Ухвала суду № 103909603, 11.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову щодо встановлення судового контролю

за виконанням судового рішення

11 квітня 2022 року Справа №160/15595/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

06.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії нарахованої на березень 2018 року в сумі 5071,21 грн. з урахуванням лише 70% грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії згідно з Постановою КМУ №713 з урахуванням 90% щомісячного грошового утримання у сумі 6520,12 ( згідно з рішенням ДОАС по справі 0440/5266/18) з 01.07.2021 року та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією.

За результатами розгляду означеної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року в адміністративній справі № 160/15595/21 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_2 раніше призначеної пенсії нарахованої на березень 2018 року в сумі 5071,21 грн. з урахуванням лише 70% грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням 90% щомісячного грошового утримання у сумі 6520,12 (згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 року у справі №0440/5562/18) з 01.07.2021 року та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

19.01.2022 року позивачем отримано 2 (два) виконавчих листа та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року з відміткою про набрання законної сили.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погоджуючись із судовим рішення від 22.11.2021 року у даній справі, 20.01.2022 року звернулось до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/15595/21.

06.04.2022 року від ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про встановлення судового контролю з огляду невиконання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року.

За відомостями протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2022 року зазначене вище клопотання розподілене та передано судді Пруднику С.В.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданого клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положенням Основного Закону про обов`язковість судового рішення кореспондують положення ст.370 КАС та ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до подання вказаного клопотання не вчинялося дій щодо пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Окрім цього, що позивачем у своєму клопотанні не було наведено будь-яких доводів щодо необхідності вжиття такого процесуального заходу, як і не було зазначено підстав, через які відповідач ухиляється від виконання судового рішення, а також не надано відповідних доказів на підтвердження зазначених доводів, а тому суд приходить до висновку, що таке клопотання є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Слід зауважити, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а та в ухвалах від 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/12592/14.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявником не наведено конкретних підстав, підтверджених відповідними доказами, для встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року, а тому у задоволенні клопотання про встановлення контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 382 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник