Ухвала суду № 103882010, 06.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 квітня 2022 р.Справа №160/4150/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 1224286100:01:001:1153.

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 1224286100:01:001:1153.

- заборонити Покровській сільській раді Покровського району Дніпропетровської області передавати земельну ділянку у власність або у користування, іншим чином розпоряджатися земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, змінювати кадастровий номер, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки, надавати дозволи третім особам на виготовлення технічної документації або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також вчиняти інші дії, які можуть стати підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перешкодою для отримання у власність земельної ділянки за кадастровим номером: 1224286100:01:001:1153.

В обґрунтування заяви зазначено, що після звернення до суду із позовом, представником відповідача усно повідомлено позивачу, що у квітні місяці буде розглянуто питання з ухваленням відповідного рішення про надання дозволу третій особі на розробку технічної документації із землеустрою щодо об`єднання в одну земельну ділянку вищевказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, із подальшим виготовленням технічної документації. На прохання надати копію відповідного звернення третіх осіб позивачу було відмовлено.

Такі дії відповідача та третіх осіб, за оцінкою позивача, фактично призведуть до припинення існування об`єкта цивільного права земельної ділянки за кадастровим номером 1224286100:01:001:1153, яку має намір отримати позивач у власність та унеможливить реалізацію його земельних прав.

Заявник посилається на наявність підстав для забезпечення позову, передбачених п.1 ч.2 ст.150 КАС України.

Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.1 чт.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

Відповідно до ч.1, ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У даному випадку, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Як зазначається у заяві про забезпечення позову, після звернення до суду із позовом, представником відповідача усно повідомлено позивачу, що у квітні місяці буде розглянуто питання з ухваленням відповідного рішення про надання дозволу третій особі на розробку технічної документації із землеустрою щодо об`єднання в одну земельну ділянку вищевказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, із подальшим виготовленням технічної документації. На прохання надати копію відповідного звернення третіх осіб позивачу було відмовлено.

Такі дії відповідача та третіх осіб фактично призведуть до припинення існування об`єкта цивільного права земельної ділянки за кадастровим номером 1224286100:01:001:1153, яку має намір отримати позивач у власність та унеможливить реалізацію його земельних прав.

Проте, суд зазначає, що передача (надання) земельної ділянки у власність, відповідно до статті 118 ЗК України, є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Таким чином, по-перше, гіпотетичне надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою не означає передачу земельної ділянки у власність, а тому не може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду у цій справі, а по-друге, доказів на підтвердження своїх тверджень, позивач не надав.

Будь-яких доказів щодо ризиків неможливості виконання рішення суду не надав.

Крім того, суд встановив, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про явну протиправність дій. Встановлення протиправності чи обґрунтованості дій відповідача, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Також, суд не вбачає ознак очевидної протиправності, які б давали підстави для забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у цьому випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст.295 КАС України.

Суддя А.В. Савченко