Рішення № 103908559, 11.04.2022, Оболонський районний суд міста Києва

11.04.2022 Справа № 756/5770/21

Унікальний № 756/5770/21

Провадження № 2/756/742/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Демченко І.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.07.2016 року по вул. Малиновського, 1 в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Peugeut», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «ФСК «ІНГО-Україна» за Полісом АЕ/5632290 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та автомобіля «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка призвела до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23.08.2016 року по справі №756/10489/16-п ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Рішенням Шевченківського районного суд м. Києва від 17.01.2019 pоку стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 40 079,15 грн.; судовий збір у розмірі 424,29 грн.; витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 500,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2028, 38 грн. Також стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 26 481,44 грн.; судовий збір у розмірі 280,51 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 341,02 грн.

При цьому, постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2019 року по справі №761/31434/17 вищезазначене рішення Шевченківського районного суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів було скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

За таких обставин позивач зазначає, що ОСОБА_2 на момент ДТП перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА», а тому завдана їй матеріальна шкода в розмірі 40 079,15 підлягає стягненню не з заподіювача шкоди, а з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА», як роботодавця ОСОБА_2 та власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки - автомобіля «Peugeut», д.н.з. НОМЕР_1 .

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з позовною заявою саме до ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 40 079 грн. 15 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди і понесені судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 28.01.2019 року надав суду відзив, у якому просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у відзиві підстав, окрім того надали заяву про застосування строків позовної давності.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, встановив наступне.

26.07.2016 року по вул. Малиновського, 1 в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Peugeut» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка призвела до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Peugeut» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «ФСК «ІНГО-Україна» за Полісом АЕ/5632290 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23.08.2016 року по справі №756/10489/16-п ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Рішенням Шевченківського районного суд м. Києва від 17.01.2019 pоку стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 40 079,15 грн.; судовий збір у розмірі 424,29 грн.; витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1 500,0 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2028, 38 грн. Також стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 26 481,44 грн.; судовий збір у розмірі 280,51 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 341,02 грн.

При цьому, постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2019 року по справі №761/31434/17 вищезазначене рішення Шевченківського районного суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів було скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Підставою для скасування рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування зазначено те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що на момент ДТП ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» і керувала автомобілем у зв`язку з виконанням трудових обов`язків в робочий час, а тому майнову шкоду завдану позивачу має відшкодовувати її роботодавець.

У судовому засіданні з`ясовано та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» і керувала автомобілем «Peugeut», д.н.з. НОМЕР_1 у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

За правилами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на підтвердження тих обставин, про які вказує у позовній заяві, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові по справі №753/21177/16 від 19.09.2018 року, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Згідно із ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» не було учасником (не виступало ані стороною, ані третьою особою) у справі №761/31434/17. Оскільки відповідач не брав участі у справі, то обставини, встановлені в постанові Київського апеляційного суду від 04.12.2019 року по справі № 761/31434/17 можуть бути у загальному порядку спростовані ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА», тобто зазначена постанова не має для ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» преюдиційного значення.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю для ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» преюдиційного значення постанови Київського апеляційного суду від 04.12.2019 року по справі № 761/31434/17, обставини даної справи № 756/5770/21 підлягають доказуванню у загальному порядку, з дотримання вимог ст. ст. 76-83 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, ініціюючи питання про стягнення з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС Україна» 40 079 грн. 15 коп. заподіяної матеріальної шкоди, позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження її розміру.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, ОСОБА_1 не надано жодного доказу заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС Україна» є безпідставними та необґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається (а. с. 37), що позивачу з дати настання дорожньо-транспортної пригоди (відповідно до опису пошкоджень, наведених у схемі місця ДТП, яка сталася 26.07.2016 року о 10 год. 35 хв. в м. Київ, вул. Малиновського, 1, що містить підпис позивача) було відомо, що ОСОБА_2 не була власником автомобіля «Peugeut» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала, натомість власником зазначеного автомобіля було ТОВ «Ілта».

Тобто, позивач був обізнаний з інформацією, що третя особа щодо керування автомобілем «Peugeut» д.н.з. НОМЕР_1 перебувала у відносинах з іншими особами.

При цьому, позивач протягом більш як трьох років не цікавилася, на яких правових підставах третя особа керувала автомобілем «Peugeut» д.н.з. НОМЕР_1 , чи перебувала вона у трудових, або ж інших відносинах з ТОВ «Ілта» чи іншими особами.

ОСОБА_1 стверджує, що лише із апеляційної скарги ОСОБА_2 від 30.08.2019 року по справі № 761/31434/17 дізналася, що третя особа перебувала станом на дату дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА»

На думку суду, це не спростовує тієї обставини, що позивач мав підстави та міг дізнатися про зазначений факт перебування третьої особи у трудових відносинах з ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» значно раніше, а саме з дати настання дорожньо-транспортної пригоди 26.07.2016 року.

Частина 1 ст. 260 ЦК України встановлює, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням змісту позовної заяви та з огляду на ч. 1 ст. 82 ЦПК України, позивачем визнається, що дорожньо-транспортна пригода, у зв`язку з якою було подано позовну заяву, сталася 26.07.2016 року

Таким чином, подія, з якою пов`язано початок перебігу строку позовної давності, мала місце 26.07.2016 року, отже перебіг строку позовної давності у даній справі почався з 27.07.2016 року і сплив 26.07.2019 року.

При цьому, позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ПрАТ «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» згідно штампу вхідної кореспонденції Оболонського районного суду м. Києва подана 15.04.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , крім іншого, у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Керуючись ст. 12, 76-89, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 3,4,5, 23, 252, 260, 267, 1167, 1172 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 11.04.2022 року.

Суддя А.В. Шевчук