Рішення № 103897315, 08.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2158/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 28 січня 2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Одеського державного університету внутрішніх справ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»;

2. Зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмiрi 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він має право на виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини першої ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, оскільки він отримав травму, що пов`язана з виконанням ним службових обов`язків, спрямованих на реалізацію повноважень основних завдань міліції, що встановлено відповідними актами, а тому йому повинна бути призначена одноразова грошова допомога вiдповiдно до пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», а не за пунктом 4 частини 1 цієї статті. Відповідач відмовив ОСОБА_1 у розгляді заяви про виплату одноразової грошової допомоги.

Вважаючі такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 02 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі; ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України); встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що копію ухвали від 02.02.2022 року отримано відповідачем 03.02.2022.

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді доцента кафедри тактико-соціальної, вогневої та фізичної підготовки факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Одеського державного університету внутрішніх справ.

Як вказано у позові, наказом Національної поліції України № 1524 о/с від 13.12.2019р. (по особовому складу) підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31.12.2019 за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). У наказі визначено витяг з цього наказу надіслати до Одеського державного університету внутрішніх справ для проведення необхідних розрахунків при звільненні з поліції відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 97 і частини третьої статті 100 Закону України «Про Національну поліцію».

Під час проходження слжби в міліції позивач отримав травму.

Зі змісту акту про нещасний випадок форми Н-1 та акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 04.10.2010 року форми Н-5 встановлено, що 21.05.2010 року позивач отримав травму під час виконання службових обов`язків, будучи на посаді заступника начальника відділу - начальника сектору дільничних інспекторів міліції ВГБ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Висновком комісії, яка призначена розпорядженням ОМУ ГУМВС України в Одеській області №395 від 27.09.2010 щодо розслідування нещасного випадку, що стався 21.05.2010 з заступником начальника відділу - начальника сектору дільничних інспекторів міліції ВГБ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майором міліції ОСОБА_1 , встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забиття м`яких тканин обличчя і волосяної частини голови, закритий перелом кісток носа та перелом лад`євидної кістки лівої кісті отримані майором міліції ОСОБА_1 в період проходження служби в ОВС, при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

16.03.2020 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» на підставі протоколу засідання М(ВЛ)К від 16.03.2020 №546, винесена постанова №546, згідно якої на час звільнення із служби 31.12.2019 ОСОБА_1 мав захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків. Не придатний до служби в поліції.

16.03.2020 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії 10 ААА №128751 від 30.03.2020 та довідкою серії 12ААБ № 725295 від 30.03.2020.

31.03.2020 позивач звернувся до Одеського державного університету внутрішніх справ із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної з проходженням служби в поліції відповідно до п. 3 ст. 97 та п. 3 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію».

За результатами розгляду зазначеного рапорту Одеським державним університетом внутрішніх справ 22.04.2020 складено Висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі пп. 4 п. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірі 630600,00 грн.

Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №135 від 23.04.2020 «Щодо виплати одноразової грошової допомоги» прийнято рішення про направлення рахунку потреби до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

13.05.2020 (вих. № 14942/15-2020) Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України матеріали про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності ОСОБА_1 повернуто для доопрацювання та приведення їх у відповідність до вимог законодавства.

Листом Одеського державного університету внутрішніх справ №1/1524 від 31.07.2020 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки його звільнення 31.12.2019 відбулось на підставі п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

10.08.2020 року представник позивача, посилаючись, зокрема на Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України №285 від 03.04.2017, звернувся до Національної поліції України із заявою, згідно якої просив внести зміни до наказу №1524 о/с від 13.12.2019 про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , в частині зміни підстави звільнення із служби в поліції, а саме замість «звільнення із служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням)» на «звільнення із служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу)» ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

28.08.2020 (вих. №5048/12/1/1/03-2020) Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України за результатами розгляду вищевказаної заяви повідомлено, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення його через хворобу до Національної поліції України не надходив, свідоцтво про хворобу (рішення медичної комісії) про непридатність до служби в поліції, датоване до дати звільнення із служби в поліції, яке могло бути підставою для звільнення за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону також не надано. Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що постанова медичної (військово-лікарської) комісії №546, видана Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» 16.03.2020 року, тобто після дати звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , внесення змін до наказу Національної поліції України, у частині підстави звільнення зі служби в поліції, неможливо.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №420/9516/20, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у внесенні змін до наказу Національної поліції України №1524 о/с від 13.12.2019, щодо зміни підстав звільнення позивача зі служби в поліції, а саме вважати його звільненим зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу) з 13.12.2019 та зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до вказаного наказу.

