Рішення № 10389380, 13.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2010                                                             Справа № 11/34

За позовом Комунального підприємства "Ужгородщина", м.Ужгород

до відповідача 1: Районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, м.Ужгород

до відповідача 2: Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м.Ужгород

про: стягнення 3738,40 гривень.

Головуючий суддя           Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача - Перевозчиков О.В. - представник, довіреність від 29.03.2009

від відповідача 1 - Секерня Є.М. - державний виконавець, довіреність від 23.06.2009

від відповідача 2 - Рябінічева А.С. - головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність від 28.09.2009

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство "Ужгородщина", м.Ужгород звернулось до суду з позовом до відповідача 1, Районного відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, м.Ужгород про стягнення 3738,40грн. майнової шкоди, заподіяної йому внаслідок бездіяльності органів виконавчої служби по виконанню наказу господарського суду №11/3 від 19.02.2007, шляхом стягнення вказаної суми з бюджетного рахунку районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області (площа Ш.Петефі,14, м.Ужгород, код ЄДРПОУ 35045464) відкритого в органі Державного казначейства (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.06.2010).

          Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що державним виконавцем не порушено строки виконання, встановлені ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останній виконавчий документ стосовно боржника, радгосп-заводу "Червона зірка", приєднано до зведеного виконавчого провадження 26.03.2010, а щодо твердження позивача про бездіяльність виконавця по виконанню наказу суду від 19.02.2007 пояснив наступне.

Державним виконавцем 09.11.2004, 22.12.2004 та 22.09.2008 винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника радгосп-завод ”Червона Зірка”, які разом з платіжними вимогами та реєстрами до них направлено у відповідні установи (банки) для списання коштів.

17.10.2006 державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського МРУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника. Однак, радгосп-завод ”Червона Зірка” є державним підприємством з часткою державної власності 100%, у зв"язку з чим відповдно до Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 року на нього поширюється дія мораторію на реалізацію майна.

          Державним виконавцем Секерня Є.М. на виконання ухвали господарського суду від 20.07.2009 у справі №11/3 неодноразово повідомлялося (в телефонному режимі) представника скаржника про спільний виїзд за місцем знаходження боржника для обстеження майнового стану боржника, однак представник скаржника (позивач у даній справі) так і не надав згоди на спільний виїзд, у зв’язку з чим державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського МРУЮ самостійно здійснено виїзд за місцем знаходження боржника, за наслідками якого встановлено, що в останнього відсутнє майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (пояснення директора ДП ”Червона Зірка” Сірак М.Ю. від 30.07.2009). Відповідні документи під час розгляду скарги у справі №11/3 не були подані суду у зв’язку з тим, що державний виконавець в якого перебуває дане виконавче провадження, знаходився у щорічній основній відпустці з 03.08.09 по 28.08.09 (наказ №305/06-05 від 27.07.2009 начальника ГУЮ у Закарпатській області).

          Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2010рік" не передбачено загальнодержавні видатки на відшкодування шкоди, яка передбачена ст.1173 Цивільного кодексу України. Крім того, немає й жодного іншого нормативно-правового акту, який встановлює механізм такого відшкодування.

          Таким чином, відшкодування шкоди в порядку, про який просить скаржник, а саме - шляхом зобов"язання Головного управління здійснити стягнення за рахунок Державного бюджету України, є нічим іншим як спонуканням до нецільового використання бюджетних коштів.

          Крім того, на думку відповідача 2, позивачем не подано доказів наявності шкоди у заявленому розмірі та її заподіяння саме внаслідок бездіяльності органів ДВС. Також стягувачем неправомірно утотожнено суму заборгованості радгосп-заводу "Червона зірка" як шкоду заподіяну йому органом ДВС.

          Безпідставним є також твердження позивача про те, що належним доказом вини державного виконавця є ухвала господарського суду Закарпатської області від 04.08.2009, оскільки така відповідно до статті 35 ГПК України немає преюдиційного значення.

          У судовому засіданні оголошувались перерви з 29.04.2010 до 11.00год. 19.05.2010 та до 11:30год. 04.06.2010, а також з 08.07.2010 до 12.00год. 13.07.2010.

          Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                         ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.02.2007 позов Комунального ремонтно-транспортного підприємства Ужгородського району до радгосп-заводу "Червона зірка" задоволено частково, присуджено до стягнення 3522,80грн. боргу, а також 99,96грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 115,64грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення судом 19.02.2007 видано відповідний наказ.

Вказаний наказ стягувач, Комунальне ремонтно-транспортне підприємство Ужгородського району, пред"явило до виконання в Державну виконавчу службу в Ужгородському районі 26.02.2007.

Постановою від 27.02.2007 Державною виконавчою службою в Ужгородському районі відкрито виконавче провадження та надано боржнику, радгосп-заводу "Червона зірка", строк для добровільного виконання рішення до 03.03.2007.

Стягувач, Ужгородське комунальне ремонтно-транспортне підприємство, 06.07.2009, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність районного відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції по примусовому виконанню наказу господарського суду від 19.02.2007 у справі №11/3 та просив замінити боржника, радгосп-завод "Червона зірка" у виконавчому провадженні на його правонаступника, державне підприємство "Червона зірка".

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.08.2009 скаргу Ужгородського комунального ремонтно-транспортного підприємства про визнання бездіяльності районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції по примусовому виконанню наказу господарського суду від 19.02.2007 незаконною задоволено повністю, замінено сторону - боржника, у виконавчому провадженні процесуальним правонаступником - державним підприємством "Червона зірка" та зобов"язано районний відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції виконати рішення господарського суду Закарпатської області від 07.02.2007 №11/3, наказ від 19.02.2007.

Свою позицію суд обгрунтовував тим, що державний виконавець, в порушення вимог ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", не виконав у встановлений строк наказ господарського суду від 19.02.2007.

У зв"язку з встановленням ухвалою суду від 04.08.2009 факту неправомірної бездіяльності районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Комунальне підприємство "Ужгородщина" (колишня назва - Ужгородське комунальне ремонтно-транспортне підприємство), звернулось до суду з позовом до нього (відповідач 1) та до Головного управління державного казначейства України в Закарпатській області (відпоідач 2) про стягнення 3738,40грн. майнової шкоди та судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до положення абз. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

На думку позивача, належним доказом неправомірної бездіяльності державного виконавця є ухвала господарського суду Закарпатської області від 0.08.2009, яка має преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Дослідивши зібрані у справі докази та провівши правовий аналіз норм, які підлягають застосуванню у даних правовідновинах, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

          Частиною 3 статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

          Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

          Провівши правовий аналіз норм, які регулюють питання відповідальності за завдану майнову шкоду державним виконавцем, суд приходить до висновку, що її застосування можливе за наявності складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливого результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.           Крім того, враховуючи положення вказаних правових норм, для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою, недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом, але й того, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

          Три перші елементи (протиправність поведінки, збитки, причинний зв"язок) повинні бути доведені позивачем, а останній - вина - а саме її відсутність - заподіювачем шкоди (відповідачем 1).

          Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу господарського суду від 19.02.2007 №11/3 державним виконавцем відповідно до Постанови від 22.09.2008 накладено арешт на кошти боржника. У зв"язку з перебуванням у РВ ДВС Ужгородського МРУЮ зведеного виконавчого провадження відносно боржника радгосп-заводу "Червона зірка", до якого входить 36 виконавчих проваджень, державним виконавцем Секерня Є.М. відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про приєднання виконавчого провадження по вказаному наказу до зведеного виконавчого провадження.

          При дослідженні матеріалів зведеного виконавчого провадження стосовно боржника - державного підприємства "Червона зірка", судом з"ясовано, що державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника (у 2004, 2005 та 2006 роках), що підтверджується відповідними витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

          Не дивлячись на вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення воно не виконано до цього часу, оскільки радгосп-завод "Червона зірка" є державним підприємством з часткою державної власності 100%, у зв"язку з чим відповідно до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 на дане підприємство поширюється мораторій на реалізацію майна, про що виконавцем складено акт від 30.07.2009.

Стосовно твердження позивача про те, що дія мораторію поширюється лише на нерухоме майно (основні засоби), тоді як підприємство може мати у власності і рухоме майно, то у вказаному акті державного виконавця зазначено про відсутність майна, яке безпосередньо не використовується у виробництві.

Крім того, на вимогу позивача, судом досліджено баланс боржника на 01.01.2008, звіт про фінансові результати з січень-грудень 2007 року та картки обліку основних засобів підприємства, з яких вбачається, що у підтприємства відсутнє рухоме майно та майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві.

          Щодо строків виконання наказу, встановленого ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", то його не порушено, оскільки відповідно до п.4.19.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 строк проведення виконавчих дій щодо зведеного провадження відраховується з моменту приєднання останнього виконавчого документу. Такий документ приєднано 26.03.2010.

          Таким чином, судом встановлено відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідача 1, які є підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а тому у задоволенні позову позивачу належить відмовити.

Також слід зауважити, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" у разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.

Вимоги позивача, згідно зазначеної статті, відносяться до п"ятої черги.

Відповідно до частини сьомої статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги.

          Оскільки вимоги стягувачів попередніх черг є значними і не задоволені у повному обсязі, то можливість виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 07.02.2007 №11/3 (наказ від 19.02.2007) є доволі сумнівною і на даний час.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Суддя                                                                                 Л.М.Якимчук