 908 грн. 39 коп., який позивач намагається стягнути.

Відповідач не виконав свої зобовязання у повному обсязі, а тому позивач відповідно до вимог п. 5.3.1. договору, намагається стягнути з нього пеню в сумі 3 692 грн. 71 коп. за період прострочення з 06.11.09р. по 05.05.10р.

Оскільки мале місце прострочення виконання грошового зобовязання, позивач додатково намагається стягнути з відповідача: три процента річних в сумі 1 984 грн. 06 коп. за період з 06.11.09 року по 06.04.10 року та інфляційні в сумі 4 196 грн. 88 коп. за період з 06.11.09 року по 06.04.10 року.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобовязань за договором оренди у частині своєчасного внесення орендних платежів за користування майном. Відповідач доказів виконання обовязків за договором ат перерахування орендних платежів суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з нього заборгованості в сумі 111 908 грн. 39 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобовязання існує тільки тоді, коли існує основне зобовязання. Існування основної заборгованості у відповідача, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є субєкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобовязання мало бути виконано. Наданий позивачем уточнений розрахунок пені відповідає вказаним вимогам.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобовязань, у вигляді несвоєчасного внесення платежів за договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з 06.11.09р. по 05.05.10р. в сумі 3 692 грн. 71 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних сумі 1 984 грн. 06 коп. за прострочення виконання грошового зобовязання, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4 196 грн. 88 коп., також обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки підтверджують факт прострочення виконання зобовязань за договором.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст. 44, частини пятої статті 49 ГПК України.

У звязку з тим, що у судовому засіданні за згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 599, 625, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, 230, ч.6 ст. 232, ст. 283 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 12.11.07р., ідентифікаційний номер платника податків та інших платежів НОМЕР_1, 85711, АДРЕСА_1, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Фортуна”, 83012, м. Донецьк, вул. Словацька, буд. 57, п/р 26001062200 в ПАО „Донгорбанк”, ід. код 30297815, заборгованість в сумі 111 908 грн. 39 коп., пеню в сумі 3 692 грн. 71 коп., три відсотки річних в сумі 1 984 грн. 06 коп., інфляційні в сумі 4196 грн. 88 коп., витрати по державному миту в сумі 1 218 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя