Постанова № 10390253, 09.07.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2010 р. м.Чернівці Справа № 2/1

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

при секретарі Добровольській А.Я., розглядаючи справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка"

до Державної податкової інспекції в м.Чернівці

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеннь ДПІ у м.Чернівці

за участю представників:

позивача - не з"явився

відповідача - Іліка Р.І., довіреність від 16.01.2009

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боянівка" м. Чернівці (код 14273138) до Державної податкової інспекції в м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2008 року №000184231/0 (від 20 серпня 2008року №000184231/1, від 20 серпня 2008 року №000184231/2); від 29 липня 2008 року №000185231/0 (від 20 серпня 2008 року №000185231/1, від 15 жовтня 2008року №000185231/2); від 29 липня 2008 року №000060220/0 (від 20 серпня 2008 року №000060220/1, від 15 жовтня 2008 року №000060220/2), які прийняті на підставі акту перевірки № 2528/23-2/14273138 від 17.07.2008 "Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка", код ЄДРПОУ 14273138, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2008р."

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 26 травня 2006 року мале колективне підприємство “Боянівка” уклало з товариством з обмеженою відповідальністю “Ріліон-Компані” Попередній договір № 1 з подальшим підписом Додаткової угоди до договору від 27.03.2007 року № 1.

Змістом даного договору передбачено, що сторона 1 (ТзОВ “Боянівка”) зобов’язується до 01.06.2007р. здійснити будівництво гіпермаркету загальною площею 12000кв.м. зі складськими приміщеннями та передати до 21 травня 2008 року даний об’єкт у власність сторони 2 –замовника будівництва (ТзОВ “Ріліон-Компані”).

Згідно пп. 2.2.1 Попереднього договору № 1 (з внесеними змінами) ТзОВ “Ріліон-Компані” з метою фінансування будівництва гіпермаркету перерахувало ТзОВ “Боянівка” грошові кошти на загальну суму 40461001,00грн.

Підпунктом 7.10.1 п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом). При цьому слід зазначити, що ця норма стосується не замовника, а виконавця такого договору” (Лист ДПА України № 8812/Н/15 –0314 від 24.11.2005р.).

МКП “Боянівка”, а в подальшому ТзОВ “Боянівка”, відповідно до п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” було обрано особливий порядок оподаткування будівельно-монтажних робіт по будівництву гіпермаркету на умовах довгострокового договору.

Отже, платник податку, який обрав особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом), повинен до завершення довгострокового контракту дотримуватися вимог п. 7.1. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Після завершення довгострокового договору (контракту) він здійснює перерахунок сум податкових зобов’язань у порядку, передбаченому пп.7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. (Лист ДПА України № 4969/Х/15-1116 від 16.10.2003р.).

Про проведенні планової виїзної документальної перевірки підприємства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р. податковим органом Попередній договір № 1 було визнано як довгостроковий договір (Акт № 646/23-2/14273138 від 08.12.2006р.), і подальший податковий облік витрат та доходів по цьому договору проводився на умовах довгострокового договору.

В цілях виконання першого етапу договірних зобов’язань по Попередньому договору № 1 (п. 2.1 договору) та отримання необхідних документів для забезпечення можливості в подальшому виконати остаточні зобов’язання –передати у власність ТзОВ “Ріліон-Компані” основні засоби –приміщення гіпермаркету, ТзОВ “Боянівка” 22 червня 2007 року отримало акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту –Гіпермаркету продуктів харчування, затвердженого в подальшому рішенням виконкому Чернівецької міської ради № 498/11 від 25.06.2007р., на підставі якого 17.07.2007р. було отримано свідоцтво про право власності на даний об’єкт.

Отримання свідоцтва на право власності на приміщення (Гіпермаркету) являється виконанням тільки першого етапу Попереднього договору № 1 і не свідчить про його виконання в цілому.

