Рішення № 103924227, 23.02.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/28757/21

пр. № 2/759/2099/22

23 лютого 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Кириленко Т.В.;

при секретарі: Істоміній О.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп.. В, кабінет 508-2), треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна (адреса: 02094, м. Київ, вул. Ю. Поправки, 6, оф. 14) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 22464 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінфорс» суми заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 449181-А від 20.12.2018 року у розмірі 6191,10 грн. Також просить стягнути з ТОВ «Фінфорс» на свою користь 7479,21 грн. безпідставно набутих коштів та 5000 грн. витрат на професійну правову допомогу та судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 01.09.2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22464 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» суми заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 449181-А від 20.12.2018 року у розмірі 6191,10 грн. На підставі вказаного виконавчого напису Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. було відкрито виконавче провадження № 63062886 та розпочато стягнення.

На думку позивача, виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, зокрема виконавчий напис вчинено на нотаріально непосвідченому договорі. Крім цього зазначає, що сума заборгованості не є безспірною, оскільки наданий відповідачем розрахунок є некоректним та не відповідає дійсним обставинам справи, вимога про усунення порушення йому не направлялась.

Ухвалою суду від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 50-51).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 55-56).

Представник позивача до суду не прибув, просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву не надав.

Треті особи в судове засідання не з`явились, надіслали клопотання у яких просили проводити розгляд справи у їх відстуність.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, в порядку заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 40071779 від 23.04.2019 року є ТОВ «Фінфорс», було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 449181-А, згідно якого позивач отримав кредит у розмірі 3000 грн. строком до 17.01.2019 року (а.с. 14-26).

01 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 22464 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 449181-А від 20.12.2018 року у розмірі 6191,10 грн. (а.с. 27).

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 17.09.2020 року, на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 63062886 та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість за вказаним кредитним договором (а.с. 29).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 01 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Таким чином, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки сформовані в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19) та в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020р. у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 , у тому числі, посилається на те, що укладений між ним та ТОВ «СС ЛОУН» кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, у зв`язку з чим, оспорювальний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства.

Вказані доводи позивача відповідачем спростовані не були.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається із довідок, виданих ТОВ «Чиста вода», згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 28.09.2021 року у виконавчому провадженні № 63062886 із заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2021 року було утримано 3769,72 грн. та 3709,42 грн. за листопад 2021 року, а всього - 7479,21 грн. (а.с. 30,31).

Постановою від 06.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. у виконавчому провадженні № 63062886 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 32).

Однак, як вбачається із постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження, на користь ТОВ «Фінфорс» із позивача стягувалась заборгованість у розмірі 6191,10 грн., а решту стягнутої суми становить сума основної винагороди приватного виконавця та витрати виконавчого провадження (а.с. 29).

Таким чином, оскільки вказані кошти стягнуті в рамках виконавчого провадження № 63062886 на підставі виконавчого напису № 22464 від 01.09.2020, який наразі визнається судом таким, що не підлягає виконанню, сума заборгованості, стягнута на користь відповідача, у розмірі 6191,10 грн. підлягає стягненню на користь позивача, оскільки підстава, на яких набуто право на вказані грошові кошти, відпала.

Однак, як вбачається із постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження, на користь ТОВ «Фінфорс» із позивача стягувалась заборгованість у розмірі 6191,10 грн., а решту стягнутої суми становить сума основної винагороди приватного виконавця та витрати виконавчого провадження (а.с. 29).

Оскільки позивач у своїх позовних вимогах не порушує питання про стягнення із приватного виконавця сплаченої на його користь суми винагороди, суд не вбачає правових підстав для її стягнення із ТОВ «Фінфорс», а тому в частині стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1288,11 грн. слід відмовити.

Також, позивач просить стягнути з ТОВ "Фінфорс" 5000 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано: Договір № 23/11/21/1 про надання правої допомоги від 23.11.2021, укладений між позивачем ОСОБА_1 та АО «Брати Федорови», Додаткова угода № 2 до Договору, розрахунок витрат, наведений у тексті позовної заяви та квитанція № 0.0.2368716203.1 від 07.12.2021 року на суму 5000 грн., сплачених позивачем на користь АО «Брати Федорови» (а.с. 7-8, 11).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таких клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин, враховуючи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5000 грн. та підлягають стягненню з відповідача ТОВ "Фінфорс" на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 908 грн. судового збору за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп.. В, кабінет 508-2), треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (адреса: 02094, м. Київ, вул. Ю. Поправки, 6, оф. 14) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 01.09.2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем та зареєстрований в реєстрі за № 22464, щодо стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 449181-А від 20.12.2020 року у розмірі 6191,10 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 суму безпідставно набутих коштів у розмірі 6191,10 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Кириленко