Вирок № 103923574, 12.04.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/3100/22

Провадження №1-кп/127/73/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря - Коваль А.П.,

сторони обвинувачення - прокурора Шеліховської І.Ю.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Красномовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

- 20.09.2016 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі, 26.11.2019 звільнений з ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» умовно-достроково,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022020020000020 від 10.01.2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 09.01.2022 близько 18 год. 00 хв., умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, відчинивши зачинену на металевий засув дерев`яну хвіртку зайшов на територію домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з території якого взяв металевий швелер, вартість якого згідно висновку експерта №227/22-21 від 26.01.2022 становить 907,57 гривень, та разом з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим розпорядившись на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 907,57 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, суду пояснив, що 09.01.2022 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , відкрив хвіртку даного домоволодіння, зайшов у двір, та викрав металевий швелер. В подальшому був затриманий того ж дня працівниками поліції. Про вчинене шкодує, просив суд суворо його не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження витягу з кримінального провадження №12022020020000020 від 10.01.2022 (т.1 а.с. 25), протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.01.2021 (т.1 а.с. 26), постанови про визнання предмету речовим доказом від 10.01.2022 (т.1 а.с. 27), ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про накладення арешту та майно від 13.01.2022 та від 19.01.2022 (т.1 а.с. 30,31,32), висновку судово-товарознавчої експертизи №227/22-21 від 26.01.2022 року (т.1 а.с. 35-), висновку судової трасологічної експертизи №СЕ-19/102-22/374-ТР від 18.01.2022 (т.1 а.с. 40-48), суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше судимий (т.1 а.с.55-78 ), перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, опіоїдів (т.1 а.с. 51), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 52,53), за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 54).

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд не враховує в якості обтяжуючої обставини рецидив злочинів, оскільки відповідно до ст. 34 КК України та п.п. 15, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04.06.2010 №7 рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, то вчинення саме в цей період нового умисного злочину утворює з попереднім умисним злочином їх рецидив. Пункт 1 ч. 1 ст. 67 КК України передбачає як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину повторно та рецидив злочинів. Оскільки будь-які спеціальні застереження щодо визначення повторності та рецидиву злочинів у цій статті відсутні, при встановленні змісту даної обставини як такої, що обтяжує покарання, необхідно керуватися статтями 32 та 34 КК України. Якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів, суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 раніше був засуджений за вчинення умисного злочину проти власності, а саме: за ч. 3 ст. 185 КК України, судимість за який не знята та не погашена в установленому законом порядку, вчинив новий умисний злочин проти власності, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, з кваліфікуючою ознакою повторність, а тому сторона обвинувачення безпідставно вказала в обвинувальному акті в якості обтяжуючої покарання обставини рецидив злочинів.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, наявність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання та про можливість звільнення його на підставі ч. 1 ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки реальне відбуття покарання обвинуваченим не буде відповідати інтересам суспільства на даний час.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого вартість проведення криміналістичних досліджень (т.1 а.с. 39,41), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 68, 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 174, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна процесуальні витрати в загальній сумі 1716,18 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/450/22 від 13.01.2022 та №127/448/22 від 19.01.2022 - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12022020020000020:

- 2 фото слідів взуття, які передані до камери зберігання речових доказів ВП №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області після набрання вироком законної сили - знищити;

- металеву балку, яку передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_2 , залишити останньому;

- взуття, яке передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_3 , залишити останньому.

- взуття чорного кольору із білою підошвою, металевий візок №1, металевий візок №2, які передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 , залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: