Рішення № 1039037, 11.10.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.07 Справа № 22/231/07

Суддя Скиданова Ю.О.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рошен” (69600, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 48)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 30)

про стягнення 71577,69 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Стригунова О.І., представник на підставі довіреності б/н від 29,01,2007 р.;

від відповідача: Вєтрова М.В., представник на підставі довіреності б/н від 15.01.2007 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

31.05.2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Рошен” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” про стягнення 71577,69 грн. основного боргу за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 31.05.2007 р. порушено провадження у справі № 22/231/07, розгляд справи призначено на 04.07.2007 р.. У порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 18.07.2007 р.. 17.07.2007 р. на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка фактично є поясненнями по справі. Судом дані пояснення прийняті. У судовому засіданні 18.07.2007 р. представниками сторін надано суду клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи. Судом дане клопотання прийнято та задоволено. Розгляд справи відкладався до 08.08.2007 р., 11.10.2007 р..

У судовому засіданні 11.10.2007 р. розгляд справи завершено. Відповідно до ст. 85 ГПК України суддею за згодою представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 526, 530 ЦК України та пояснив суду, що з 01.09.2006 р. по 13.09.2006 р. ТОВ “Рошен” відвантажило відповідачу товар на загальну суму 52144,12 грн., а відповідач прийняв даний товар. Приймання-передача товару здійснювалася на підставі видаткових накладних. За відвантажений з 22.08.2006 р. до 13.09.2006 р. товар відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 71577,69 грн..

Відповідач за свідченнями позивача перерахував за отриманий товар частину суми заборгованості. 14.03.2007 р. позивач направив відповідачу претензію № 1 з проханням перерахувати суму вартості відвантаженого товару до 23.03.2006 р. Дана претензія залишилася без відповіді. На момент подання позову відповідачем залишились несплаченими 71577,69 грн. заборгованості.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відносини між позивачем та відповідачем не врегульовані договором, тому вимоги позивача по стягненню заборгованості не обґрунтовані, оскільки вимога щодо оплати 71577,69 грн. боргу позивачем відповідачу не направлялася.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив, що з 01.09.2006 р. по 13.09.2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Рошен” відвантажило, а товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” прийняло товар на загальну суму 52144,12 грн. на підставі видаткових накладних. Крім того, позивач за період з 22.08.2006 р. по 01.09.2006 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 28345,46 грн., про що свідчать матеріали справи (копії видаткових накладних –у справі). Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, копії яких додані до матеріалів справи.

На момент подання позову за відповідачем нараховувалась заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 71577,69 грн.. Сума заборгованості судом перевірена, підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 10.02.2007 р., підписаним обома сторонами, та іншими матеріалами справи.

Згідно з приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У даному випадку позивач передав відповідачу товар, а відповідач зобов’язався сплатити за нього суму у розмірі, вказаному у видаткових накладних.

Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У матеріалах справи міститься претензія позивача (вих. № 1 від 14.03.2007 р.), в якій він звернувся до відповідача з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості за відвантажений товар відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків від 01.10.2006 р.. Дана претензія залишилась без розгляду, відповідь на неї позивачу не надходила. Факт отримання даної претензії відповідач не заперечує.

Дослідивши дану претензію, суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст. 530 ЦК України, тобто є вимогою про виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару виконав неналежним чином, лише частково оплативши вартість переданого йому позивачем товару, документального підтвердження повної сплати боргу суду не надав. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 71577 грн. 69 коп. основного боргу обґрунтована, підтверджується матеріалами по справі та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Січ” (69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 30; р/р № 26003310018601 в Запорізькій філії АБ “Південний”, МФО 313753, код ЄДРПОУ 31953106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Рошен” (69600, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 48; р/р №26004301311704 в Комунарському відділенні ПІБ м. Запоріжжя, МФО 313344, код ЄДРПОУ 31612331) 71577 (сімдесят одна тисяча п’ятсот сімдесят сім) грн. 69 коп. - основного боргу, 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 78 коп. - витрат на сплату державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.10.2007 р..

Суддя Ю.О. Скиданова