Рішення № 103884458, 06.04.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3641/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з даною позовною заявою та просить поділити житловий будинок АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 81.0кв.м, житловою площею 32,1кв.м, розташований по АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована в двоквартирному будинку.

Власниками квартири АДРЕСА_3 зазначеного будинку є відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30.08.2011р. змінено статус квартири АДРЕСА_4 та цю квартиру виділено відповідачам в окреме будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Житловий будинок не перебуває на балансі комунального підприємства, має окремий вхід, не є самочинним та не має добудов.

Рішенням Сокальської міської ради Львівської області адресу належної їй квартири змінено з «квартири АДРЕСА_5 » на «будинок АДРЕСА_1 ».

Однак, державним реєстратором відмовлено їй в реєстрації права власності на будинковолодіння на підставі зазначеного рішення міської ради, що зумовило звернутися з даним позовом до суду.

Позивачка подала заяву, в якій позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_4 подав заяву, в якій позов визнав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явилися, причин неявки не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутності та відзиву не подали.

Представник третьої особи подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відстності. Щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

З рішення Сокальської міської ради Львівської області №352 від 26.12.2011р., інформації з Державного реєстру від 24.09.2021р. встановлено, що цільове призначення квартири АДРЕСА_4 змінено на індивідуальний будинок та присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №200 від 26.01.2015р., реєстраційного свідоцтва від 20.01.1992р., позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 та даний будинок не перебуває на балансовому обліку КП «Сокальжитлокомунсервіс».

З технічного паспорта встановлено, що належна позивачці квартира складається з двох житлових кімнат, двох коридорів, санвузла та кухні. Загальна площа квартири становить 81,0кв.м, житлова площа 48,9кв.м.

Рішенням Сокальської міської ради Львівської області №34 від 19.02.2009р. нумерацію будинковолодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 , змінено на АДРЕСА_6 .

Статтею. 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК України, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про власність», у приватній власності громадян можуть знаходитися житлові будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, в тому числі за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.30 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.382 Цивільного кодексу України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст.380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно- правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Чинним законодавством України не передбачено поняття «зміни статусу квартири на статус будинку». Фактично в даному випадку мова йде про визнання вказаної квартири, яка на даний момент є частиною будинку, самостійним об`єктом нерухомого майна.

Питання поділу об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках, на самостійні об`єкти нерухомого майна, визначаються положеннями Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 р. за № 774/14041, яка застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом. 2.6 вказаної Інструкції, наведено дані, які повинен містити висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №127 від 24 травня 2001 року, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію.

Зі змісту п. 1.4. вказаної Інструкції, на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

З досліджених судом доказів встановлено, що позивачка не отримувала висновку про технічну можливість виділу квартири в окреме будинковолодіння з дотриманням будівелних норм, а також відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про зміну статусу з квартири в будинок. Суду надано лише рішення міської ради про зміну нумерації у зв`язку з впорядкуванням нумерації будинковолодінь в місті Сокалі.

Також, згідно із ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень-це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

В той же час, у справі відсутні докази, що позивачка зверталася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на житловий будинок, які документи нею було подано з цією метою та яке рішення прийнято реєстратором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В той же час, передумовою для судового захисту порушеного права є наявність саме порушеного права та факт порушення даного права діями відповідача.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судом встановлено, що в позивачки є право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Вказане право власності виникло на законних підставах та зареєстроване у встановленому законом порядку. Та обставина, що за позивачкою зареєстровано право власності на житло, що має статус квартири, а не будинку, не суперечить її праву власності, оскільки, згідно з дослідженими в судовому засіданні документами право власності виникло у неї саме на квартиру.

Заявляючи вимогу про виділу квартири в окреме будинковолодіння, позивачка не надала доказів можливості такого виділу, відсутності порушень чинних будівельних норм у разі його здійснення, не зазначила яких дій не вчинив відповідач (в чому саме полягає порушення її права та спір між сторонами), а також яким чином задоволення позову у такий спосіб є ефективним засобом захисту порушеного права.

З врахуванням зазначених обставин справи, судом не встанволено підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.шептицького,44, м.Сокаль, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович