Рішення № 103921934, 12.04.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 Справа № 914/45/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт», м. Львів,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів,

про стягнення 24'801,83 грн,

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 24'801,83 грн за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 22.04.2020, з яких: 21'777,78 грн основного боргу, 2'261,53 грн інфляційних втрат та 762,52 грн 3% річних. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 10'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.01.2022 року справу № 914/45/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручена 13.01.2022 за довіреністю.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Також суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні через збройну агресію російської федерації проти суверенітету України.

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

22 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» (постачальник) та Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець, позивач) за результатами тендерної закупівлі укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах даного договору поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари: щебінь гранітний фр.2-5мм (далі - товар),

Найменування (номенклатура, асортимент товару), кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору, становить 1000т. Постачальник повинен підтвердити якість товару відповідними супровідними документами (п.1.2 та п.2.2 договору).

Пунктом 3.1-3.3 договору визначено, що ціна договору становить 319'920,00 грн., в тому числі ПДВ - 53'320,00 грн. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару поставленої в межах строку дії цього договору. Ціна товару не може змінюватись після підписання договору і до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ринкової вартості за одиницю такого товару, але не більше 10% від початкової вартості за погодженням з АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», але тільки після виконання постачальником першої поставки товару покупцю.

Умови та порядок оплати визначені у розділі 4 договору. Так, у п.4.3 договору передбачено, що сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі від 30 до 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. Уразі недостатності суми проведеного покупцем на постачальника платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: за будь-яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу, всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.

За пунктами 5.1 та 5.4 договору після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п.4.2 договору. Датою передачі товару від продавця покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору (п.5.5 договору).

Відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару передбачена п.6.1 договору.

Сторонами погоджено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.10.3 договору).

Позивач на виконання умов укладеного договору здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 25'993,50 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних №125 від 20.07.2020 на суму 13'046,34 грн. та №127 від 22.07.2020 на суму 12'947,16 грн. Вказані накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.

За фактом поставки товару за наведеним договором позивачем подано копії відповідних товарно-транспортних накладних, які складалися при організації перевезення товару від постачальника покупцю.

11.08.2020 відповідач провів оплату за отриманий товар у розмірі 4'215,72 грн, що підтверджується банківською випискою позивача.

Позивач стверджує, що відповідач оплату за отриманий товар за договором у повному обсязі не здійснив і його заборгованість становить 21'777,78 грн. Вказане також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 31.07.2021 за період лютий 2020 - липень 2021.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем також нараховано 2'261,53 грн. інфляційних втрат та 762,52 грн. 3% річних.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 22.04.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання. Відповідач прийняв поставлений йому товар без заперечень, доказів наявності обставин, визначених п.4.3 договору не подав. Разом з тим, суд відзначає, що згідно ст.511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу був відвантажений товар на суму 25'993,50 грн., який ним був оплачений лише на суму 4'215,72 грн., залишок заборгованості становить 21'777,78 грн. Доказів оплати поставленого товару у повному обсязі суду не надано. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 21'777,78 грн заборгованості за договором, з огляду на ст.ст.13,14 та ч.2 ст.237 ГПК України, підлягає задоволенню.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу наведеної норми вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов`язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія, крім того, це повинна бути подія, яка неминуче має настати. Умова, що визначена у договорі - за умови повного розрахунку від замовника - суперечить вимогам ст.530 ЦК України, оскільки надходження коштів від замовника не є подією, яка має неминуче настати, оскільки така обставина залежить від ряду суб`єктивних обставин, зокрема волевиявлення та дій замовника, в тому числі виконання ним певних зобов`язань перед третіми особами та інше.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України та п.7.1 договору).

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 2'261,53 грн інфляційних втрат та 762,17 грн, а не 762,52 грн 3% річних.

Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 320 від 23.12.2021 на суму 2'270,00 грн.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тому суд вбачає за можливе застосувати ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 2'270,00 грн. покласти на відповідача.

Питання витрат позивача про надання правової (правничої) допомоги розглянути у порядку ст.ст.221, 224 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м.Львів, вул.В.Великого, 6; код ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрграніт» (79049, м. Львів, вул. Вернадського, 8/70, код ЄДРПОУ 41302717) 21'777,78 грн. основного боргу, 762,17 грн 3% річних, 2'261,53 грн інфляційних втрат та 2'270,00 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.