Ухвала суду № 103899583, 09.04.2022, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3132/22

Провадження №1-кс/369/486/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

слідчого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Житар А.А.,

за участю прокурора Шабанов Є.С.,

захисника Сахнюк С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Бучанського РУП ГУНП в Київській області Марценюка Андрія Сергійовича, за матеріалами кримінального провадження № 12022111050001007 від 07.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Бучанського РУП ГУНП в Київській області Марценюка Андрія Сергійовича, яке було мотивоване тим, що слідчим відділом Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області за процесуального керівництва Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111050001007 від 07.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.03.2022, в денний час доби, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах воєнного стану, який введено на території України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 строком на 30 діб та продовжено до 24.04.2022 включно указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», перебуваючи поблизу території домогосподарства по АДРЕСА_3 , виявив покинутий автомобіль марки «Мітсубіші Аутлендер», без державних номерних знаків, дверцята в якого були не зачинені, власник якого на даний час не встановлений, та через привідкриті задні дверцята вказаного автомобіля виявив на задньому пасажирському сидінні два наручні годинники: 1) марки «CASIO G-SHOCK», модель «Rangerman», синього кольору, заводський номер - № 202А091D ; 2) марки «HUBLOT BIGBANG», чорного кольору, заводський номер 309; 704856 , які вирішив викрасти з метою незаконного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб поблизу себе, ОСОБА_1 , 04.03.2022, в денний час доби, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи поблизу території домогосподарства по АДРЕСА_3 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, через відкриті задні дверцята таємно викрав із вищевказаного автомобіля марки «Мітсубіші Аутлендер», без державних номерних знаків, наручний годинник марки «CASIO G-SHOCK», модель «Rangerman», синього кольору, заводський номер - № 202А091D , вартістю 600 гривень, та наручний годинник марки «HUBLOT BIGBANG», чорного кольору, заводський номер 309;704856, вартістю 680 гривень, на загальну суму 1280 гривень, які знаходились на задньому пасажирському сидінні даного автомобіля та належать ОСОБА_2 .

З метою доведення до кінця своїх протиправних дій, які були спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 взяв викрадені два годинника та переніс їх до будинку за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_1 , розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1280 гривень.Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

07.04.2022 о 16.35 затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 208 КПК України.

08.04.2022 о 20.00 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, а саме у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого його злочину. Крім того, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 06.04.2022;

- протоколом огляду місця події від 06.04.2022;

- речовими доказами, які були вилучені час огляду від 06.04.2022;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.04.2022;

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 від 07.04.2022;

- показаннями свідка ОСОБА_3

- протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 від 07.04.2022;

- іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, при визначенні обґрунтованості підозри необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, а саме у рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» та «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою.

Також, розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, Європейський суд з прав людини підкреслив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.

Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність ОСОБА_1 до вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, є достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою та підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, останній зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання.

Крім того, ОСОБА_1 фактично проживає в с. Березівка Бучанського району Київської області, хоча зареєстрований за адресою: м. Київ, по вул. Паладіна , що дає можливість підозрюваному ОСОБА_1 в будь-який час безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що може свідчити про схильність підозрюваного до вчинення дій насильницького характеру, тим самим здійснювати плив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.

Потерпілий, свідки та підозрюваний в розслідуваному кримінальному проваджені є жителями одного населеного пункту, а саме: с. Березівка Макарівської територіальної громади Бучанського району Київської області, а тому підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи фактичне місце проживання потерпілого, зможе незаконно впливати на нього.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 ніде не працює, не одружений , не має на утримані неповнолітніх дітей та батьків похилого віку неповнолітнього, після введення в Україні воєнного стану залишився за місцем проживання в с. Березівка, Макарівської територіальної громади Бучанського району Київської області, де не маючи джерела доходів з високим ризиком вчинятиме в подальшому аналогічні корисливі злочини для підтримання життєдіяльності.

Отже, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 , у разі незастосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, будуть не достатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст.179, 180, 181, 182 КПК України вони не позбавляють в повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на ОСОБА_1 строк понад п`ять років.

Тому слідчий просив застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022111050001007 від 07.04.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, офіційно не одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Розгляд клопотання здійснюється без участі підозрюваного ОСОБА_1 з врахуванням окремих складнощів, які виникають із повноцінною реалізацією положень кримінального процесуального законодавства в умовах воєнного стану та збройної агресії РФ відносно України, ведення на території м. Києва та Київської області активних бойових дій, та у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці сторін та учасників кримінального провадження, на підставі рекомендацій наданих в листі Верховного Суду від 03 березня 2022 року № 2/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану».

Захисник Сахнюк С. В. проти вимог клопотання заперечував та просив застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжних захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні, зокрема, докази свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим посилання слідчого на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

В даному випадку ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винуватим, може переховуватись від суду, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( Panchenkov . Russia ( Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне: підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину під час дії на території України воєнного стану.

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, остання зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що може свідчити про схильність підозрюваного до вчинення дій насильницького характеру, тим самим здійснювати плив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.

Потерпілий, свідки та підозрюваний в розслідуваному кримінальному проваджені є жителями одного населеного пункту, а саме: с. Березівка Макарівської територіальної громади Бучанського району Київської області, а тому підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи фактичне місце проживання потерпілого, зможе незаконно впливати на нього.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 ніде не працює, не одружений , не має на утримані неповнолітніх дітей та батьків похилого віку неповнолітнього, після введення в Україні воєнного стану залишився за місцем проживання в с. Березівка, Макарівської територіальної громади Бучанського району Київської області, де не маючи джерела доходів з високим ризиком вчинятиме в подальшому аналогічні корисливі злочини для підтримання життєдіяльності.

Отже, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 , у разі незастосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя, оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; його репутацію; міцність соціальних зав`язків.

Враховуючи вищевикладені обставини та встановлену слідчим суддею ступінь ризиків та характеризуючи обставин, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов`язків та, в даному конкретному випадку, відповідає інтересам суспільства.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, на думку слідчого судді є недостатніми для запобігання зазначеним ризикам з урахуванням ступеня встановлених ризиків та характеризуючи матеріалів стосовно підозрюваного.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи у продовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтовано гарантіями явки до суду.

Слідчий суддя зазначає, що у даному випадку є можливим визначення застави, з одночасним покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі, що буде релевантним встановленим ризикам кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість відповідного клопотання та необхідності його задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст.177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання -задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, офіційно не одруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у арештному домі державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, а саме до 05 червня 2022 року (включно).

Одночасно визначити розмір застави для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 20 * 2481 гривень = 49 620 гривень (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень).

Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на зазначений рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо неї;

- не відлучається із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В. Дубас