Рішення № 10389883, 27.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/17327.05.10 За позовом           Приватного підприємства "Трансвіт"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"

про                     стягнення 171467,17 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Коваленко О.Ю.

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 109126,74 грн. заборгованості за договором № 387/1-СП від 31.07.2007р. та 36506,39 грн. пені, 4554,34 грн. трьох відсотків річних, 21279,70 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010р. порушено провадження у справі № 8/173, розгляд справи призначений на 22.04.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2010р. розгляд справи відкладений на 27.05.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням сторонами усіх витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 27.05.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача надав документи по справі, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

31.07.2007р. між ТОВ «НК Альфа-Нафта»- «замовник»та ПП «Трансвіт»- «субпідрядник» був укладений договір № 387/1-СП (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «субпідрядник»в межах договірної ціни зобов’язався виконати на свій ризик власними або залученими силами, з власних матеріалів та матеріалів «замовника»всі передбачені проектом та кошторисом будівельно-монтажні, пусконаладочні та електровимірні роботи на об’єкті: АЗС пгт. Репки, вул. Шевченко, 1, Чернігівської області (надалі - роботи), здати в обумовлені п.2.2.1 строки, виконані роботи «замовнику». Види та об’єми робіт, передбачаються проектом та кошторисом.

Договірна ціна договору склала 1120 448,00 грн., у т.ч. ПДВ (п.4.1 договору).

Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п.4.3 договору).

В процесі виконання робіт та зміни видів і збільшення об’ємів робіт, які підлягали виконанню за договором № 387/1-СП від 31.07.2007р. сторонами за договором були укладені: додаткова угода № 1 від 18.02.2008р., згідно якої договірна ціна склала 1377149,00 грн., у т.ч. ПДВ; додаткова угода № 2 від 29.09.2008р., згідно якої договірна ціна склала 1416839,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Згідно п.12.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2007р.

Всі доповнення та зміни до даного договору оформлюються додатковими угодами (п.12.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2008р. строк дії договору був встановлений сторонами до 31.12.2008р.

Умовами договору сторони погодили, що «замовник»до початку робіт перераховує «субпідряднику»аванс в розмірі 360000,00 грн., у т.ч. ПДВ. Підставою для проплати є рахунок-фактура «субпідрядника». Авансовий платіж утримується при розрахунках за виконані роботи (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються «замовником»на підставі акту прийому виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість форми КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «субпідрядника»протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання довідки по формі КБ-3 та акту по формі КБ-2в. Підставою для проплати є рахунок-фактура «субпідрядника».

Сторонами за договором були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007р. на суму 349999,20 грн., за листопад 2007р. на суму 241902,00 грн., за грудень 2007р. на суму 50473,20 грн., за січень 2008р. на суму 49220,40 грн., за березень 2008р. на суму 256701,00 грн., за березень 2008р. на суму 138416,40 грн., за травень 2008р. на суму 184677,60 грн., за травень 2008р. на суму 83014, 80 грн., за червень 2008р. на суму 14956,80 грн., за вересень 2008р. на суму 47477,60 грн. та акти приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007р., за листопад 2007р., за грудень 2007р., за січень 2008р., за березень 2008р., за травень 2008р., за червень 2008р., за вересень 2008р., на загальну суму 1416839,00 грн., які свідчать про виконання «субпідрядником»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату № СФ-0000079 від 03.08.2007р., № СФ-0000127 від 06.12.2007р., №СФ-0000002 від 08.01.2008р., № СФ-0000013 від 03.03.2008р., № СФ-0000025 від 14.04.2008р., № СФ-0000046 від 18.07.2008р., № СФ-2069 від 07.10.2009р.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 1307712,26 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 ст. 837 ЦК України передбачено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 3 ст. 875 ЦК України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк (п.5.2 договору) відповідач розрахунки з відповідачем не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 109126,74 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 109126,74 грн. заборгованості за виконані роботи за договором № 387/1-СП від 31.07.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 36506,39 грн. пені, 4554,34 грн. трьох відсотків річних, 21279,70 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору № 387/1-СП від 31.07.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в розмірі 21279,70 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4554,34 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 21279,70 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 4554,34 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 договору передбачено, що за порушення строків платежів, передбачених даним договором, «замовник»сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 36506,39 грн. за період з 06.10.2008р. по 01.03.2010р. При цьому позивач не врахував положень ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Частиною 6 ст. 232 ЦК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, підлягає задоволенню частково в сумі 10880,52 грн. за період з 06.10.2008р. по 06.03.2009р. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 109126,74 грн. основного боргу, 10880,52 грн. пені, 4554,34 грн. трьох відсотків річних, 21279,70 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 145841,30 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 611, 612, 625, 837, 875 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 42, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" (01133, м.Київ, бул. Л.Українки, 26; код 31088169) на користь Приватного підприємства "Трансвіт" (17500, м.Прилуки, пров. Східний, 14-А; код 32174342) 109126 (сто дев’ять тисяч сто двадцять шість) грн. 74 коп. основного боргу, 10880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 52 коп. пені, 4554 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 34 коп. трьох відсотків річних, 21279 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят дев’ять) грн. 70 коп. збитків від інфляції, 1458 (одну тисячу чотириста п’ятдесят вісім) грн.. 41 коп. державного мита, 200 (двісті) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 15.07.2010р.