Ухвала суду № 103923933, 11.04.2022, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 742/497/22

Номер провадження № 1-кп/699/99/22

УХВАЛА

щодо запобіжного заходу

11.04.2022 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

прокурора Рубана О.Б.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - адвоката Денисенка С.В.,

захисника обвинуваченого - адвоката Жайворонка І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку підготовчого судового засідання матеріали кримінального провадження № 12021270330001336 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області надійшло кримінальне провадження № 12021270330001336 щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду від 29.03.2022 року вказане кримінальне прийнято до свого провадження на підставі Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується за ч. 1 ст. ст.121 КК України, тобто в тому, що 30 грудня 2021 року, близько 23 год. 45 хв., поблизу буд. 62 по вул. Гімназичній в м.Прилуки, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 1987 р.н., на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка. У ході даної сварки, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, пов`язаних із заподіянням тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , дістав з правої кишені власної куртки розкладний ніж, який взяв у праву руку та завдав ним останньому чисельні удари в область тулуба, верхньої кінцівки та в область сідниць, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді одного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки на передній поверхні грудної клітки зліва з розвитком лівобічного гемопневмотораксу та травматичного шоку II ступеню, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №13 від 27.01.2022 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, а також одне колото-різане поранення в лівій сідничній ділянці, одне колото-різане поранення на лівому передпліччі та множинні колоті рани на черевній стінці, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №13 від 27.01.2022 року як у своїй сукупності так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області обрано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався та на теперішній час закінчується.

Прокурором в підготовчому судовому засіданні було внесене клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що метою продовження строку тримання останнього під вартою є забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ризики, що були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, продовжують існувати і на теперішній час.

Потерпілий та його представник підтримали думку прокурора.

Захисник заперечив проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого.

Свою позицію захисник пояснив тим, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. Просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на більш м`який, оскільки обвинувачений згідний для проходження військової служби в період воєнного стану.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вислухавши клопотання щодо продовження запобіжного заходу, думку учасників, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою ст.178 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною другою вказаної статті визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.

Тобто, суд повинен розглядати питання, чи тримання особи під вартою є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи, бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У зв`язку з викладеним вважаю, що в даному випадку прокурором у суді доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, про застосування якого просив суд захисник.

Так ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

В судовому засіданні суду не було надано доказів про наявність у ОСОБА_2 міцних соціальних зв`язків чи перебування на утриманні осіб, які потребують догляду; не здобуто ніякої інформації про працевлаштування чи стабільного джерела прибутків у обвинуваченого.

Обвинуваченому ОСОБА_2 повних 46 років, відомості, які вказували б на наявність в останнього хвороби, яка б унеможливила застосування відносно нього відповідного запобіжного заходу відсутні.

За таких обставин, враховуючи особу обвинуваченого, приходжу до висновку, що запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання та домашнього арешту не забезпечить запобігання вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення.

Особиста порука також не може бути застосована до обвинуваченого, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

Що стосується проходження військової служби обвинуваченим, то відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Проте обвинувачений не звертався до прокурора з клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, а прокурор не звертався до суду з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити, а строк тримання його під вартою - продовжити, залишивши без задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Європейський суд неодноразово вказував на існування презумпції на користь звільнення особи, друга частина пункту 3 статті 5 Конвенції не дає судовим органам можливості вибору між доставкою обвинуваченого до судді протягом розумного строку або його звільненням до суду (рішення у справі «Алєксандр Макаров проти Росії» від 12.03.2009). До визнання його винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета розглянутого положення полягає в тому, щоб забезпечувати його тимчасове звільнення, як тільки його утримання під вартою перестає бути розумним (рішення у справі «Власов проти Російської Федерації» від 12.06.2008 р.).

Разом з тим, ураховуючи особу обвинуваченого, тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, вважаю, необхідним, як виняток, визначити розмір застави в сумі відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, та відповідає 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України. За умови внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати на виклик до суду.

Керуючись ст.ст. 176-178, 179-183, 193, 194, 199, 331, 394, 395 КПК України,

Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника адвоката про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 відмовити.

Клопотання прокурора Рубана О.Б. щодо продовження запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів, тобто по 09.06.2022 року включно, про що оголосити йому негайно під розписку.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний розрахунковий рахунок № UA888201720355269002000003652, код банку отримувача (МФО): 820172, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26261092, банк отримувача: ДКСУ у м. Київ, з обов`язковим зазначенням у платіжному дорученні «в рахунок внесення застави ОСОБА_2 згідно ухвали Корсунь-Шевченківського районного суду від 11.04.2022 року».

За умови внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

1)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3)прибувати на виклик до суду.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 09.06.2022 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали суду негайно вручити обвинуваченому після її оголошення.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскарженою до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_2 - в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя Свитка С.Л.