Рішення № 103903401, 11.04.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1235/22

2/212/2036/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Новікової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карнаух Тетяна Вікторівна до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Карнаух Тетяна Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди завданої працівнику у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Мотивуючи свою заяву тим, що ОСОБА_1 з 10.06.2003 року перебуває в трудових відносинах з АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ». 23 серпня 2021 року при виконанні трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого отримав ушкодження здоров`я. Висновком МСЕК від 12.01.2022 року йому первинно встановлено 10 % втрати професійної працездатності з наступним переоглядом в 2023 році.. Вказує, що у зв`язку з нещасним випадком на виробництві змінився образ та якість життя ОСОБА_1 , він неодноразово змушений звертатися до лікаря - травматолога через постійний дискомфорт і біль у руці. Позивачу тяжко виконувати домашні обов`язки в повному обсязі, допомагати своїй родині та виконувати трудові обов`язки. Все це завдає йому моральних страждань Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 130 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача, а також відшкодувати на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представниця відповідача - адвокат Литвиненко С.В. скористалася правом надання відзиву, у якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначила, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» не вчиняло протиправних дій відносно позивача, які б були причиною в настанні нещасного випадку з ним. В акті про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 02.09.2021 року вказано, що безпосередньо виною настання нещасного випадку є невиконання ОСОБА_1 вимоги п.1.1.6, п.1.8.7 «Інструкції з охорони праці № 41-2019 для наземного електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування», затверджена наказом ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 17.05.2019 року № 2183. Вказаний акт позивачем не був оскаржений в законному порядку або до територіального органу Держпраці, що свідчить про згоду з результатами розслідування нещасного випадку. Крім того, до позовної заяви не надано позивачем належних та допустимих доказів перенесення ним моральних страждань та переживань через нещасний випадок, а документи на які посилається останній, як на підставу заподіяння моральної шкоди, є лише документами, що підтверджують наявність тілесного ушкодження у нього (яке сталося з його вини), проте жодним чином не можуть бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди.

До суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на рекомендації Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо відкладення розгляду справ в умовах воєнного стану.

Суд звертає увагу, що справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, будь-яких обмежень у здійсненні правосуддя не встановлено.

З огляду на це суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, призначеної до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.06.2003 перебуває в трудових відносинах з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книги позивача (а.с.27-30).

На підприємстві відповідача 31 серпня 2021 року було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 23 серпня 2021 року о 23 годині 30 хвилин форми Н-1/ІІ, згідно висновку комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався з причин: невиконання вимог п.1.1.6, п.1.8.7 «Інструкції з охорони праці № 41-2019 для наземного електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування», затверджена наказом ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 17.05.2019 року № 2183. За результатами розслідування нещасного випадку, комісією встановлено, що нещасний випадок, який стався із ОСОБА_1 вважається пов`язаним з виробництвом. Особою, яка винна в настанні нещасного випадку є ОСОБА_1 - електрослюсар черговий та з ремонту устаткування дільниці № 33 шахти «Гвардійська» АТ «Кривбасзалізрудком», який не подбав про особисту безпеку та порушив вимоги законодавства про охорону праці (а.с. 3-12).

Відповідно до висновку МСЕК від 12.01.2022 року Серії 12 ААА № 059288 позивачу встановлено 10 % втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності, з наступним переоглядом 01.01.2023 року (а.с. 14).

Приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, та встановлена вина лише позивача, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язана з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 закріплено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

У відповідності зі ст. ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.

Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію ВС, викладену у постанові від 19 квітня 2020 року у справі № 210/2272/19, зокрема щодо погодження з доводами апеляційної інстанції, що "вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп`яніння не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру".

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, характер отриманої травми, 10 % втрати ним професійної працездатності без встановлення групи інвалідності, наявності вини потерпілого в настанні нещасного випадку, тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у сумі 35000 гривень.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 992 гривні 40 копійок.

Що стосується витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018р. у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018р. у справі № 814/698/16.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем було подано договір про надання правової допомоги № 01/22 від 27.01.2022 року, акт виконаних робіт від 28.01.2022 року відповідно до якого ОСОБА_1 надано правову допомогу на загальну суму 5000 грн., що складається із надання усної консультації ( 1 год. -250 грн.), попереднє оцінювання матеріалів, законодавчої бази ( згод. -900грн.), написання позовної заяви (2год. - 800 грн.), надсилання позовної заяви до суду (30 хв. - 50 грн.), супровід судового процесу (1500 грн.), супровід виконавчого провадження (1500 грн.), надано розрахунок судових витрат від 28.01.2022 року. Відповідно до прибуткового касового ордеру № 01/22 від 27.01.2022 року позивачем сплачено 5 000 гривень адвокату Карнаух Т.В. (а.с.33-37).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

Відтак, з відповідача на користь позивача з урахуванням розгляду справи без виклику сторін, отже витрати на супровід судового процесу та супровід виконавчого провадження, зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 3000 грн., визначивши до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2000 грн.

Керуючись ст.ст.153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - адвокату Литвиненко С.В. в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карнаух Тетяна Вікторівна до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 35000 (тридцять п`ять) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 992 гривень 40 копійок.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», місцезнаходження: місто Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄДРПОУ:00191307

Повний текст рішення складено 11 квітня 2022 року.

Суддя: І. Б. Чайкін