Підтвердженням правильності дій ТзОВ “Боянівка” являється лист ДПА в Чернівецькій області № 23-209 від 23.01.2008р. “Про розгляд заперечення”, в якому зазначено, що рішенням спірної комісії ДПА в Чернівецькій області від 23.10.2008р. по результатам розгляду заперечення ТзОВ “Боянівка” від 17.01.2008р. на акт документальної перевірки ТзОВ “Боянівка” № 7/23-2/14273138 від 11.01.2008р., встановлено, що ТзОВ “Боянівка” не допущено порушення умов терміну “довгостроковий договір (контракт)”, а також зазначено, якщо після завершення контракту ТзОВ “Боянівка” не виконає умови, встановлені для податкового обліку п. 7.10 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” та не відобразить відповідно до Закону результати його виконання в декларації, то тільки тоді можна буде констатувати, що договір на будівництво гіпермаркету не відповідає вимогам довгострокового договору (контракту).

Враховуючи, що ТзОВ “Боянівка” виконало умови Попереднього договору № 1 у визначений термін, тобто до 21 травня 2008 року уклало основний договір з ТзОВ “Ріліон-Компані” та передало останньому збудовану споруду –приміщення Гіпермаркету, то підстав, які були передбачені в рішенні спірної комісії ДПА в Чернівецькій області для невизначення даного договору довгостроковим не має, а отже і твердження про допущені при цьому ним порушення, є також безпідставними.

Згідно п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” довгостроковим є будь-який договір на: 1) будівництво основних фондів замовника, 2) терміном більше 9 місяців.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не обмежене коло способів, у результаті яких об’єкт включається в основні фонди замовника, закон не визначає як підставу для невизнання договору довгостроковим, той факт, що на першому етапі виконання договору право власності оформляється на виконавця. На користь платника свідчить і той факт, визнаний у акті (ст.50), що гіпермаркет оприбутковувався ТзОВ “Боянівка”, як об’єкт незавершеного будівництва, а не як об’єкт основних фондів, амортизація не нараховувалася. Як об’єкт основних фондів Гіпермаркет був оприбуткований у травні 2008 року по завершенні виконання довгострокового виконання договору товариством “Ріліон-Компані”, таким чином вимога закону була дотримана. Отже, платником не порушувались п.7.10 ст. 7 (в т.ч. пп. 7.10.6) та пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно внаслідок недотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Ухвалою суду від 03.02.2009р. задоволено заяву позивача про зміну (збільшення позовних вимог).

При з’ясуванні обставин та дослідженні доказів виникли питання, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань та тлумачення спірних правовідносин, а тому з метою повного та об’єктивного розгляду справи є необхідність у призначенні науково-правової експертизи.

Зокрема, як зазначає позивач, що підставою для донарахування податку на прибуток, на думку податкового органу, є невірне обрання ТзОВ “Боянівка” особливого порядку оподаткування, визначеного в п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з ТзОВ “Ріліон-Компані” при отриманні за попереднім договором від 26.05.2006р. завдатку у сумі 40 млн.грн.

Сторонами подані до суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Судом визначена кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза.

Ухвалою суду від 20.05.2009 зупинено провадження у даній справі у зв’язку з призначенням науково-правової експертизи, проведення якої доручено Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Проте, 14.08.2009 Рада наукових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України повернула матеріали по даній справі без виконання, мотивуючи тим, що їх висновок не набуде статусу висновку судової експертизи в розумінні ст. 81 КАС України.

Однак, для отримання висновку експертизи щодо поставлених судом питань, тобто доктринального тлумачення спірних правовідносин, ухвалою суду від 25.08.2009 року повторно призначено науково-правову експертизу, проведення якої доручено Раді наукових експертиз при Інституті держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, одночасно провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 22.05.2010 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 07.07.2010 року.

Позивач 07.07.2010 року звернувся у суд з клопотанням про витребування у відповідача письмового розрахунку сум податкових зобов’язань зазначених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На думку суду, як дане клопотання, так і всі інші, які попередньо подавались позивачем, є безпідставними і ведуть до неправомірного затягування судового процесу та ухилення позивача від сплати нарахованих йому податків.

