Рішення № 10389792, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/69101.06.10 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпекс-ЛТД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмашсервіс»

про стягнення 14610,77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гафаров С.А. –директор;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноімпекс-ЛТД»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмашсервіс»про стягнення 14610,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Техноімпекс-ЛТД» позикодавцем (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «УБК Будмашсервіс»позичальником (відповідачем) був укладений договір безвідсоткової позики, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в грошовій формі, а останній зобов’язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 2.1. договору розмір позики згідно цього договору складає: 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 копійок).

Згідно п.3.1. договору позикодавець надає позичальнику позику в день підписання сторонами цього договору.

Позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 09.10.2008 року та банківською випискою по особовому рахунку № 26008380752851 від 10.10.2008 року.

Відповідач порушив умови договору та у встановлений договором строк позику не повернув.

З метою досудового регулювання спору позивач 30.04.2009 р. направив на адресу відповідача претензію за вих. № 9 з проханням повернути суму заборгованості за договором позики.

16.06.2009 року позивач отримав від відповідача лист за вих. № 2 в якому відповідач підтвердив отримання ним претензії № 9 від 30.04.2009 р. та проінформував, що про результати її розгляду повідомить позивача додатково.

Відповідно до п. 5.3. договору при невиконанні позичальником кінцевого строку повернення позики він зобов’язаний сплатити на банківський рахунок позикодавця пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення сплати позики.

Позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 9150,00 грн.

Також, керуючись статтею 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 385,77 грн. та три відсотки річних у сумі 75,00 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року порушено провадження у справі № 33/691 і призначено до розгляду на 22.12.2009 року.

У судове засідання 22.12.2009 року представники сторін не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/691 від 08.12.2009 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи на 09.02.2010 р.

У судове засідання 09.02.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/691 від 08.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/691 від 08.12.2009 року не виконав, подав заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 09.03.2010 р.

У судове засідання 09.03.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/691 від 08.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 09.02.2010 року не виконав, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 26.04.2010 р.

У судове засідання 26.04.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/691 від 08.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 09.03.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 01.06.2010 р.

У судове засідання 01.06.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/691 від 08.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути суму основного боргу в розмірі 5 000,00 грн., пеню в розмірі 9150,00 грн., індекс інфляції у сумі385,77 грн., три відсотки річних у сумі 75,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 315,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

10.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Техноімпекс-ЛТД»позикодавцем (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «УБК Будмашсервіс»позичальником (відповідачем) був укладений договір безвідсоткової позики, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в грошовій формі, а останній зобов’язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 2.1. договору розмір позики згідно цього договору складає: 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 копійок).

Згідно п.3.1. договору позикодавець надає позику позичальнику в день підписання сторонами цього договору.

Згідно п.3.2. договору позика надається позичальнику по безготівковому розрахунку (перерахуванням грошових коштів з банківського рахунку позикодавця на банківський рахунок позичальника) в національній валюті України.

Згідно з ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони домовились, що повернення позики здійснюється єдиним платежем шляхом безготівкового перерахування платіжним дорученням на банківський рахунок позикодавця до кінця 4 кварталу поточного року ( 31 грудня 2008 року).

Позивач виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 09.10.2008 року та банківською випискою по особовому рахунку № 26008380752851 від 10.10.2008 року.

З метою досудового регулювання спору позивач 30.04.2009 р. направив на адресу відповідача претензію за вих. № 9 з проханням повернути суму заборгованості за договором позики.

16.06.2009 року позивач отримав від відповідача лист за вих. № 2 в якому відповідач підтвердив отримання ним претензії № 9 від 30.04.2009 р. та проінформував, що про результати її розгляду повідомить позивача додатково.

Судом встановлено, що строк повернення позики закінчився 31 грудня 2008 року, а відповідач позику не повернув.

Відповідно до ч. 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості в сумі 5 000,00 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору при невиконанні позичальником кінцевого строку повернення позики він зобов’язаний сплатити на банківський рахунок позикодавця пеню в розмірі 1% від суми позики за кожен день прострочення сплати позики.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9150,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що предметом позики є грошові кошти, вимога позивача про стягнення пені суперечить Цивільному кодексу України і суд відмовляє у її задоволенні.

Позивач також просить стягнути індекс інфляції у сумі385,77 грн. та три відсотки річних у сумі 75,00 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в розмірі 75,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 385,77 грн. визнаються судом обґрунтованими і та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 14610,77 грн.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 146,11 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 91,49 грн., на відповідача – 54,62 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 147,78 грн., на відповідача –88,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Будмашсервіс»(03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 20; р/р 26002301277766 в Харківському відділені «Промінвестбанку»м. Києва, МФО 322205, код ЄДРПОУ 33944402) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техноімпекс-ЛТД» (03194, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 20; р/р 26007380752851 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 34645244) основну заборгованість у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції у сумі385 (триста вісімдесят п’ять) грн. 77 коп., три відсотки річних у сумі 75 (сімдесят п’ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 54 (п’ятдесят чотири) грн. 62 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн. 22 коп.

3. В частині стягнення пені в розмірі 9150,00 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання: 14.07.2010року.