Ухвала суду № 103924232, 11.04.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/949/22

ун. № 759/3693/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року м. Київ

слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря Ярошенко Т.М.

прокурора Бугаєнка В.В.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника підозрюваного - адвоката Надубової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції Шамрая Дмитра Андрійовича про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020100000000014 від 13.01.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Білорусь, білоруса, громадянина Республіки Білорусь, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України

ВСТАНОВИВ:

08.04.2022 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло вищевказане клопотання.

Клопотання обґрунтовано тим, що управлінням розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42020100000000014 від 13.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Білорусь, білорус, громадянин Республіки Білорусь, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюється в тому, що наприкінці 2019 року, він спільно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами, об`єднались у стійке ієрархічного об`єднання - злочинну організацію з метою вчинення особливо тяжких злочинів, після чого у період з початку 2020 року по 29.06.2021, займались протиправною діяльністю, яка полягала у незаконному виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено - карфентаніл та наркотичних засобів, обіг яких обмежено - метадон, в особливо великих розмірах на території м. Львова, Києва, Львівської та Київської областей.

За результатами слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_2 є фактичним організатором і керівником злочинної організації, спільно із ОСОБА_4 здійснював розподіл функцій і обов`язків між іншими учасниками об`єднання, а також координував їх діяльність шляхом надання відповідних вказівок і доручень для досягнення усім відомого злочинного плану направленого на збагачення, шляхом зайняття незаконною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів.

У зазначений період до складу злочинної організації, з метою вчинення особливо тяжких злочинів у сфері незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів за проханням ОСОБА_2 добровільно вступив його знайомий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якого були покладені обов`язки направлені на незаконне виготовлення наркотичних засобів, обіг яких обмежено - метадон, а також їх перевезення до місць незаконного зберігання з метою подальшого збуту.

За процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора 29.06.2021 діяльність членів злочинного об`єднання була припинена співробітниками Національної поліції України.

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, підозрюються:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Білорусь, білорус, громадянин Республіки Білорусь, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

29.06.2021 о 20 год 02 хв ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

В цей же день, ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру за фактом незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів, в особливо великих розмірах, в складі злочинної організації, тобто у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.04.2022, в межах строку досудового розслідування.

Визначено строк дії ухвали до 15.04.2022 включно.

Слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 18.06.2022.

На даний час завершити досудове розслідування не видається можливим, ризики не зменшились та не перестали існувати, а отже інший більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні.

Обрання більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого судді, суду. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення підозрюваним невідворотності покарання за його вчинення, відсутність постійного джерела доходу (не працює), а досудовим слідством встановлено, що він існував за рахунок ведення злочинної діяльності, існує ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з вищевикладеним єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до підозрюваного є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому.

Захисник Надубова О.А. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила відмовити у його задоволенні, змінити міру запобіжного заходу на не пов`язану з триманням під вартою, заперечила наявність ризиків, які зазначає прокурор, в разі задоволення клопотання слідчого просила застосувати мінімальну заставу.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.06.2021 о 20 год 02 хв ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

В цей же день, ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру за фактом незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів, в особливо великих розмірах, в складі злочинної організації, тобто у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

Слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва 16.02.2022 ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.04.2022 включно.

Слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва 04.02.2022 продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 18.06.2022.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам підозрюваного переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справ іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні з тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання у судовому засіданні слідчим суддею вислухано доводи прокурора відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_1 міри запобіжного заходу тримання під вартою. При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні процесуальних та слідчих (розшукових) дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.

Слідчий суддя враховує як покарання, яке може бути призначене у разі визнання підозрюваного ОСОБА_1 винним у вчинені інкримінованого йому злочину, тяжкість злочину, так і дані про особу підозрюваного. Зазначене свідчить про високу ймовірність існування ризиків того, що він може переховуватись від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності його винуватості.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лабіта проти Італії", тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.

До того ж, органом досудового розслідування, в обґрунтування клопотання наведені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказані доводи є обґрунтованими і вони, у сукупності з існуючими ризиками, виправдовують подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, яка є чинною, санкції статей, застосування яких підозрюваному можливе у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу підозрюваного, свідчать про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігання, встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є неможливим застосування до нього таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Домашній арешт та особисте зобов`язання не можуть бути застосовані до підозрюваного з огляду на те, що застосування таких запобіжних заходів не забезпечить гарантування усунення ризику спілкування підозрюваного з особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, при цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваного створює істотну загрозу іншим членам суспільства.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою - враховуються особа підозрюваного, стан його здоров`я, вік, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо). Крім того, як на думку слідчого судді, відсутні як обставини, так і підстави вважати, що підозрюваний не може утримуватися в арештному домі/іншому місці утримання осіб під вартою.

Що стосується доводів сторони захисту, то на думку слідчого судді, вони не дають підстав для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи наведені обставини, доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя приходить до висновку, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 може бути продовжено у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42020100000000014 від 13.01.2020 року на 60 діб, а саме до 09.06.2022 року включно.

Отже, саме такий строк є достатнім для проведення ряду слідчих та процесуальних дій, направлених на встановлення істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи можливість визначення в якості альтернативи попередньому ув`язненню такого запобіжного заходу, як застава варто зауважити, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до підозрюваного, не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У даному випадку неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, обумовлюється об`єктивними причинами неможливості усунення негативного впливу ризиків неналежної поведінки підозрюваного. Натомість, застосування попереднього ув`язнення має здійснюватись із дотриманням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України).

У своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 § 3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", § 105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", § § 23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з`явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", § 37; "Смирнова проти Росії", § 59; "Пірузян проти Вірменії", § 94).

Оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідчий суддя приходить до висновку, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою підозрюваного не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також не забезпечує справедливої рівноваги між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.

Таким чином, у даному випадку об`єктивним є потреба у визначенні підозрюваному застави, як альтернативного заходу попередньому ув`язненню. Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір покликаний, у першу чергу, - забезпечити явку підозрюваного до відповідних державних органів під час здійснення кримінального провадження та належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків. Беручи до уваги відомості про особу підозрюваного, раніше не судимий, його майновий стан, особливості життєдіяльності, а також обставини кримінального правопорушення і ступінь тяжкості його наслідків, об`єктивним є визначення застави на рівні 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 481 грн 00 коп.), тобто 372 150 грн 00 коп.

При цьому, з метою досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, у разі внесення застави необхідним є покладання на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 177, 178, 182, 183, 193, 196-199, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України в межах строку досудового розслідування на 60 діб, а саме до 09.06.2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 372 150 (триста сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду міста Києва (отримувач: Код отримувача (код за ЄДРПОУ)26268059, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA128201720355259002001012089 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати на першу вимогу до прокурора, слідчого та суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.06.2022 року включно.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Святошинського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Для утримання, підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, підозрюваному з дня отримання копії ухвали.

Повний текст виготовлено 12.04.2022 року.

Слідчий суддя Святошинського

районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О.