У засіданні суду 07.07.2010 року за участі представників сторін оголошено перерву до 09.07.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд встановив:

Так, на підставі направлення від 18 червня 2008 року № 2965 та направлення від 03 липня 2008 року № 2605, виданих державною податковою адміністрацією в Чернівецькій області посадовими особами державної податкової адміністрації в Чернівецькій області та державної податкової інспекції у м. Чернівці, відповідно до наказу від 18 червня 2008 року № 243, наказу від 03 липня 2008 року № 253 державної податкової адміністрації в Чернівецькій області, заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка” від 18.06.2008 року № 596 в період з 19.06.2008 року по 10.07.2008 року проведена позапланова виїздна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю “Боянівка” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2528/23-2/14273138 від 17.07.2008 року.

На підставі акту Державною податковою інспекцією у м. Чернівці прийняті податкові повідомлення-рішення:

·          від 29 липня 2008 року № 000185231/0, яким, з посиланням на порушення п.п. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.10.6 п. 7.10 ст. 7, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1, ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” донараховано 7537671,00 грн. податку на прибуток за основним платежем і 7739901,00 грн. штрафних санкцій, разом 15277572,00 грн.;

·           від 29 липня 2008 року № 000184231/0, яким, з посиланням на порушення п. 4.1 ст. 4, п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.3.1, п.п 7.3.7 п. 7.3, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п 17.1.3, п.п 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” донараховано 5896721,00 грн. податку на додану вартість за основним платежем і 5983444,00 грн. штрафних санкцій, разом 11880165,00 грн.

Суд вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатами перевірки ТзОВ “Боянівка”, є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Щодо завдатку, отриманого ТзОВ “Боянівка” (позивач) від ТзОВ “Ріліон-Компані” за попереднім договором від 26.05.2006 року № 1, суд зазначає, що відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Згідно ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України передбачено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У п. 2.2.1 попереднього договору від 26.05.2006 року зазначено, що Сторона-2 (ТзОВ “Ріліон-Компані”) зобов’язується перерахувати Стороні-1 (ТзОВ “Боянівка”) з метою забезпечення укладення Основного договору та його оплати завдаток у розмірі 44440000 грн., у т.ч. 7406666,67 грн. податку на додану вартість.

Тобто, в даному випадку завдаток виконує не одну функцію, а дві, а саме функцію гарантії забезпечення укладення Основного договору та функцію часткової оплати Основного договору.

Про це свідчить і той факт, що обидві сторони у Попередньому договорі та в основному договорі домовились, що покупець у сумі завдатку зобов’язаний сплатити податок на додану вартість. Домовленість в договорі щодо сплати податку на додану вартість свідчить про перерахування коштів з метою оплати товару, що підлягає поставці та є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

В платіжних дорученнях ТзОВ “Ріліон-Компані” на перерахування грошових коштів у розмірі 40461001,00 грн. в призначенні платежу зазначено: “частина завдатку по попередньому договору № 1 від 26.05.2006 року, укладеному з МКП “Боянівка”. В тому числі ПДВ на загальну суму 6743500,16 грн. Кожне платіжне доручення на перерахування коштів від ТзОВ “Ріліон-Компані” містить в призначенні платежу текст про сплату у тому числі податку на додану вартість, що в свою чергу свідчить про те, що відбулася подія із зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця як оплата товарів, що підлягають поставці та є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Слід зазначити, що пунктом 5.1 Попереднього договору ТзОВ “Боянівка” надано можливість без обмежень використовувати кошти, отримані від ТзОВ “Ріліон-Компані”, з моменту їх отримання, а саме: “Сторона-1 має право використовувати кошти, отримані згідно пункту 2.2.1 цього Договору, на виконання своїх грошових зобов’язань перед третіми особами, у тому числі повністю або частково не пов’язаних з будівництвом Гіпермаркету та Об’єкту”.

Таким чином, документально підтверджується, що ТзОВ “Боянівка” (Сторона-1) від ТзОВ “Ріліон-Компані” (Сторона-2) отримала не лише завдаток на підтвердження зобов’язання укладення в майбутньому Основного договору (Договору купівлі-продажу Гіпермаркету), а і часткову оплату Основного договору (Договору купівлі-продажу Гіпермаркету) у вигляді грошових коштів у розмірі 40461001,00 грн., в тому числі ПДВ 6743500,16 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою – операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”, “валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами”.

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290 (в редакції від 11.12.2006 року), передбачено, що не визначаються доходами такі надходження від інших осіб:

6.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

6.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6.6. Надходження, що належать іншим особам.

6.7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

В той же час, підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що “Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку”.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” “Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)”.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, нормативно підтверджується, що часткова оплата Основного договору (Договору купівлі-продажу Гіпермаркету) у вигляді грошових коштів у розмірі 40461001,00 грн., в тому числі ПДВ 6743500,16 грн., які ТзОВ “Боянівка” (Сторона-1) отримало від ТзОВ “Ріліон-Компані” (Сторона-2), підлягає включенню до валових доходів та податкових зобов’язань з податку на додану вартість у період її надходження за правилом першої події.

Крім того, в листах Державної податкової адміністрації України від 14.12.2004 року № 626/4/15-2410, від 11.05.2006 року № 8842/7/15-0317, від 12.04.2007 року № 4047/5/15-0215 (на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 року № 102149/1/1-07) були надані роз’яснення щодо порядку оподаткування операцій за договорами купівлі-продажу нерухомості, у яких гарантією виступає завдаток. Вказані листи оприлюднені в періодичних виданнях та в інтернетресурсах.

Згідно вказаних податкових роз’яснень завдаток, отриманий платником податку у грошовій формі, який виступає гарантією укладення договору купівлі-продажу нерухомості, включається до валового доходу такого платники податку відповідно до норм пункту 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.п. 4.4.2 г) п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Отже, ТзОВ “Боянівка” занижено податок на прибуток за 2006 рік, оскільки доходи значно перевищували витрати.

Між ТзОВ “Боянівка” та ТзОВ “Ріліон-Компані” мали місце господарські відносини з операції по купівлі-продажу нерухомого майна. Відносини купівлі-продажу були оформлені складною угодою, яка включала в себе укладання між сторонами Попереднього договору та Основного договору (договору купівлі-продажу нерухомого майна).

Згідно договору купівлі-продажу Гіпермаркету від 21.05.2008 року, який укладено між ТзОВ “Боянівка” (Продавець) та ТзОВ “Ріліон-Компані” (Покупець), предметом договору є наступне: Продавець передає у власність, а Покупець набуває у власність Гіпермаркет продуктів харчування на умовах даного договору.

Відповідно до акту приймання-передачі від 04.06.2008 року до договору купівлі-продажу від 21.05.2008 року Продавець (ТзОВ “Боянівка”) передає, а Покупець (ТзОВ “Ріліон-Компані”) приймає у власність Супермаркет продуктів харчування, що розташований за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 43.

Тобто, будівля Гіпермаркету перейшла до складу основних фондів Покупця на підставі договору купівлі-продажу.

Вказаний договір купівлі-продажу не містить істотних умов договору підряду в капітальному будівництві. Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 68.

Предметом договору підряду є роботи, пов’язані з будівництвом об’єкта, обов’язок щодо виконання яких покладається на підрядника. Власником результату виконаних робіт (об’єкта будівництва) є замовником, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ст.. 317 Господарського кодексу України відносини між замовником та виконавцем у сфері капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду. Згідно зі ст.. 318 цього Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Предметом такого договору є роботи, пов’язані з будівництвом об’єкта, зобов’язання з виконання яких покладаються на підрядчика.

За приписами норм ч. 1 ст. 875, ч. 1 ст. 876, ч. 1 та ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт, та до кошторису, що визначає ціну робіт, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик та передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт та оплатити роботи. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов’язана надати відповідну документацію. Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Документальним оформленням приймання-передачі завершених робіт (об’єкта будівництва) для будівельних організацій та будівельних структурних підрозділів підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням усіх джерел фінансування (крім бюджетних коштів або коштів підприємств, установ, організацій державної форми власності) є довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3).

Таким чином, за своєю правовою природою договір від 21.05.2008 року, який укладено між ТзОВ “Боянівка” (Продавець) та ТзОВ “Ріліон-Компані” (Покупець), не є договором на виготовлення та будівництво будівлі Гіпермаркету, тобто не є договором будівельного підряду у сфері капітального будівництва, а є договором купівлі-продажу нерухомого майна. Предметом цього договору не є продаж результатів будівельних робіт в капітальному будівництві на замовлення ТзОВ “Ріліон-Компані”. Відсутнє також документальне оформлення приймання-передачі завершених робіт (об’єкта будівництва) відповідно до типових первинних документів (ф. № КБ-2, ф. № КБ-3).

В договорі купівлі-продажу Гіпермаркету від 21.05.2008 року зазначено, що він укладений на виконання Попереднього договору купівлі-продажу № 1, укладеного між сторонами 26.05.2006 року та додаткової угоди №1 від 27.03.2007 року до нього. Тобто, в даному Основному договорі сторони вже самі визначили, що Попередній договір № 1 стосується купівлі-продажу, а не будівництва Гіпермаркету.

І в Попередньому договорі, і в Основному договорі відсутні умови договору підряду в капітальному будівництві. В обох договорах істотними умовами є умови договору купівлі-продажу, правомірне набуття ТзОВ “Ріліон-Компані” права власності на Гіпермаркет.

Таким чином, ні окремо взятий Попередній договір № 1 від 26.05.2006 року з додатковою угодою № 1 від 27.03.2007 року до нього, ні в цілому взаємовідносини між ТзОВ “Боянівка” та ТзОВ “Ріліон-Компані” за складною угодою, яка включала себе укладання між сторонами Попереднього договору та Основного договору (договору купівлі-продажу нерухомого майна) не містять істотних умов, на підставі яких їх можна було б віднести до контрактів на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, а також на створення нематеріальних активів, пов’язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем.

Підсумовуючи суд зазначає, що відображення в податковому обліку ТзОВ “Боянівка” господарських операцій, що стосуються взаєморозрахунків з ТзОВ “Ріліон-Компані” за Попереднім договором № 1, укладеним між сторонами 26.05.2006 року та додатковою угодою № 1 від 27.03.2007 року до нього, як операцій, що пов’язані з виконанням довгострокових договорів (контрактів), не відповідає вимогам законодавства України, яким регулюється укладення господарських договорів, та спеціального Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Тобто, Гіпермаркет є основними фондами ТзОВ “Боянівка”, і згідно договору оренди від 26.05.2006 року, додаткових угод до договору оренди № 1 від 19.12.2006 року, № 2 від 12.01.2007 року та акту приймання-передачі в липні 2007 року.

ТзОВ “Боянівка” при будівництві Гіпермаркету продуктів харчування неправомірно застосовано норми:

1) п. 7.10 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань;

2) п.п. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов’язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

В податковому обліку доходи по вказаних операціях мають бути відображені відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР по першій із подій (даті зарахування коштів).

Податкові зобов’язання по податку на додану вартість мають бути відображені відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР по першій із подій (даті зарахування коштів).

Виходячи з викладеного вище, ТзОВ “Боянівка” здійснено виготовлення власних основних фондів, щодо яких не мали відображатись валові доходи та валові витрати з декларації з податку на прибуток.

А завдаток від ТзОВ “Ріліон-Компані” на загальну суму 40461001грн., в т.ч. ПДВ 6743500,17 грн., слід вважати попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, та оподатковувати податком на прибуток по першій події – даті надходження коштів відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР.

Податкові зобов’язання по податку на додану вартість мають бути відображені відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР – по першій із подій (даті зарахування коштів).

Перевіркою також встановлено, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” ТзОВ “Боянівка” занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість по операціях з надання послуг оперативної оренди Гіпермаркету продуктів харчування внаслідок визначення бази оподаткування нижче за звичайні ціни.

