Рішення № 10389849, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/8815.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівськ-пром» до Приватного підприємства «МОС-КО»

про стягнення 55178, 46 грн.

                               Суддя Котков О.В.

Представники сторін:

від позивача: Гайдук С.П., довіреність № 01/10 від 01.10.2009 року;

від відповідача: Мелащенко О.С., директор;

15.07.2010 року у судовому засіданні, за згодою представника відповідача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрівськ-пром»(надалі ТОВ «Олександрівськ-пром», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «МОС-КО»(надалі ПП «МОС-КО», відповідач) суми основного боргу у розмірі 44240,00 грн., 9113,60 грн. - інфляційні витрати, 1824,86 грн. - 3% річних, згідно з розрахунком всього 55178,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором № 23/11 від 02.10.2008 року (надалі договір) позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання виконані не у повному обсязі, грошові кошти за непоставлений товар на розрахунковий рахунок підприємства не повернуті. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 44240,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення інфляційні збитки та три проценти річних.

Відповідач надав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Надані заперечення обґрунтовані тим, що відповідачем в повному обсязі виконані зобов’язання щодо поставки товару на загальну суму 45520,00 грн. На підтвердження передачі товару позивачу надані довіреність на отримання товару, вантажні декларації № КВ-9795880, № КВ-9801020, акти звірки взаємних розрахунків та листи Приватного підприємства «Нічний експрес»вих. № 2143 від 26.05.2010 року та вих. № 2157 від 07.06.2010 року, в яких зазначено, що товар за вантажними деклараціями було отримано представниками ТОВ Олександрівськ-пром», які є платниками за послуги з перевезення за вказаними вантажними деклараціями.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2008 року між ПП «МОС-КО»та ТОВ «Олександрівськ-пром» укладено договір № 23/11 за умовами якого продавець (відповідач) зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити товари: фланці нержавіючі в асортименті.

У відповідності до п. 1.2, Договору кількість та ціна визначаються рахунками на передплату, які є невід’ємною частиною даного договору. Передплата становить 100%, згідно виставлених рахунків (п. 1.3. договору).

Положеннями п. 2.2.договору передбачено, що товар приймається по кількості та якості на складі продавця.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-000092 від 02.10.2008 року на оплату за товар (фланці 150 (16 атм) нерж., фланці 65 (16 атм) нерж.) позивачем на користь відповідача перераховано 03.10.2008 року –14240,00 грн., 15.10.2008 року –30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 34564181 від 03.10.2008 року, № 34564212 від 15.10.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 44240,00 грн. сплачені позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-000092 від 02.10.2008 року, що виставлений відповідачем на оплату товару, перелік якого, кількість та ціна визначені у рахунку.

В силу положень договору (п. 2.1.) товар відвантажується протягом 40 робочих днів з моменту оплати. Враховуючи наведені положення договору та перерахування коштів на рахунок відповідача в якості передплати згідно платіжних доручень № 34564181 від 03.10.2008 року, № 34564212 від 15.10.2008 року, поставка товару мала бути здійснена не пізніше 10.12.2008 року.

Судом враховані докази надані відповідачем у підтвердження викладених у відзиві заперечень щодо належного виконання зобов’язань за договором, проте з наданих вантажних декларацій № КВ-9795880, № КВ-9801020 не вбачається, що позивачем було отримано фланці 150 (16 атм) нерж., фланці 65 (16 атм) нерж., а надана видаткова накладна не може вважатися належним доказом отримання позивачем товару, оскільки останнім не підписана.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У листах Приватного акціонерного підприємства «Нічний експрес»вих. № 2143 від 26.05.2010 року та вих. № 2157 від 07.06.2010 року, наданих відповідачем, зазначено, що товар за вантажними деклараціями № КВ-9795880 від 20.11.2008 року, № КВ-9801020 від 21.11.2008 року отримано ТОВ «Олександрівськ-пром», яке є платником за послуги перевезення. Однак вказані документи не можуть вважатися належними доказами отримання позивачем товару, який є предметом договору № 23/11 від 02.10.2008 року, так як надані відповідачем листи та вантажні декларації можуть свідчити лише про надання послуг перевезення та не доводять отримання позивачем товару.

Таким чином, заперечення відповідача не можуть братись судом до уваги, оскільки не підтвердженні належними доказами.

В зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо передачі товару на суму оплати, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 01.10.2009 року про повернення сплачених грошових коштів та штрафних санкцій.

Належних доказів виконання зобов’язань за договором № 23/11 від 02.10.2008 року щодо відвантаження товару суду не представлено, у зв’язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 44240,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків та 3 % річних суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору № 23/11 від 02.10.2008 року не передбачають зобов’язань ПП «МОС-КО»щодо повернення грошових коштів в разі непоставки товару, що є предметом договору, на повну суму здійсненої оплати, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з продажу покупцю товару, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати, то зазначене зобов'язання, як відповідальність, виникло внаслідок неналежного виконання негрошового зобов'язання і не породжує собою виникнення іншого грошового зобов'язання. Суд також звертає увагу позивача на те, що передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних за своєю правовою природою не є процентами за користування чужими грошовими коштами, можливість стягнення яких передбачена ст. 536 ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 521,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «МОС-КО»(04073, м. Київ, Московський проспект, 21, офіс 426, р/р 2600064221 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34161288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівськ-пром»(69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 8, р/р 260083835200 в ПАТ «СЕБ банк», МФО 300175, ідент. код 34441120)44240,00 грн. (сорок чотири тисячі двісті сорок гривень) суми попередньої оплати, 605,60 грн. (шістсот п’ять гривень 60 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 15.07.2010 р.