Рішення № 10389926, 13.07.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2010 р.Справа № 14/72 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянув справу № 14/72

за позовом: Товариства з обмежено відповідальністю "ІНТЕРТРЕЙД- АВТО", м. Вінниця

до відповідача: Приватного підприємства "ВІЗИТ і КО", Кіровоградська обл., Ульяновський район, м. Ульяновка

про стягнення 23 481,58 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРЕЙД-АВТО" подано позов до приватного підприємства "ВІЗИТ і КО" про стягнення 22 996,46 грн. основного боргу, 258,31 грн. пені, шість процентів річних в сумі 75,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 151,21 грн., а також судових витрат у розмірі 234,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзив на позов не подав, у судовому засіданні участь не приймав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.07.2010, яке міститься в матеріалах справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРЕЙД-АВТО" (продавець) та приватним підприємством "ВІЗИТ і КО" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ІТА 01/15 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану далі "Товар", а саме: мийку та комплектуючі до неї.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого товару відповідно до п. 1.1 умов даного Договору і складає 30996,46 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п. 3.3 Договору оплата товару здійснюється Покупцем, шляхом безготівкового перерахування грошей на поточний рахунок Постачальника у три розрахункових періоди:

- перша оплата 35% від загальної суми даного Договору, яка становить 10848,76 грн. проводиться Покупцем 29.01.2010;

- решта 65% від загальної суми даного Договору, яка становить 20 147,70 грн. проводиться Покупцем 19.03.2010 та 30.04.2010, рівними частинами по 10073,85 грн.

Договір підписаний повноважними представниками сторін.

Продавець поставив покупцю продукцію на загальну суму 30996,46 грн., відповідно до видаткових накладних № ТА000001057 від 10.02.2010 на суму 28114,20 грн., № ТА000001058 від 10.02.2010 на суму 697,79 грн., № ТА000001059 від 10.02.2010 на суму 2 184,47 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 16-18).

Проте відповідачем здійснено оплату боргу лише в частині, а саме в сумі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5-2В014/9 від 11.02.2010 (а.с. 19).

Відповідно до статей 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормою статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач поставляв відповідачу товар відповідно до видаткових накладних № ТА000001057 від 10.02.2010 на суму 28114,20 грн., № ТА000001058 від 10.02.2010 на суму 697,79 грн., № ТА000001059 від 10.02.2010 на суму 2 184,47 грн.

Відповідач виконав свої зобов'язання за Договором невчасно і частково, а саме сплатив 8 000 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 31 від 07.04.2010 (а.с. 12) про сплату заборгованості в сумі 22996,46 грн.

Позивачем надано відповідь на претензію № 1 від 13.04.2010, згідно якої відповідач визнає свій борг та з моменту одержання претензії зобов"язується до 30.04.2010 сплати борг по оплаті за поставлений товар в сумі 22 996,46 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати коштів відповідачем після отримання претензії.

Отже станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становить 22996,00 грн. (30996,00 грн. - 8 000 грн.).

Наявність вказаної заборгованості за Договором відповідач не заперечив, доказів оплати за товар в сумі 22996,00 грн. суду не надав.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 22996,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6% річних в сумі 75,60 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 Договору встановлено нарахування 6% річних від простроченої суми, починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача сума 6% річних за період з 01.05.2010 по 20.04.2010 складає 75,60 грн.

Окрім того, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 258,31 грн.

За змістом пункту 5.4 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленої продукції за кожен день прострочення платежу.

Згідно правил статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 258,31 грн. не суперечить чинному законодавству України, повністю підтверджується матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Також, позивач посилаючись на статті 536, 1057 Цивільного кодексу України заявив позовну вимогу про стягнення 151,21 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір № ІТА 01/15 купівлі-продажу, укладений між сторонами не передбачає розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, отже застосування статті 536 Цивільного кодексу України до правовідносин, що склалися між сторонами є неправомірним.

Посилання позивача на статтю 1057 Цивільного кодексу України, є безпідставним, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 54 Цивільного кодексу України і не є кредитними відносинами, а отже вимога про стягнення 151,21 грн. за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягає.

За таких обставин, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача 22 996,00 грн. основного боргу, 75,60 грн. 6 % річних, 258,31 грн. пені.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32 –34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ВІЗИТ і КО (26400, Кіровоградська область, Ульяновський район, м, Ульяновка, вул. Кірова, буд. 60, і.к. 35752920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРЕЙД АВТО" (21027, м. Вінниця, вул. Космонавтів, буд. 40, кв. 50, і.к. 34701282) 22996,46 грн. основного боргу, пеню в розмірі 258,31 грн., 6% річних в сумі 75,60 грн., сплаченого державного мита в сумі 233,29 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,46 грн.

Наказ видати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.Б.Колодій

Дата підписання - 14.07.2010.