Постанова № 10391651, 03.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-1966/10/2370 03.06.2010 р. м. Черкаси

12 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Чалої А.С.,

при секретарі Журавлі В.В.,

за участю представника позивача Чухала О.В за довіреністю, представника відповідача Савенко Ю.Н. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська універсальна база 2001»до державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Черкаська універсальна база 2001»звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкаси, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006391503/0 від 12.04.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 19909 грн. 35 коп., в тому числі за основним платежем 18961 грн. 29 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 948 грн. 06 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно пп.4.1 договору оренди землі, укладеного між позивачем та Черкаською міською радою, річна орендна плата за орендовану земельну ділянку встановлена у розмірі 1% від її грошової оцінки, яка на час укладання договору становила 7304 грн. Позивач, у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору щодо індексів інфляції та індексації грошової оцінки, провів розрахунок орендної плати за 2010 рік та подав податкову декларацію.

За результатами проведення камеральної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 19909 грн. 35 коп. Вказану суму відповідач визначив з урахуванням змін, внесених до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», яка визначає мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки не сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній або комунальній власності, і який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Позивач не погоджується з висновками відповідача на тій підставі, що зміна вартості орендованої земельної ділянки є істотною зміною умов договору, яка можлива лише за умови внесення змін до договору за взаємною згодою сторін. Проте, Черкаська міська рада з пропозицією внесення змін до договору до позивача не зверталась, а останній, в свою чергу, вірно визначив розмір орендної плати за 2010 рік.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обємі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечувала, мотивуючи це тим, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають в державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Окрім того, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Як вбачається з пп. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Черкаською міською радою, розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в звязку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська універсальна база 2001»зареєстровано як суб'єкт підприємницької виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 3133361, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків і зборів.

29 березня 2004 року між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаська універсальна база 2001»укладено договір оренди земельної ділянки площею 6277 м2, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Молоткова, 85.

30 березня 2010 року посадовою особою відповідача проведена камеральна перевірка податкової декларації щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, за результатами якої складено акт № 2312/15-31/31333361.

В ході перевірки встановлено порушення, на підставі того, що позивачем визначено розмір річної орендної плати за орендовану земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Молоткова, 85, без врахування вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі», в звязку з чим позивачем занижено орендну плату за 2010 рік на суму 18961 грн. 29 коп.

12 квітня 2010 року на підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006391503/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 19909 грн. 35 коп., в тому числі за основним платежем 18961 грн. 29 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 948 грн. 06 грн.

Стаття перша Закону України «Про оренду землі»від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (надалі за текстом - «Закон № 161-XIV») визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 21 цього Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Закон України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-XII (надалі за текстом - «Закон № 2535-XII») є спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 2 Закону № 2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

На момент укладання договору між Черкаською міською радою та позивачем розмір земельного податку, визначений статтею 7 Закону № 2535-XII, з земель, грошову оцінку яких встановлено, складав однин відсоток від їх грошової оцінки, що і було передбачено підпунктом 4.1. зазначеного договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору оренди землі від 29.03.2004 року розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 3 червня 2008 року № 309-VI до Закону України «Про оренду землі»внесено зміни.

Так, згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі»річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Отже, з урахуванням положень статті 7 Закону № 2535-XII, з 01 січня 2008 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Щодо перевищення, на думку позивача, податковим органом своєї компетенції, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Статті 14 Закону № 2535-XII визначає, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року № 509-XII передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Законом, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).

Підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III визначає обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

За приписами підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях відповідача перевищення його компетенції при визначенні податкового зобовязання.

Таким чином, аналізуючи положення діючих законів, що регулюють земельні правовідносини та враховуючи, що сторони за договором оренди землі передбачили можливість зміни розміру орендної плати в звязку з змінами в законодавстві без внесення змін та доповнень до договору, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 159 - 163, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяА.С. Чала