Рішення № 103880211, 07.04.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2022 року Черкаси справа №925/1663/21

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ»

про стягнення 171372,77 грн,

Приватне підприємство «БОГУСЛАВСЬКЕ» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №1-161020/сгп від 16.10.2020 у розмірі 171372,77 грн з яких: 150386,99 грн сума основної заборгованості, 16377,04 грн інфляційні втрати, 4608,74 грн три відсотка річних та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2570,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов укладеного договору виконав свої зобов`язання та поставив відповідачу насіння соняшнику у кількості 54 тони, про що було складено відповідну видаткову накладну, після чого між сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних вимог №4/161020, відповідно до якої сторони узгодили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 150 386,99 грн, яку відповідач на вимогу позивача не відшкодував, що і стало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду для примусового стягнення її розміру разом із інфляційними витратами та трьома відсотками річних у примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.12.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 01.02.2022, позивачу встановлено строк на подачу відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 24.01.2021.

28.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Відзив мотивований тим, що позивач разом із рахунком на оплату вартості товару за договором №1-161020 не надав покупцю усіх необхідних документів, які визначені у пункті 3.2 договору. За умовами договору, у разі ненадання постачальником будь-якого з документів вказаних у пунктах 3.2, 4,6 договору, або надання документів, що не відповідають вимогам до їх складання, визначених договором або законодавством України, покупець має право притримати здійснення розрахунків за поставлений товар, до моменту отримання всіх належним чином складених документів без застосування до нього будь-яких санкцій за договором. Отже, оскільки позивачем не виконано взятих на себе зобов`язань за договором поставки, тому, на думку відповідача, предмет спору у цій справі відсутній.

Відзив прийнятий судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 між Приватним підприємством «БОГУСЛАВСЬКЕ» (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» (покупець) було укладено договір поставки №1-161020/сгп (далі договір). За умовами цього договору на умовах та у порядку, визначеному договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, вказаний у пункті 1.2 договору (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 договору).

Характеристика, якісні показники, базис поставки, кількість та ціна товару, який підлягає поставці за договором визначені сторонами у пункті 1.2 договору.

Остаточна кількість поставленого товару визначається при прийнятті товару у місці поставки, на підставі даних зернового складу у місці поставки, якщо поставка здійснюється шляхом переоформлення відповідної кількості товару з власності постачальника у власність покупця на зерновому складі (пункт 1.3 договору).

Право власності та ризики випадкового пошкодження/знищення товару переходять від постачальника до покупця у момент прийняття товару у місці поставки. Документом, що підтверджує перехід права власності на товарі, є видаткова накладна. Датою переходу права власності на товар є дата оформлення видаткової накладної (пункт 1.7 договору).

Сторони погодили, що оплата загальної вартості товару згідно договору здійснюється покупцем на умовах постоплати (повної або часткової). Постачальник зобов`язується надати для здійснення такої постоплати наступні документи: рахунок із зазначенням кількості поставленого товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, суми до сплати; складський документ на товар (якщо поставка здійснюється шляхом переоформлення товару на покупця); картка аналізу зерна (форма №47), виданої у місці зберігання товару (на вимогу покупця); протокол випробувань с/г продукції, вмісту ГМО та визначення показників безпеки продукції, при необхідності (за вимогою покупця); видаткова накладна; податкова накладна переданої програмними засобами, що дозволяють обмін податковими накладними в електронній формі; при поставці автотранспортом товарно-транспортна накладна, якщо умови поставки передбачають обов`язок постачальника забезпечити транспортування та виписати ТТН, надати ТТН покупцеві; при поставці залізничним транспортом: копії залізничних накладних; інші документи, що визначені договором (пункт 3.2 договору).

Усі документи, зазначені у пункті 3.2 цього договору, мають відповідати вимогам, встановленим законодавством, а у випадку відсутності спеціальних вимог до таких документів, вимогам до первинних та зведених облікових документів (пункт 3.3 договору).

У випадку ненадання постачальником будь-якого з документів, вказаних у пунктах 3.2, 4.6 договору або надання документів, що не відповідають вимогам до їх складання, визначеним договором або законодавством України, покупець має право притримати здійснення розрахунків за поставлений товар, до моменту отримання всіх належним чином складених документів без застосування до нього будь-яких санкцій за договором (пункт 3.4 договору).

До моменту здійснення поставки постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: копію статут або виписку зі статуту із зазначенням видів діяльності, які має право здійснювати постачальник, повноважень керівника постачальника з урахуванням можливих обмежень; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ або копію витягу з реєстру платників ПДВ. Якщо постачальник зареєстрований суб`єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, як сільськогосподарський виробник копію свідоцтва про реєстрацію суб`єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ; копію довідки про реєстрацію платником єдиного податку четвертої групи на поточний рік, якщо постачальник зареєстрований платником цього податку; копію протоколу (рішення) про призначення керівника постачальника;копію документу, що посвідчує повноваження підписанта договору, якщо він підписаний не керівником постачальника; документи, що підтверджують наявність земель, що перебувають у користуванні постачальника (для сільськогосподарських виробників); довідку, про походження товару (на вимогу покупця) (пункт 4.6 договору).

Договір вступає у силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з договору (пункт 8.1 договору).

Сторони можуть вносити зміни до договору стосовно кількості товару, що поставляється, його характеристик, базису поставки, місця поставки, якісних показників, ціни тощо шляхом підписання додаткових угод до договору (пункт 8.2 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін за договором та скріплений відповідними печатками підприємств.

На виконання умов договору 16.10.2020 позивач поставив відповідачу соняшник (некласний) врожаю 2020 року у кількості 54 тони на загальну суму 799 199,78 грн, що підтверджується видатковою накладною №17 від 16.10.2020, яка підписана уповноваженими представниками сторін за договором та скріплена відповідною печаткою продавця та рахунком на оплату №10 від 16.10.2020.

Згідно з актом приймання зерна від 16.10.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Богуславське» переоформило на покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Агро-Умань» соняшник некласний врожаю 2020 року у кількості 54 тонни, який знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Роздільнянський елеватор». Покупець прийняв від продавця зазначений товар та зобов`язався відшкодувати зберігачу витрати, які пов`язані із зберіганням майна.

У цей же день 16.10.2020 між сторонами за договором була підписана угода про зарахування зустрічних вимог №4/161020, відповідно до умов якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Агро-Умань» має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Богуславське» у сумі основного боргу 799 200,00 грн, яка виникла на підставі договору поставки №1-161020/сгп від 16.10.22020, укладеного між сторонами (пункт 1 угоди про зарахування зустрічних вимог №4/161020).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богуславське» має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Агро-Умань» у сумі основного боргу 648 812,79 грн, яка виникла на підставі договорів поставок (№189-2402020/н РЕ від 24.02.2020 на суму 73 999, грн, №488-270620/ззр РЕ від 27.06.2020 на суму 7860,17 грн, №532-260919/ззр БР від 26.09.2020 на суму 566 952,70 грн), укладених між сторонами (пункт 2 угоди про зарахування зустрічних вимог №4/161020).

У пункті 4 угоди про зарахування зустрічних вимог №4/161020 сторони домовились, що після підписання цієї угоди та проведення заліку зустрічних однорідних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» має заборгованість перед Приватним підприємством «БОГУСЛАВСЬКЕ» у сумі 150 386,99 грн за договором поставки №1-161020/сгп від 16.10.2020, Приватне підприємство «БОГУСЛАВСЬКЕ» заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» немає.

Підписання цієї угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної (пункт 5 угоди про зарахування зустрічних вимог №4/161020 від 16.10.2020).

Між покупцем та продавцем було також підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість покупця перед продавцем станом на 11.11.2020 становить 150 386,99 грн.

Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду заборгованість відповідача становила 150 386,99 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача у примусовому порядку разом із інфляційними витратами та 3% річними.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання укладеного між сторонами умов договору поставки, позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 799 199,78 грн.

Судом також встановлено, що після поставки товару між сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних вимог №4/161020, відповідно до якої обома учасниками справи визнано, що після зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача перед позивачем становить 150 386,99 грн. Будь-яких претензій сторони одна до одної не мають.

Відсутність претензій відповідача щодо недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Умовами договору сторони погодили, що оплата загальної вартості товару згідно договору здійснюється покупцем на умовах постоплати (повної або часткової). Тобто, у договорі сторонами не визначено строк оплати товару.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до усталеної судової практики зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного Кодексу України) виникає з моменту його прийняття (постанови Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №925/1332/13; від 07.10.2014 у справі №904/4451/13).

Ураховуючи, що в договорі не встановлено інший строк оплати, то у такому разі строк виплати визначається частиною першою статті 692 Цивільного Кодексу України, що виключає застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530, а також положень статті 694 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з договору продажу товару в кредит з відстроченням платежу.

Щодо заперечень відповідача з приводу ненадання позивачем документів, які передбачені пунктами 3.2, 4.6 договору, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до укладеного між сторонами та елеватором акту приймання зерна, товар, який був придбаний відповідачем уже знаходився на зберіганні у Товариства «Роздільнянський елеватор», тобто фактичної передачі товару не відбулося, натомість було здійснене переоформлення вказаного товару, з позивача на відповідача, відтак необхідності надавати наведені у пунктах 3.2, 4.6 договору не було необхідності, оскільки надання останніх передбачене у разі вимоги покупця. Відповідач не надав суду будь-яких доказів, що ним вимагались зазначені документи, натомість, без жодних заперечень ним було підписано видаткову накладну №17 від 16.10.2020, а також підтверджено наявність своєї заборгованості в угоді про зарахування зустрічних вимог №4/161020 від 16.10.2020 та акті звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив розмір своєї заборгованості перед позивачем у сумі 150 386,99 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що після отримання товару, у відповідача винник обов`язок зі сплати заборгованості на користь позивача у сумі 150 386,99 грн. Наявність і розмір боргу позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому сума боргу саме у такому розмірі підлягає стягненню у судовому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

На підставі наведених положень статті 625 Кодексу позивач нарахував відповідачу 4608,74 грн річних та 16377,04 грн інфляційних витрат за період з 11.11.2020 до 18.11.2021, які також просить стягнути з останнього.

Суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору поставки не визначений строк оплати поставленого товару. Водночас, як зазначалось судом вище, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, суд дійшов висновку, що після отримання відповідачем товару, у нього винник обов`язок з оплати його вартості.

Судом перевірений розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановлено, що розмір інфляційних витрат та 3% річних за період прострочення оплати за поставлений товар не перевищує можливого розміру, отже вимога про їх стягнення підлягає до задоволення у заявленому розмірі за період з 11.11.2020 до 18.11.2021 (який визначений позивачем).

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ» підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСАГРО-УМАНЬ» на користь Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ» 150386,99 грн заборгованості, 4608,74 грн річних, 16377,04 грн інфляційних та 2270,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко