Ухвала суду № 10390039, 06.07.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2010 р. Справа № 3/94

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт Люкс"

до відповідача Приватного підприємства "Світлопром-Рівне”

про стягнення заборгованості за поставлений товар сумі 12714 грн. 40 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник не з’явився

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт Люкс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства “Світлопром-Рівне” про стягнення 12714 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений товар.

В судове засідання позивач не з’явився, причин неявки не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300105798592.

За таких обставин, керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт Люкс" згідно накладних №0210-63164 від 02.10.2009 року на суму 142 грн. 42 коп., №2309-62240 від 23.09.2009 року на суму 14088 грн. 40 коп. та довіреності №37 від 23.09.2009 року здійснило Приватному підприємству “Світлопром-Рівне” поставку товарів на загальну суму 14230 грн. 82 коп..

ПП “Світлопром-Рівне” частково розрахувалось за поставку товару та на момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 12714 грн. 40 коп..

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Поставка товару позвиачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

          Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

          Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

          В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу перед ТОВ "Софіт Люкс" в розмірі 12714 грн. 40 коп.

          Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          12.03.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.03.2010 року (вих. №02/311П-05) про оплату суми заборгованості, однак відповіді відповідача на дану претензію у вказаний в претензії строк позивачем не отримано.

          Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12714 грн. 40 коп. підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

          Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Світлопром-Рівне” (35617, Рівненська область, Дубенський район, с.Дитиничі, код ЄДРПОУ 350270817041, р/р 26002007246 в РФ КБ “Західінкомбанк”, МФО 333614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт Люкс" (02094 м.Київ, вул. Віскозна, буд. 17, корпус 93-а, р/р 26001401120832 у КРД "Райфайзен Банк Аваль", МФО 322904, код ЄДРПОУ 32591365) заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 12714 грн. 40 коп., витрати на оплату державного мита в розмірі 127,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "12" липня 2010 року