Перевіркою правильності та своєчасності оподаткування доходів нерезидентів, отриманих не території України, дотримання вимог “Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів”, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 року № 28 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що 11.09.2006 року укладено імпортний контракт № В/1, згідно якого ТзОВ “Боянівка” (Замовник) замовляє у фірми “Egres a.s.”, (329/48 Sinkulova Street, 14000 Prague, Czech republic, ICO 25401297, DIC CZ 25 4012 97, Bank: CSOB Mirove namesti 400400 Usti nad Labem Czech republic, IBAN: CZ 6403001712800017467483, SWIFT: CEKOCZPP) – (Виконавець), послуги з контролю технологічного процесу укладки напільної плитки на об’єктах ТзОВ “Боянівка”. Згідно умов договору Виконавець контролює технологічний процес укладки вказаної плитки на об’єктах Покупця. Вартість наданих послуг окремо встановлюється за домовленістю сторін та оформляється додатками до даного контракту.

Загальна вартість наданих ТзОВ “Боянівка” іноземною фірмою “Egres a.s.” послуг складає 75737,75 Євро або 492011,86 грн.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт іноземною фірмою “Egres a.s.” були надані наступні послуги, щодо контролю технологічного процесу укладки на об’єктах: розробка дизайну плитки спеціалістами продавця; лабораторні випробування технічних параметрів напільної плитки; сертифікація напільної плитки на Україні; технічне дослідження місць укладки плитки спеціалістами виробника; заміри місць укладки; архітектурний проект укладки напільної плитки; технічний проект укладки напільної плитки з розрахунком кількості необхідних матеріалів; здійснення технічного над зору при укладки плитки.

В оплату за надані послуги ТзОВ “Боянівка” з валютного рахунку № 26003017111649/978, відкритого в ЧФ ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 356271перерахувало фірмі “Egres a.s.” валютні кошти на загальну суму 74717,35 Євро або 490000,13 грн., з них 31425,28 Євро або 201061,45 грн., як попередню оплату.

Станом на 31.03.2008 року по бухгалтерському обліку ТзОВ “Боянівка” на рахунку 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками, по вказаному контракту, рахується кредиторська заборгованість за надані нерезидентом послугив сумі 1020,40 Євро або 6935,96 грн., яка виникла 11.12.2006 року.

На дату закінчення перевірки торговий комплекс, для якого проводилися нерезидентом вищезазначені послуги, знаходиться в незавершеному будівництві і по бухгалтерському обліку ТзОВ “Боянівка” рахується на рахунку 151 “Капітальне будівництво”.

Вчинення товариством вищезазначених правопорушень призвело до заниження податку з доходів нерезидентів на загальну суму 73500,02 грн., а саме: в III кв. 2007 року в сумі 30159,22 грн., в IV кв. 2006 року в сумі 29205,27 грн. та в III кв. 2007 року в сумі 15008,85 грн.

На підставі пункту 13.2 статті 13 Закону України № 334/94-ВР, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п.п. 17.1.6 п. 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III “про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (із змінами та доповненнями) у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за споєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниження податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

ТзОВ “Боянівка” внаслідок неправомірного застосування норм порядку оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань допустило декларування недооцінених об’єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов’язань у великих розмірах:

заниження прибутку – 30150684 грн. (2006 р. – 29913852 грн., 2007 р. – 236832 грн.), що призвело до заниження податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7537671 грн. (2006 р. – 7478463 грн., 2007 р. – 59208 грн.). Застосовано додатково штрафну санкцію (п. 17.1.6) в розмірі 3768835,50 грн. (50%).

заниження об’єкту оподаткування ПДВ – 36421001 грн. (червень 2006 р. – 15440000 грн., липень 2006 р. – 5981691 грн., серпень – 14999310 грн.), що призвело до заниження податкового зобов’язання п податку на додану вартість в сумі 5896721 грн. ((2573333 + 996949 + 2499885) – 173446 (за червень 2007 р. – березень 2008 р.)). Застосовано додатково штрафну санкцію (п. 17.1.6) в розмірі 2948360,50 грн. (50%).

З огляду на викладене, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст. 69, 86, 159, 160, 161, 162, 167, 185, 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У клопотанні ТзОВ “Боянівка” № 312 від 07.07.2010 року про витребування у відповідача додаткових доказів відмовити.

2. У позові ТзОВ “Боянівка” відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             І.В. Скрипничук