17.06.2021 (вих. №4/816) Одеським державним університетом внутрішніх справ на адвокатський запит представника позивача №02/06 від 07.05.2021 повідомлено, що наказ Одеського державного університету внутрішніх справ №135 від 23.04.2020 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги скасовано не було та ним зобов`язано відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку направити до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності на осіб, зазначених у додатку. В разі виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги провести виплату за призначенням (т.1, а.с. 166).

Судом встановлено, що вважаючи протиправними дії Одеського державного університету внутрішніх справ щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням травми, що була отримана під час проходження служби в поліції (міліції) та отримана внаслідок виконання службових обов`язків, позивач звернувся до суду з позовом (справа №420/482/21).

Так, при розгляді справи №420/482/21 судом вирішувалось питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності за п.4 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію»

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 по справі №420/482/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, Одеського державного університету внутрішніх справ , треті особи Департамент кадрового забезпечення Національної поліції України, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що усі вищевказані обставини щодо отримання позивачем поранення та його звернення за отриманням одноразової грошової допомоги встановлені у рішенні суду по справі №420/482/21, а отже відповідно до приписів ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що 21 грудня 2021 року за реєстраційним номером Т-119 ОСОБА_1 подав до Одеського державного університету внутрішніх справ заяву про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності від 20.12.2021 за п.5 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.21-22).

До вказаної заяви позивачм було додано:

1. Довідку медико-соцiальної експертної комiсiї про результати визначення ступеня втрати професійної працездатност у розмiр 60 відсотків;

2. Копію довідки до акта огляду медико-соцiальною експертною комісією;

3. Копію постанови ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення;

4. Лист з ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області від 26.06.2020;

5. Копію акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення, з уточненнями, внесеними ліквідацiйною комісією ГУМВС України в Одеській області;

6. Копію витягу з Державного реєстру фізичних осіб платників податків;

7. Копію паспорта.

10 сiчня 2022 року за реєстраційним номером 1/Т-119 Одеського державного університету внутрішніх справ у відповідь на вищевказану заяву позивача складено листа про відмову у розгляді заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не дотримано вимоги ст.97 Закону України «Про національну поліцію».

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), який набрав чинності 07.11.2015.

Згідно ч.1 ст. 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч.10 ст.62 Закону №580-VIII поліцейський:

1) забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов`язків;

2) отримує в органах поліції в установленому порядку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріали, необхідні для належного виконання покладених на нього обов`язків;

3) користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу;

4) своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України;

5) у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства;

6) захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом;

7) під час виконання поліцейських повноважень користується безоплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень поліцейські мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред`явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження;

8) може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

У відповідності до пункту 5 частини першої статті 97 Закону №580-ІV одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Аналіз наведеноїи норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога поліцейському за пунктом 5 частини першої статті 97 Закону №580-ІV призначається в разі отримання ним поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:

1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:

а) I групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

б) II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

4) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності:

а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 5, - у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) унаслідок причин, зазначених у пункті 6, - залежно від ступеня втрати працездатності у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Згідно з ч.6 ст.100 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Стаття 101 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає вичерпні підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого виник спір, є право на одноразову грошову допомогу поліцейського, який отримав інвалідність у зв`язку та під час проходження служби та згодом був звільнений зі служби за власним бажанням на підставі п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну полцію».

Частиною другою статті 97 Закону №580-VІІІ визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 63/28293 (далі - Порядок №4).

Пунктом 4 розділу 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України 11.01.2016 року №4 закріплено значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема:

1) під час виконання службових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов`язаний із безпосереднім виконанням службових обов`язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

4) пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

5) пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;

3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідно до пунктом 1 розділу III Порядку №4 (в редакції, чинній станом на дату звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги) формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).

Формування документів для призначення та виплати ОГД поліцейським, які були відряджені до органів державної влади, здійснюється органом поліції, в якому особа займала посаду до відрядження, або органом поліції, наказом якого особа була звільнена зі служби в поліції.

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.

Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.

Бухгалтерські служби відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.

Керівники органів поліції, закладів освіти відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Пунктами 2 та 3 розділу III Порядку №4 визначено, що посадові особи органів поліції, закладів освіти у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, закладу освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (далі - останнім місцем проходження служби).

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;

2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);

3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);

4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

6) копії акта (актів) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формами, визначеними МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов`язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);

8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 4 - 6, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видала(в) документ. Копії документів, зазначених у підпунктах 7 - 9, засвідчує своїм підписом фізична особа, що подає документи, та перевіряє особа, що їх приймає.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають до органу поліції документи, копії документів, зазначених у підпунктах 1 - 9 цього пункту, та належним чином засвідчену копію відповідного рішення суду, за винятком випадків, коли орган поліції був учасником у справі.

Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

У разі надсилання запитів до органів поліції, інших підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно з пунктом 2 Розділу IV Порядку №4, висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:

1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;

2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

3) у закладах освіти - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку №4 у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.

У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського за формою, яку наведено в додатку 3 до цього Порядку, подається органами поліції до бухгалтерської служби центрального органу управління поліції, а щодо поліцейських, які займають посаду або на день звільнення з органів поліції займали посаду в органах державної влади, - до органів державної влади, до яких вони були відряджені.

До розрахунку потреби в коштах для виплати ОГД відрядженим поліцейським додаються належним чином засвідчені копії висновку про призначення ОГД, наказу про виплату ОГД та документів, зазначених у пункті 4 або пункті 5 розділу III цього Порядку.

ОГД призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) поліцейського.

Якщо особа відмовляється від отримання ОГД, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання ОГД має бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що законодавством передбачений відповідний порядок прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги:

1) реєстрація документів на призначення одноразової допомоги, передбачених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4;

2) підготовка бухгалтерською службою в місячний строк з дня реєстрації документів висновку про призначення одноразової грошової допомоги за підписом керівника фінансового підрозділу та керівника підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський;

3) прийняття керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський у п`ятнадцятиденний строк рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Підставою для здійснення виплати одноразової грошової допомоги є наказ керівника органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський.

При цьому у разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивачу 22.03.2021 року встановлено другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в поліції, а саме через віддалені наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку у 2010 році. Дану травму позивач отримав при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю.

Наведені вище обставини свідчать про те, що висновок відповідача про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини першої статті 97 Закону №580-ІV є необґрунтованим, оскільки у ньому міститься лише загальне посилання на відсутність підстав для її виплати та, в порушення пунктом 3 розділу IV Порядку №4, не наведено жодного обґрунтування даного доводу.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при розгляді заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги дотримано не було.

В той же час, зі змісту листа від 10 сiчня 2022 року за реєстраційним номером 1/Т-119 судом встановлено, що Одеським державим університетом внутрішніх справ у відповідь на вищевказану заяву позивача складено листа про відмову у розгляді заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не дотримано вимоги сь.97 Закону України «Про національну поліцію».

Тобто, заява позивача про отримання разової грошової допомоги на підставі п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію» позивачем фактино не була розглянута.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Одеського державного університету внутрішніх справ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» є частково обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо вимог позивача про зобов`язання Одеського державного університету внутрішніх справ призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмiрi 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, суд зазначає таке.

Як вже вказано вище, стаття 101 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає вичерпні підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

При цьому зі змісту приписів пункту 3 розділу IV Порядку №4 вбачається, що за результатами розгляду рапорту про призначення одноразової грошової допомоги субєектом влажних повноважень може бути прийнято, в тому числі, як рішення про відмову у призначенні ОГД, так і може бути повернуто документи на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).

Тобто, суб`єкт влажних повноважень наділений дискреційними повноваженнями при розгляді заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

З урахуванням висновів суду про те, що заява позивача про отримання разової грошової допомоги на підставі п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію» позивачем фактино не була розглянута та пронаявність підставі для визнання протиправними дій Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», суд вваєа, що похідні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задволенню шляхом:

- зобов`язання Одеського державного університету внутрішніх справ повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності на підставі п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» (реєстр.інд. Т-119 від 21.12.2021 року) та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Одеського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 5 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності на підставі п.5 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» (реєстр.інд. Т-119 від 21.12.2021 року) та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Одеський державний університет внутрішніх справ (65014, м.Одеса, вул.Успенська, 1, код ЄДРПОУ 08571570).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА