Рішення № 10390201, 15.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2010 р.Справа № 10/921-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-НПС" м. Кременчук Полтавської області

до відкритого акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне

за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Приватного підприємства "Автодорінвест" м. Кременчук Полтавська область

про стягнення 28061,58 грн.

                                                                       Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

від позивача: Янюк А.М- за довіреністю від 30.06.2010р.

від відповідачів: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому із врахуванням прийнятого ухвалою суду від 06.07.2010р. уточнення просить суд стягнути з відповідача 28087,46грн., з яких 25164,00грн. боргу, 1878,29грн. пені, 770,29грн. індексу інфляції, 274,88грн. три відсотки річних згідно договору №21/10/23 від 21.10.2009р. та договору про відступлення права вимоги №29/01/70 від 29.01.2010р. В обґрунтування вимог посилається на положення договорів, ст.ст. 526, 540, 549, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача 25164 грн. основного боргу, 1855,72 грн. пені, 770,29 грн. інфляційних нарахувань, 271,57 грн. - 3% річних. Дана заява приймається судом.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволення позовних вимог, посилаючись на докази подані в обґрунтування позову.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав. Проте на адресу суду надійшла факсограма від 15.07.2010р. в якій відповідач просить розгляд справи відкласти у зв'язку із тим, що представник відповідача перебуває у відпустці.

Представник позивача в судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечує, вважаючи це затягуванням розгляду справи.

Враховуючи позицію позивача, неодноразове відкладення розгляду справи, закінчення визначеного ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, неповажність причини неявки представника відповідача та те, що суд не викликав в судове засідання конкретного представника відповідача та те, що згідно ст.28 Господарсько процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді можуть вести як керівники та інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами так і представники, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, суд залишає заяву відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

Третя особа повноважного представника в судове засідання не направила, письмових пояснень щодо позовних вимог не надала.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути спір за наявними матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між приватним підприємством "Автодорінвест" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Полонський гірничий комбінат" (покупець) 21.10.20009р. укладено договір№21/10/23, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (дорожній бітум), якість якого повинна відповідати стандартам якості, що діють на території України, за ціною погодженою сторонами в Додатку №1 до даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.5 договору постачання товару за даною угодою здійснюється на підставі заявки покупця. Відвантаження товару здійснюється не пізніше трьох календарних днів з дати вступу передплати за товар на рахунок покупця. товар поставляється покупцеві партіями в кількості, визначеній в заявці. Датою постачання товару є дата підписання вантажоодержувачем залізничної накладної, товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або акту прийому-передачі товару. Момент переходу права власності на товар і всіх ризиків визначається датою постачання товару.

Ціна товару встановлюється в гривнях України за одну метричну тонну і вказується в Додатку №1 до даного договору, що після підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємною частиною договору. Вартість перевезення в ціну товару не входить і оплачується покупцем окремо в порядку передплати. Покупець оплачує товар в порядку 70% передплати на підставі виставленого рахунку (п.п. 4.1, 4.4 договору).

Положеннями п. 1.2.2 договору на покупця покладено обов'язок приймати товар і оплачувати вартість фактично прийнятого товару.

Відповідно до п. 6.3 договору в разі порушення термінів оплати покупець сплачує продавцеві пеню, на його вимогу, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати за поставлений товар. Оплата пені не звільняє покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором.

Сторонами підписано додаток №1 до договору поставки в якому визначено найменування товару, його кількість, ціна.

На виконання умов договору, ПП "Автодорінвест" відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 85164,00 грн., що підтверджується видаткової накладною №253 від 21.10.2009р. на суму 85164,00 грн., товарно-транспортною накладною від 21.10.2009р., рахунком-фактурою №253 від 21.102009р.

29.01.2010р. між приватним підприємством "Автодорінвест" (Цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю "Галичина-НПС" (Цесіонарій) укладено договір №02-29/01/10про відступлення прав вимоги за умовами якого Цедент передає Цесіонарію (позивачу), а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором поставки №21/10/23 від 21.10.2009р. (основний договір), укладений між Цедентом та відкритим акціонерним товариством "Полонський гірничий комбінат", м.Полонне. За цим договором Цедент одержує право замість Цесіонарія вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за основним договором ( п.п.1.1.,1.2).

У відповідності до вимог п. 3.4 даного договору Відповідачу було направлено копію даного договору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.02.2001р.

Позивачем та відповідачем було проведено звірку взаєморозрахунків станом на 31.01.2010р., яким визначено загальну суму боргу в розмірі 40164,00 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами та скріплений печатками

В адресу відповідача позивачем надсилалась претензія №01/02-6 від 01.02.2010р. з вимогою сплатити заборгованість по договору в розмірі 40164,000 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався часткового, утворивши заборгованість в сумі 25164 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість, позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача, з врахуванням поданого уточнення, 25164 грн. основного боргу, 1855,72 грн. пені нарахованої на підставі п. 6.3 договору №21/10/23 від 21.10.2009р. за період з 15.02.2010р. до 11.05.2010р., 770,29 грн. інфляційних нарахувань та 271,57 грн. 3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.ст.525,526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів, відповідач повністю розрахунки за товар не провів, утворивши заборгованість станом на 01.07.2010р. в сумі 25164 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вищенаведених норм, аналізуючи матеріали справи та наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу 271,57 грн. 3% річних за період з 15.02.2010р. по 11.05.2010р., 770,29 грн. втрат від індексу інфляції за період лютий-березень 2010 року.

У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Аналізуючи матеріали справи та наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що Позивач у відповідності до умов договору, вищенаведених норм чинного законодавства правомірно нарахував відповідачу 1855,72 грн. пені. за період з 15.02.2010р. по 11.05.2010р.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг електрозв'язку не виконав, доказів, які б спростовували дане та докази про сплату заборгованості суду не подав.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 25,33, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                             В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-НПС" м. Кременчук Полтавської області до відкритого акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - приватного підприємства "Автодорінвест" м.Кременчук Полтавська область про стягнення 28061,58грн. задоволити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190 Б (код 05471879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-НПС" м. Кременчук, Полтавської області, вул. Петровського, 27-А, кв. 21 (код 36194844) 25164,00 грн. (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят чотири гривні 00коп.) основного боргу, 1855,72 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 72коп.) пені, 770,29 грн. (сімсот сімдесят гривень 29коп.) інфляційних нарахувань, 271,57 грн. (двісті сімдесят одна гривня 57коп.) 3% річних, 280,62 грн. (двісті вісімдесят гривень 62коп.) державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                      

віддрук 5 прим:1-до справи:2-3- позивачу; 4,-відповідачу, 5-третій особі :