Вирок № 103923586, 12.04.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19611/21

Провадження № 1-кп/127/773/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Коваль О.В.,

за участю: прокурора Конівця Д.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Грицуляка Т.П.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Романовської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 17.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020010001886 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, громадянина України, одруженого, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей 2013 та 2018 років народження, працюючого ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 17 жовтня 2020 року близько 01:40 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Київської, у м. Вінниці, зі сторони вул. Б. Ступки, в напрямку вул. Чорновола, в районі електроопори №110, не вибрав безпечного інтервалу, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки керованого транспортного засобу, в момент об`єктивної появи в полі його зору велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався за кермом велосипеда марки «Author», попереду в попутному напрямку, по правому краю проїзної частини, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останнього.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 продовжив рух автомобілем та самовільно залишив місце події.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закритий повний розрив правого ключично-акроміального з`єднання, синець та поверхневі забійні рани на голові, синець та садно в поперековій ділянці справа, синець в ділянці правого плечового суглобу, садна на правому передпліччі, на тильних поверхнях 3-4-го пальців правої кисті», які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №224/246 від 07.04.2021року належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102- 21/5693-ІТ від 14.04.2021 року:

«В ситуації, яка склалася в діях водія автомобіля Renault Megane ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди».

Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 2.9(a), 12.3, 13.1, 13.3, 2.10 (а, б, г, ґ, д, е), Правил дорожнього руху України, де зазначено, що :

п. 2.9(a) - «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

п. 13.1 - «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;

п. 13.3 - «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху»;

п. 2.10 (а, б, г, ґ, д, е) - «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) «негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди»;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

г) «вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу»;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди».

Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. п. 2.9(a), 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.

Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 2.10 Правил дорожнього руху України не знаходиться у причинному зв`язку з наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім цього, 17.10.2020 року близько 01:40 години водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Київської, у м. Вінниці, зі сторони вул. Б. Ступки, в напрямку вул. Чорновола, в районі електроопори №110, в порушення вимог п.п. 2.9(a), 12.3, 13.1,13.3 Правил дорожнього руху України, вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по правому краю проїзної частини.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 , достовірно розуміючи, що велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлений реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не переконався чи потребує останній допомоги, не вжив заходів для надання йому першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб та не відправив потерпілого до лікувального закладу, хоча повинен і мав об`єктивну можливість це зробити, не виконавши свого громадянського обов`язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, з метою уникнути відповідальності, діючи умисно, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортним засобом самовільно залишив місце події.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України визнає, а за ст. 135 КК України - не визнає. В своїх показаннях повідомив, що 16.10.2020 року поїхав на святкування дня народження в ресторан «Аура» де випив близько 5-7 чарок горілки. Після закінчення святкування, не хотів сідати за кермо в стані алкогольного сп`яніння, планував залишити автомобіль біля ресторану. Проте, побачивши біля свого автомобіля людей, вирішив забрати його додому, сівши за кермо в стані алкогольного сп`яніння. Свій стан оцінював, як задовільний, який дозволяє керувати транспортним засобом. При цьому, зазначив, що є водієм із семирічним стажем і раніше не керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Маршрут яким добирався додому на вул. Зулінського не пам`ятає. Чому їхав в протилежному напрямку не пам`ятає, мабуть пропустив поворот. Наголосив, що їдучи додому дотримувався правил дорожнього руху і не може пояснити чому свідок стверджує, що він перевищував швидкість, їхав на червоне, виїжджав на бордюр. Коли їхав додому бачив велосипедистів, освітлення було нормальним, але не пам`ятає як їх зачепив. Зрозумів те, що не дотримався інтервалу під час повороту праворуч та збив велосипедистів лише після того, як ознайомився з матеріалами справи. Не зупинився і не зменшував швидкість на місці ДТП, оскільки не знав, що зачепив велосипедистів. Пам`ятає, що по дорозі додому він зачепив двох пішоходів, яким згодом відшкодував моральну шкоду. Вказав, що по дорозі додому не помітив, що його доганяють і не може пояснити чому порушував ПДР (їхав на червоне, наїжджав на бордюри), можливо через стан сп`яніння. Коли приїхав додому, припаркував автомобіль та зайшов у свою кімнату. Невідомий чоловік, який зайшов за ним, з балончика розпилив йому в очі газ. Впізнати цю особу він не може, оскільки очі пекли. Після цього, приїхали поліцейські, які повідомили що він збив людину та затримали його. З працівниками поліції поїхав на місце ДТП. Коли працівники поліції забирали евакуатором автомобіль, побачив, що відлетіла накладка на бампері. Не впевнений чи вона відлетіла під час ДТП. Не чув, як ця накладка відлітала під час руху автомобіля, можливо через музику, яка лунала в автомобілі. Проблем із зором та слухом у нього немає. Зазначив, що від слідчого отримав номер телефону потерпілого з яким одразу зв`язався. Під час зустрічі з ОСОБА_2 вибачився перед ним та обіцяв відшкодувати витрати на операцію і вартість велосипеда. Потерпілий повідомив, що вартість операції становитиме близько 7000,00-13000,00 гривень. Через два дні відшкодував потерпілому 20000,00 гривень, суму, яку вказав останній. Згодом потерпілий сказав щоб він відшкодував йому ще одну тисячу доларів. Крім цього, він згоден відшкодувати потерпілому ту суму, яку визначить суд. Зазначив, що не відшкодував більшу суму самостійно, оскільки потерпілий зловживав своїм правом та постійно вимагати відшкодування, неодноразово звертаючись до нього з вимогою відшкодувати щоразу більшу суму. Також ОСОБА_1 вказав, що визнає позовні вимоги потерпілого частково, а саме суму сплачену потерпілим на лікування. Позовні вимоги потерпілого щодо відшкодування йому втраченого заробітку не визнає, оскільки, як йому відомо, потерпілий після ДТП працював закордоном. Моральну шкоду не визнає, наголосивши, що сплачені 20000,00 гривень і є відшкодованою моральною шкодою, хоча не вважає що його діями заподіяно потерпілому моральна шкода.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду повідомив, що 17.10.2020 року о 01:30 годині ночі рухався по вул. Київській на велосипеді разом із своїм другом. Рухався в напрямку київського моста зі швидкістю близько 15 км/год. Їхав спокійно, не змінюючи напрям та швидкість руху, на відстані близько половини метра від проїжджої частини. Друг їхав попереду, а він за ним. Дорога була добре освітлена. Зазначив, що на його ногах та рюкзаку були закріплені світловідбиваючі манжети, а на велосипеді світловідбиваючі значки та фари. Перед ДТП друг крикнув до нього щоб він був обережним, оскільки позаду їде машина. Після попередження побачив світло фар Після цього, обернувся і одразу відчув сильний удар та втратив свідомість. Удар відчув позаду у велосипед та в ліву задню частину його тіла. Зрозумів, що вдарився в свого друга. Друг приводив його до тями. Коли прийшов до тями поруч був його товариш та ще троє осіб, хтось із них викликав швидку. Друг повідомив йому, що водій втік з місця ДТП. Швидка забрала його в лікарню. До лікарні приїхали ще двоє осіб яких збив той самий водій. Внаслідок ДТП у нього розірвана зв`язка на правому плечі, на голові декілька ран та на спині подряпини. Дружина, побачивши його травмованого втрачала свідомість. Після ДТП ОСОБА_1 йому зателефонував і вони зустрічалися. Під час зустрічі ОСОБА_1 вибачився перед ним, але він і зараз не може зрозуміти обвинуваченого, а саме те, як можна сідати за кермо у такому стані. ОСОБА_1 відшкодував йому тільки вартість велосипеда та додаткових елементів до нього, на загальну суму 20000,00 гривень. Вказану суму відшкодовану за велосипед він не включав у позовну заяву. Вказав, що кримінальним правопорушенням йому завдана моральна шкода у розмірі 50000,00 гривень, оскільки після ДТП він став частково інвалідом, відбулися зміни у його житті, він вже не зможе виконувати свою роботу, він та його сім`я пережили стрес. Зазначив, що до ДТП працював художником, а саме робив зображення на могильних пам`ятниках. На цій роботі потрібно носити пам`ятники, які є важкими, розтоплювати грубку, тобто виконувати важку фізичну роботу, яка після травм йому не підсилу. Крім цього, в цивільному позові визначений втрачений заробіток в сумі 15000,00 гривень, оскільки не працював після ДТП, а проходив лікування. Зазначив, що з 26.11.2020 року у нього була віза але два місяці не зміг їхати за кордон працювати. Просив стягнути з обвинуваченого суму визначену у цивільному позові. Вказав, що в червні 2021 року слідчий сказав написати йому заяву про залишення його в небезпеці в день ДТП. Наголосив, що заяву написав без примусу, це було його волевиявлення. Обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 135 КК України підтримує. Щодо покарання поклався на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що у жовтні 2020 року близько 12 години ночі їхав зі своїм другом по вул. Київській на велосипедах. Їхали в сторону «Набережного кварталу» на відстані від правого краю проїжджої частини 15-17 см, під самим бордюром. Їхали один за одним, він попереду, а потерпілий позаду, на велосипеді. На велосипедах були маячки, попереду ліхтарі, а позаду габарити мигаючі. Машин практично не було на дорозі. Побачив яскраве світло фар, яке освітлювало ззаду та почув, як водій автомобіля сильно тиснув на педаль газу. Після цього він не змінював напрям руху. Встиг сказати до ОСОБА_4 , щоб він був обережний, оскільки позаду їхала машина. Відчув удар від якого впав. Але не пам`ятає в яку частину велосипеда був удар, все було дуже швидко. ОСОБА_4 також впав через 20 м попереду від нього, лежав у непритомному стані на проїзній частині, правіше. Лежав поперек дороги, головою до середини дороги. ОСОБА_5 моделі «Автор» лежав 40 м від нього, 20 м від Віктора Його велосипед впав позаду нього, на відстані 3-4 метри. На адреналіні різко піднявся та побачив задні габарити автомобіля, який від`їжджав з місця ДТП, водія, який збив їх не побачив. Підбіг до потерпілого щоб забрати його з проїзної частини. Біля них зупинилася машина з якої вийшла молода пара які викликали швидку і поліцію. Потерпілий був у непритомному стані та потребував допомоги. ОСОБА_6 не мав можливості вчиняти дії для самозбереження. Самостійно ОСОБА_4 нічого не міг зробити. Допомогу потерпілому надавав він та швидка. На місце ДТП приїхали швидка і поліцейські. Також до нього підійшов водій, який повідомив, що рухався їм на зустріч і бачив ДТП і одразу поїхав наздоганяти обвинуваченого. Перед приїздом швидкої , ОСОБА_4 почав приходити до тями проте був в шоковому стані та постійно питав чи їх збила машина. В швидкій ОСОБА_4 не міг сказати, як його звати та скільки йому років, на ці питання він відповідав лікарю. Після цього швидка забрала ОСОБА_4 до лікарні. А він залишився на місці ДТП. Через 2 год. після події побачив в машині поліцейських обвинуваченого. Повідомив, що він з потерпілим разом працюють. Після ДТП ОСОБА_4 травмував руку і не міг виконувати свою роботу, тому через 2 місяці після події він поїхав за кордон. Зазначив, що внаслідок ДТП потерпіий не може працювати так, як раніше. Зробив операцію на руку, проте невдало, оскільки ключиця далі не працює. Внаслідок ДТП у велосипеда ОСОБА_4 були зігнуті заднє колесо, рама та пошкоджений багажник. Їхати цим велосипедом після таких пошкоджень було неможливо. Маячки ще горіли коли відлетіли від велосипеда. Вартість заднього маячка близько 50 грн, а ліхтаря 600 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що їхав по вул. Київській у напрямку м. Києва. Дорога була добре освітлена. По дорозі об`їхав двох велосипедистів, які рухалися з дотриманням правил дорожнього руху, тримаючись правого краю проїзної частини і яких було добре видно, за рахунок хорошого освітлення. Проблем їх об`їхати у нього не було. Проїхавши далі, зупинився на червоний сигнал світлофора і в дзеркалі заднього виду побачив, як автомобіль збив двох велосипедистів, які перед тим рухалися, не змінюючи траєкторії. Від удару, один із велосипедистів перелетів через капот і впав на проїзну частину. Після цього, водій призупинився на декілька секунд, після чого почав втікати з місця ДТП. В цей момент він перебував на відстані 50-60 м від місця ДТП. Він спершу хотів зупинитися для надання медичної допомоги потерпілим, але побачив що водій автомобіля, який збив велосипедистів втікає з місця ДТП, вирішив наздогнати його. Дружина, яка їхала з ним в автомобілі, одразу зателефонувала в поліцію. Водій, який збив велосипедистів повернув на київський міст, з якого повернув у першу вуличку праворуч і потім знову повернув праворуч і виїхав на вул. Київську. По дорозі обвинувачений збив ще двох людей, які вийшли з магазину. Люди почали стукати ОСОБА_1 по склу автомобіля, але він не зупинився, а почав втікати. Рухаючись по вул. Київській, обвинувачений не зупинявся на червоний сигнал світлофора, не реагував на сигнали інших водіїв, які вказували йому на порушення ПДР. Крім цього, повідомив, що він намагався зупинити обвинуваченого, включивши аварійний сигнал на авто, подаючи йому звукові сигнали та махаючи рукою. На кільці, що знаходиться по вул. Київській, обвинувачений звернув ліворуч в двори, в одному з яких зупинився. Він зупинився за 20 м від ОСОБА_1 , на безпечній відстані, оскільки не знав, що очікувати від обвинуваченого. Дружина пішла назустріч поліції, а він пішов за обвинуваченим. Обвинувачений швидко рухався в напрямку будинку, на скільки це йому дозволив стан алкогольного сп`яніння. Перш ніж ОСОБА_1 відкрив двері, крикнув йому «Стій на місці», але він не відреагував. Після цього, обвинувачений зайшов в двері будинку. Весь цей час обвинувачений був в його полі зору. Крім цього, постійно був на зв`язку з поліцією. Працівники поліції приїхали через 5 хвилин. Пройшов за обвинуваченим в будинок на 3 метри, після чого приїхали працівники поліції, які зайшли за ним та вивели з будинку. В цей час було темно, але він впевнений, що працівники поліції вивели з будинку саме ту особу, яку він наздоганяв на автомобілі та який був в його полі зору весь час. Зараз не може сказати, що обвинувачений ОСОБА_1 це та особа, яка збила велосипедистів, оскільки пройшло багато часу і в темну пору доби він не запам`ятав обличчя обвинуваченого.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 17.10.2020 року в ЄРДР зареєстровано відомості, згідно яких 17.10.2020 року, близько 01:40 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Megan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Київській у м. Вінниці, зі сторони вул. Б.Ступки, в напрямку вул. Чорновола, в районі електроопори №110, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку. Після скоєного наїзду водій ОСОБА_1 самовільно залишив місце події. Внаслідок вказаної події ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Крім цього, із заявою від 15.06.2021 року про вчинене кримінальне правопорушення звернувся потерпілий ОСОБА_2 , який просив притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 135 КК України ОСОБА_1 , який 17.10.2020 року здійснив наїзд на нього по вул. Київській у м. Вінниці керуючи автомобілем марки «Renault Megan» державний номер НОМЕР_1 та самовільно залишив місце події, залишивши його в безпорадному стані.

На підставі вказаної заяви відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесене в ЄРДР15.06.2021 року.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 17.10.2010 року, вбачається, що ДТП трапилося по вул. Київська, на горизонтальній ділянці з асфальтованим покриттям. На місці події виявлено велосипеди марки «Berbamont» та марки «Author». На обох велосипедах на задній частині виявлено світловідбивачі катафоти, а також миготливі ліхтарі, які на момент огляду перебували у справному стані. У велосипеді «Author» пошкоджено заднє колесо та раму. На місці події виявлено осип скла та полімерних матеріалів. Також по вул. Київській в ділянці вул. Б. Ступки на перехресті виявлено номерний знак від автомобіля НОМЕР_1 . Вказаний номерний знак розміщений на проїжджій частині вул. Київській біля правого бордюру по напряму до вул. Гонти. Також на місці події виявлено частину металу ззовні схожу на деталь бампера автомобіля.

Згідно протоколу огляду місця події від 17.10.2020 року місцем проведення огляду є двір будинку по АДРЕСА_2 . У дворі вказаного будинку виявлено автомобіль «Renault Megan» державний номер НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль перебував у відчиненому стані. При зовнішньому огляді виявлено пошкодження правої фари, відсутність переднього номера, вм`ятина на колесі. З керма та рукоятки КПП даного авто було відібрано одорологічні зразки, а також вилучено змив з лицевої частини керма.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1 .

Згідно висновку медичного огляду КНП ЦТЗ «Соціотерапія» №3330 від 17.10.2020 року ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу швидкість реакції.

Згідно висновку експерта №2739 від 20.10.2020 року при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_1 методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 2,4 проміле.

З постанови від 17.10.2020 року вбачається, що велосипед марки «Author» визнано речовим доказом. Вказаний велосипед передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 .

Згідно постанови від 17.10.2020 року автомобіль марки «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом. Вказаний автомобіль залишено на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області.

На вказані автомобіль та велосипед ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2020 року накладено арешт.

Згідно ухвали суду від 11.02.2021 року слідчому надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з можливістю вилучення медичної карти стаціонарного хворого та рентгенівських знімків на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться у вказаній медичній установі, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Князів Коріатовичів, 185.

Згідно висновку експерта № 224/246 від 07.04.2021 року на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, даних «Медичної карти стаціонарного хворого» №8836/709 «Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону», "Виписки" №22419 від 18.10.2020 року з МКЛ ШМД м. Вінниці, "Виписки" б/н від 17.10.20р. з МКЛ ШМД м. Вінниці, протоколів УЗД правого та лівого плечових суглобів від 27.10.2020 року з фотознімками на 2арк., даних МРТ головного мозку від 27.10.2020 року та МРТ шийного відділу хребта від 27.10.2020 року (протоколи обстеження, плівки, диск), рентгенограм: кісток черепа №21205 від 17.10.2020 року (1), шийного відділу хребта №21507 від 17.10.2020 року 91), ОГК №21205 від 17.10.2020 року (1), плечового суглобу №21204 від 17.10.2020 року, №2510 від 11.12.2020 року, без маркіровки (3) на його ім`я, судмедексперт дійшов до таких підсумків: 1. У ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження: закритий повний розрив правого ключино-акроміального з`єднання; синець та поверхневі забійні рани на голові, синець та садно в поперековій ділянці справа, синець в ділянці правого плечового суглобу, садна на правому передпліччі, на тильних поверхнях 3-4-го пальців правої кисті. 2. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 виникли від травматичної дії (удару, тертя) тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких не відобразились, давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи - 17.10.2020 року, за ступенем тяжкості належать:

-закритий повний розрив правого ключино-акроміального з`єднання - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я (п.2.2.1. "в" "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.);

синець та поверхневі забійні рани на голові, синець та садно в поперековій ділянці справа, синець в ділянці правого плечового суглобу, садна на правому передпліччі, на тильних поверхнях 3-4-го пальців правої кисті - до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України 17.01.1995р.).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/102-20/17349-ІТ від 11.01.2021 року на момент експертного огляду рульове керування, гальмівна система, автомобіля «Renault Megan», державний номер НОМЕР_1 знаходиться у працездатному стані. У деталях та вузлах рульового керування, гальмівної системи автомобіля «Renault Megan» державний номер НОМЕР_1 на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/10-21/5693-ІТ від 14.04.2021 року в заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля Renault-Megane держ.номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 12.2,12.3 Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В заданій дорожній обстановці, дії велосипедист ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.6.2,6.6(a) Правил дорожнього руху, зміст яких викладений в дослідницькій частині. В умовах даної пригоди величина безпечної швидкості руху автомобіля Renault-Megane держ.номер НОМЕР_1 , при умові видимості проїзної частини 150м, визначається рівною не більше 115.3-139.2км/год. В ситуації, яка склалася, при заданих в постанові про призначення експертизи комплексі вихідних даних та при умові, що в момент появи в полі зору водія і до моменту наїзду велосипедист не змінював напрямок та темп руху, в діях водія автомобіля Renault-Megane ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Аналіз вказаних доказів свідчить, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 хоча і повідомив, що провину у вчиненні кримінального правопорушення визначеного ч.1 ст. 286 КК України визнає та щиро кається, проте зміст його показань не свідчить про зазначене. Так, обвинувачений зазначив, що він дійсно керував автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. При цьому обвинувачений повідомив, що свій стан він оцінював, як задовільний, який дозволяв йому керувати транспортним засобом. Крім цього, обвинувачений повідомляючи про обставини справи вказував на те, що він не пам`ятає обставин за яких він вчинив ДТП та не вказав про порушення ним ПДР, які спричинили ДТП.

Оцінюючи вказані показання, суд в першу чергу звертає увагу на той факт, що зміст вказаних показань жодним чином не свідчить про визнання обвинуваченим своєї провини, шире каяття, оскільки ОСОБА_1 не визнає сам факт порушення ПДР.

Суд зазначає, що згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З висновку експерта №2739 від 20.10.2020 року судом встановлено, що в крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,4 проміле.

Таким чином ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, тобто стані, внаслідок якого знижується увага та швидкість реакції, керував транспортним засобом. ОСОБА_1 , сідаючи в автомобіль, усвідомлював, що перебував у стані алкогольного сп`яніння та був обізнаний про пряму заборону Правилами дорожнього руху керувати у такому стані, проте керував транспортним засобом, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР.

Згідно п. 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Пунктом 13.1 ПДР встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно п. 13.3 ПДР під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/10-21/5693-ІТ від 14.04.2021 року в заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля Renault-Megane держ.номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 12.2,12.3 Правил дорожнього руху, В ситуації, яка склалася, при заданих в постанові про призначення експертизи комплексі вихідних даних та при умові, що в момент появи в полі зору водія і до моменту наїзду велосипедист не змінював напрямок та темп руху, в діях водія автомобіля Renault-Megane ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, вказаними доказами підтверджено факт того, що обвинувачений ОСОБА_1 мав виконати п. 12.3 ПДР - вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду велосипедистів. Проте вказаного ОСОБА_1 не зробив, чим порушив п. 12.3 ПДР. При цьому висновком зазначеної експертизи підтверджено наявність у ОСОБА_1 технічної можливості оскільки для виконання цього у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля і саме вказане порушення знаходиться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Разом з тим, ОСОБА_1 , повідомив суду, що він знав, що має дотримуватися безпечного інтервалу, вважав, що виконав вказане, об`їхавши велосипедистів і не бачив, як наїхав на одного з них. Таким чином, ОСОБА_1 фактично заперечив порушення ним ПДР.

Проте такі показання спростовані показаннями потерпілого та свідків, які повідомили те, що водій не вжив заходів для того щоб об`їхати велосипедистів з дотриманням необхідного інтервалу. Так, потерпілий та свідок ОСОБА_3 надаючи показання, повідомили, що рухалися по крайній правій частині дороги та не змінювали напрям руху. Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що у дзеркало заднього виду бачив, як водій не дотримуючи інтервалу збив велосипедистів, один із яких перелетів через капот автомобіля та впав на проїзну частину.

В результаті вказаної ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Крім цього, стороною обвинувачення доведено залишення ОСОБА_1 без допомоги потерпілого, який перебував в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Суд зазначає, що згідно п. 2.10 (а, б, г, ґ, д, е) - «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) «негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди»;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

г) «вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу»;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди».

Разом з тим, ОСОБА_1 , повідомив суду, що він не бачив, як збив велосипедиста, відтак, на його переконання, не було необхідності зупинятися. Крім цього, ОСОБА_1 наголосив, що не бачив свідка, який намагався його наздогнати.

Проте такі показання обвинуваченого спростовані показаннями свідків та ним самостійно. Так, згідно показань свідків, потерпілий, внаслідок удару перелетів через капот та впав на проїзну частину. Вказана обставина не могла бути непоміченою водієм, оскільки удар припав на передню частину автомобіля, що підтверджується протоколами огляду місця події від 17.10.2020 року. Так, згідно вказаних проколів на автомобілі виявлено пошкодження правої фари, відсутність переднього номера, вм`ятина на колесі. Крім цього, на місці ДТП, на проїзній частині виявлено номерний знак НОМЕР_1 та бампер, які є частиною автомобіля, який належить ОСОБА_1 та яким був збитий потерпілий.

Крім цього, свідок ОСОБА_7 повідомив, суду, що обвинувачений після зіткнення на декілька секунд призупинився, а потім почав втікати з місця ДТП. Вказане не викликало сумніву у свідка, що обвинувачений втікає з місця ДТП та у необхідності негайно наздоганяти його. До того ж, поведінка обвинуваченого на дорозі, який тікаючи збив ще двох людей на тротуарі, проїзд на червоне світло світлофора, перевищення швидкості, свідчило про бажання обвинуваченого відірватися та втекти від свідка, який намагався його затримати. Підтверджене доказами (вказаними показаннями свідків та даними, що обвинувачений був затриманий не на місці ДТП, а біля свого дому) бажання обвинуваченого втекти від переслідування суд оцінює як доказ того, що обвинувачений достовірно знав, що здійснив наїзд на велосипедиста, що спростовує його версію про те, що він не знав, що скоїв ДТП.

Крім цього, ОСОБА_1 надаючи показання, згідно яких він пам`ятав лише ті обставини, які не погіршують його становище, зазначив, що бачив, як збив пішоходів, які вийшли з магазину, проте після вказаного не зупинився. Зазначене, на переконання суд свідчить про те, що ОСОБА_1 втікав з місця ДТП, зокрема, від свідка ОСОБА_7 , який його наздоганяв, а тому, боячись бути затриманим, не зупинився біля вказаних пішоходів.

Таким чином, обвинувачений, поставивши своїми діями в небезпечне для життя становище потерпілого, достовірно знаючи про це, не виконав вимоги п. 2.10 (а, б, г, ґ, д, е) ПДР та залишив останнього на місці ДТП.

Суд звертає увагу, що Постановою Верховного Суду у справі №742/1479/19 від 10.03.2021 року вказані обставини визначені як обов`язкові для встановлення наявності в діях особи ознак завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані.

За встановлених фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_1 після вчинення ДТП, не надавши будь-якої допомоги ОСОБА_2 , який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, не викликавши швидку, не впевнившись у тому, чи прибула швидка, чи було надано потерпілому медичну допомогу, самовільно покинув місце пригоди, залишивши потерпілого у небезпечному для життя стані, що утворює склад кримінального правопорушення.

Суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям ОСОБА_1 кваліфікує його дії за:

ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження;

за ч.1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до характеристики МКП «Управляюча компанія «Київська» № 239 від 16.04.2021 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 За час проживання за вказаною адресою, скарг та нарікань з боку мешканців будинку на ОСОБА_1 не надходило. Компрометуючі матеріали з правоохоронних органів на ОСОБА_1 не надходили.

Згідно довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» №29/1594 від 08.04.2021 року ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у даному закладі не перебував та за медичною допомогою не звертався.

Згідно довідки КП ВОНД "СОЦІОТЕРАПІЯ" №946 від 06.04.2021 року ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку у цьому закладі не перебуває.

Згідно вимоги про судимість від 07.04.2021 року, обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив необережне нетяжке кримінальне правопорушення та умисне кримінальне правопорушення, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює ФОП, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2013 та 2018 років народження.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При цьому суд вважає, що в даному випадку відсутнє щире каяття обвинуваченого та відшкодування шкоди потерпілому. Про відсутність щирого каяття свідчать показання обвинуваченого, який повідомив, що вибірково пам`ятає події, які трапилися з ним у ніч ДТП. Так, ОСОБА_8 не пам`ятав саме ті обставини, які впливають на кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 286 КК України та ч.1 т. 135 КК України, тобто ті обставини, на підставі яких суд встановлює винуватість особи у скоєному. Крім цього, про відсутність щирого каяття свідчить відсутність будь-яких дій, зі сторони обвинуваченого, які свідчать про те, що він цікавився станом здоров`я потерпілого. Показання та поведінка обвинуваченого переконала суд в тому, що ОСОБА_1 переймається лише покращенням своєї позиції в межах вказаного кримінального провадження та тим, щоб не бути ошуканим «меркантильним» потерпілим, який має намір стягнути максимальну кількість коштів з нього. Вказана позиція є реалізацією обвинуваченим свого права на захист, проте вказана позиція виключає наявність в діях обвинуваченого ознак щирого каяття.

Крім цього, суд не вважає, що обвинуваченим відшкодовано потерпілому шкоду завдану правопорушенням, оскільки ОСОБА_1 відшкодував лише 20000,00 гривень (вартість велосипеда та додаткових елементів до нього), витрати на лікування та моральну шкоду не відшкодував, втрачений заробіток не компенсував, що підтверджено показаннями потерпілого та не оспорюється самим обвинуваченим.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння. Вказана обставина підтверджується висновком експерта № 2739, показаннями самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 . При цьому суд зазначає, що стан сп`яніння, зазначений як фактична обставина інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, не є кваліфікуючою за ознаками діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК, що є підставою для врахування вказаного стану саме як обтяжуючої покарання обставини.

З урахуванням конкретних обставин справи, а саме вчинення сукупності необережного кримінального правопорушення та умисного, вчинення вказаного за обтяжуючої обставини - перебування у стані алкогольного сп`яніння, відсутність пом`якшуючих обставин, особи обвинуваченого, який не усвідомив протиправності своїх дій, з урахуванням думки потерпілого, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі з призначенням обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк.

При цьому суд не знаходить підстав для не призначення вказаного додаткового покарання, яке є обов`язковим згідно із санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення та діє на даний час, оскільки характер вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, стан сильного алкогольного сп`яніння обвинуваченого, який він намагався приховати, оскільки після затримання відмовився від проходження освідування в медичному закладі, свідчать про доцільність призначення максимального строку вказаного додаткового покарання.

Крім цього, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Так, вказана норма застосовується у тому випадку, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Проте, відсутність щирого каяття, не усвідомлення обвинуваченим моральних страждань завданих його діями потерпілому, завідоме залишення останнього на місці ДТП без допомоги у стані небезпечному для життя свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а саме витрат на лікування в сумі 21521,39 гривень, компенсацію втраченого заробітку в сумі 15548 гривень та моральної шкоди в сумі 50000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Потерпілому кримінальним правопорушення передбаченим ч.1 ст. 286 КК України, зокрема, завдано матеріальна шкода, яка полягає у витратах на лікування в сумі 21521,39 гривень. Обвинувачений позов, в цій частині визнав, а тому суд дійшов висновку, що в частині стягнення витрат на лікування цивільний позов підлягає задоволенню.

Щодо суми втраченого заробітку суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 після дорожньо-транспортної пригоди втратив працездатність та не міг виконувати свої трудові обов`язки. Вказане підтверджується виписним епікризом № 8836 згідно якого ОСОБА_2 було проведено операцію 11.12.2020 року з встановленими лікарем обмеженнями фізичного навантаження на праву верхню кінцівку протягом 6 тижнів після операції, а перед тим косинкова іммобілізація правої верхньої кінцівки протягом 3 тижнів.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням наведено, суд дійшов висновку, що цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого суми втраченого заробітку за період з 17.10.2020 року по 18.01.2021 року, підлягає задоволенню.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до п. 9 ППВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

Потерпілим на обґрунтування моральної шкоди зазначено, що він у результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, переніс складну хірургічну операцію, очікує проведення повторної операції, оскільки попередня була не зовсім вдала, тривалий час він перебував на лікуванні. Вказане спричинило йому фізичній біль, позбавило його можливості працювати на попередній роботі, зумовило переживання пов`язані з утриманням своєї сім`ї. Крім того, дана подія спричинила зміни у його житті, негативні переживання, вплинула на темп його життя.

Те, що потерпілому було нанесено тілесні ушкодження, вказана подія призвела до змін в його житті, переконує суд у тому, що потерпілий ОСОБА_2 в зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою зазнав душевних страждань, що зумовлює висновок суду про заподіяння потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди. Крім цього, суд вважає, що сума 50000,00 гривень, яку потерпілий просить стягнути на його користь з обвинуваченого є такою, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Також у відповідності до ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути судові витрати у справі, які згідно з актами про витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні до висновків експерта становлять 2288, 30 гривень та вирішити питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні відповідно до ст. 100 КК України.

При вирішенні питання щодо накладеного ухвалою суду від 21.10.2020 року арешту на майно обвинуваченого, а саме автомобіль марки «Renault Megan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно постанови від 17.10.2020 року визнано речовим доказом, суд керується ч. 4 ст. 174 КПК України, згідно із якою, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Суд зазначає, що цивільний позов потерпілого є задоволеним, що виключає можливість скасування арешту на майно обвинуваченого.

Керуючись ст. 65-67, 135, 286 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 135 КК України у виді одного року обмеження волі.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 2288,30 гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21521, 39 гривень витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15548,00 гривень компенсації втраченого заробітку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000,00 гривень моральної шкоди.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме велосипед марки «Author», який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити власнику ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: