Рішення № 103916324, 12.04.2022, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4271/21

Провадження № 2/484/156/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Мельничука О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Голубкової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Адвокатське бюро «Калінін і Партнери» в особі адвоката Калініна С.К., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», в якому просить:

- визнати виконавчий напис №54109 від 28.09.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 45978,78 грн - таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, зокрема, по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000,00 грн; за оплату судового збору в розмірі 908,00 грн за подання позовної заяви та за оплату судового збору в розмірі 454,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис №54109 від 28.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 318549133 від 26.09.2019 року у розмірі 45978,78 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис є безпідставним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом порушена процедура вчинення такого напису, а саме нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості та в отриманні позивачем вимоги щодо усунення порушень зобов`язань, що суперечить Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 01.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.01.2022 року у вказаній справі було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ст.49 ЦПК України представником позивача - адвокатом Калініним С.К. було надіслано до суду заяву про зміну предмету позову та уточнену позовну заяву, в якій останній просить:

- визнати виконавчий напис №54109 від 28.09.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 45978,78 грн - таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 13681,47 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, зокрема, по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000,00 грн; за оплату судового збору в розмірі 1900,40 грн за подання позовної заяви та за оплату судового збору в розмірі 454,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Копії уточненої позовної заяви позивачем було напрвлено учасникам справи для ознайомлення.

Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис №54109 від 28.09.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 45978,78 грн - є протиправним; підстав для винесення зазначеного виконавчого напису не було; позивач взагалі не підписував кредитний договір, який разом з тим не був посвідчений нотаріально, а тому стягнення заборгованості в сумі 45978,78 грн є недопустимим.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивача адвокат Калінін С.К. надіслав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та участі позивача, вказав, що позов підтримують та просять його задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив. Відзиву із запереченнями на позов не подав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. у судове засідання також не з`явилися, хоча про місце, час та день розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Причини їх неявки суду не відомі. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Письмових пояснень щодо позову не надали.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належнимчином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис, який був зареєстрований в реєстрі за № 54109 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , заборгованості за кредитним договором №318549133 від 26.09.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 року є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Як вбачається із вказаного виконавчого напису, приватний нотаріус, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який є боржником за кредитним договором №318549133 від 26.09.2019 року, заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 44778,78 грн. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів.

У виконавчому написі (а.с. 12) зазначено, що стягнення заборгованості здійснюється за період з 05.08.2020 року по 05.08.2020 року. Сума заборгованості складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 11819,95 грн; простроченої заборгованості за комісією - 0,00 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 27048,83 грн; строкової заборгованості за сумою кредиту - 0,00 грн; строкової заборгованості за комісією - 0,00 грн, строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 0,00 грн; строкової заборгованості за штрафами і пенями - 5910,00 грн. Всього на суму 44778,78 грн.

Крім цього, сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення нотаріального напису 1200 грн.

Загальна сума заборгованості, що підлягала стягненню - 45978,78 грн.

26.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. на підставі зазначеного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 64289171 про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача в розмірі 45978,78 грн (а.с.15).

29.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.16).

На виконання зазначеної постанови з позивача було стягнуто суму боргу (за період з лютого 2021 року по листопад 2021 року) по виконавчому провадженню № 64289171 в розмірі 13681,47 грн (а.с.66).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій також містить правила та умови вчинення виконавчого напису (Глава 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно із підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за № 662, було встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Тобто, саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.

Разом з тим, Київський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною в частині з моменту її прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносилися до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29 листопада 2001 року, в якій у пункті 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. При цьому, пункт 2 взагалі не передбачено в діючому Переліку.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2012 року за № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Як встановлено судом, оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором №318549133 від 26.09.2019 року.

Спірний виконавчий напис №54109 був вчинений 28.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 5 липня 2017 року у справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18 від 16 травня 2018 року.

Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався щодо існування безспірної заборгованості за кредитним договором №318549133 від 26.09.2019 року, чим порушив норми статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки, у суму заборгованості входить тіло кредиту та відсотки.

Крім цього, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

В свою чергу, боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та мати змогу усунути допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Приватним нотаріусом не було надіслано суду будь-яких пояснень з приводу вчиненого виконавчого напису, не надано заперечень (спростувань) заявлених позовних вимог.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом допущено порушення порядку його вчинення, не було перевірено безспірність наявної суми заборгованості, крім того не повідомлено боржника щодо вчинення такого напису та надання можливості останньому висловити свої заперечення щодо заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 13681,47 грн.

Як вже зазначалося раніше, судом встановлено, що 26.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. на підставі спірного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 64289171 про стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача в розмірі 45978,78 грн (а.с.15).

Також, 29.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.16).

Як вбачається з довідки про доходи № 12 від 25.01.2022 року, виданої ПрАТ «Завод Фрегат» на ім`я ОСОБА_1 (позивача), з останнього за період з лютого 2021 року по листопад 2021 року включно в межах виконавчого провадження № ВП №64289171 було стягнуто суму боргу в розмірі 13681,47 грн (а.с.66).

Тобто, приватним виконавцем Баришніковим А.Д. на виконання виконавчого напису № 54109 від 28.09.2020 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 64289171, безпідставно утримано з позивача 13681,47 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення судового збору та судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представник позивача в уточненому позові просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, зокрема, за оплату судового збору в розмірі 1900,40 грн за подання позовної заяви; за оплату судового збору в розмірі 454,00 грн за подання заяви про забезпечення позову; по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи за подання вказаної позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму - 1900,40 грн, що підтверджується меморіальним ордером № CGBL-537F-5RF9-76HE від 16.09.2021 року на суму 100 грн (а.с.5), меморіальним ордером № FYF3-48TR-PGQ6-X3C9 від 16.09.2021 року на суму 808 грн (а.с.6), квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2463054079.1 від 17.02.2022 року на суму 992,40 грн (а.с.65).

Проте, позивач не надавав суду заяву про забезпечення позову, про що свідчить Акт Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.2021 року про відсутність вкладень (не виявилося вказаного у додатку документу - заяви про забезпечення позову) (а.с.26). Другий примірник вказаного Акту було надіслано позивачу до відома. Разом з тим, позивач не надавав суду доказів на підтвердження сплати судового збору в розмірі 454 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позовну вимогу в частині стягнення суми сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача - 1900,40 грн, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн - відмовити.

Крім того, позивачем були понесені витрати у зв`язку з розглядом справи на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, які і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Так, до позову додано Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/21 від 10.08.2021 року, що укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» в особі керуючого Калініна Сергія Костянтиновича (а.с. 18-19), а також Додаток №1 до вказаного Договору (а.с.20). Договором визначено суму гонорару в розмірі 5000 грн.

Крім цього, до вказаного Договору додано Акт виконання робіт (наданих послуг) від 20.10.2021 року (Додаток №2 до Договору) на загальну суму 5000 грн.

Оплата позивачем вказаних послуг підтверджується меморіальним ордером № МВ43304538 від 12.08.2021 року на суму 1000 грн та меморіальним ордером № @2PL827223 від 14/12/2021 року на суму 4000 грн

Отже, вивчивши надані стороною позивача письмові докази, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263, 265, 272-273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис №54109 від 28.09.2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 978 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 78 коп - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 13 681 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 47 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1900 (одна тисяча дев`ятсот) грн 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ - 42254696, адреса: вул. Хоткевича Гната, 12, офіс 177, м. Київ, 02094.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: вул. Велика Бердичівська, 35, м. Житомир, 1008.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович, адреса: вул. Садова, 1, офіс 307, м. Миколаїв, 54001.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених уч.2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2022 року.

Суддя О.В.Мельничук