Рішення № 103879796, 24.02.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/155/21-32/160/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2022 Справа № 908/2396/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали,

за позовною заявою: приватного підприємства "Торговий дім "СІЧ", 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, буд. 5, кв. 39, 69002, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 92.

до відповідача: приватного підприємства "СК ПРЕМ`ЄР", 69002, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 79, кв. 1

про зобов`язання повернути тару багаторазового використання

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

18.08.21 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного підприємства "Торговий дім "СІЧ" (позивач) про зобов`язання приватного підприємства "СК ПРЕМ`ЄР" (відповідач) повернути тару багаторазового використання - металеві кеги у кількості 47 шт., загальною вартістю 169200,00грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 29.07.19 №550 щодо виконання зобов`язання по поверненню зворотної тари (47 металевих кег) Постачальнику після закінчення строку тимчасового користування передбаченого п.2.10 договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/2396/21 між суддями, 18.08.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2396/21 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 17/155/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021, враховуючи тимчасову непрацездатність судді Корсуна В.Л., справу № 908/2396/21 розподілено для розгляду судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду 20.10.2021 справу прийнято до провадження суддею Колодій Н.А. в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду від 20.12.2021 була повернута з адреси, зазначеної в позовній заяві позивачем на адресу суду з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Перевіривши дані позивача, судом встановлено, що згідно з витягом з ЄРД адреса позивача : 69002, Запорізька області, м.Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 92 (на відміну від адреси, що вказана позивачем в позовній заяві): 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул.Аваліані, буд. 5, кв. 39.

Для з`ясування всіх обставин справи та належного повідомлення позивача, суд дійшов висновку додатково направити ухвалу суду на адресу 69002, Запорізька області, м.Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 92.

Представник позивача в судові засідання не з`являвся.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2022 повідомив суду, що відзив на позовну заяву, який направлений на адрес у позивача, також було повернуто на адресу відповідача.

Ухвалю суду від 20.12.2021 суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.02.2022. Підготовче засідання відкладалось до 16.02.2022. Ухвалою суду від 16.02.2022 закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 24.02.2022.

21.02.2022 до канцелярії Господарського суду від представника позивача надійшла заява про залучення доказів, що підтверджують розмір понесених витрат, в якій позивач просить суд в разі відмови в задоволенні позовних вимог стягнути з позивача на користь відповідача 33000,00грн витрат на правничу допомогу. В додаток долучено акт наданих послу за договором про надання правової допомоги від 21.02.20222 та квитанція від 31.01.2022 про сплату суми виконаних робіт на суму 33000,00грн.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду враховуючи те, що заявником не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Зазначений нормативний припис узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11 (далі - Європейська конвенція з прав людини), згідно з якою кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на приписи статті 6 Європейської конвенції з прав людини та загальні засади господарського судочинства щодо рівності його учасників перед законом і судом та змагальності у процесі судочинства, що вбачається зі статей 2, 13, 74 цього Кодексу, приймаючи до уваги передбачений Господарським процесуальним кодексом України скорочений строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, необхідність дотримання порядку повідомлення заявником усіх учасників справи шляхом направлення на їх адресу копії заяви з додатками під час звернення до суду з питання виконання судового рішення є обов`язковим.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що при наданні суду повного пакету документів з доказами його надіслання на адресу позивача, заявник вправі звернутись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

24.02.2022 спір розглянуто по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 29 липня 2019 р. між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СІЧ" (надалі - позивач) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "СК ПРЕМ`ЄР" (надалі - відповідача) було укладено Договір поставки № 550.

На виконання Договору поставки № 550 від 29.07.2019 р. Позивачем було поставлено Відповідачу товар - пиво-безалкогольну продукцію у тарі - металевих кегах ємністю 50 л, що підтверджується видатковими накладними :

№ РНС-003862 від 31.07.2019;

№ РНС-004305 від 19.08.2019;

№ РНС-004820 від 17.09.2019;

№ РНС-005682 від 20.11.2019;

№ РНС-005892 від 10.12.2019;

№ РНС-000209 від 22.01.2020;

№ РНС-000499 від 14.02.2020;

№ РНС-000645 від 25.02.2020;

№ РНС-000742 від 02.03.2020;

№ РНС-000794 від 05.03.2020;

№ РНС-001144 від 24.03.2020;

№ РНС-001922 від 04.05.2020..

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами, мають підписи уповноважених представників сторін, містить печатки сторін. Товар за видатковими накладними прийнято Відповідачем без зауважень та претензій.

Позивач вказує, що товар, поставлений позивачем згідно з наведеними видатковими накладними, було сплачено відповідачем, що підтверджується виписками з рахунку ПП "ТД "СІЧ" за 08.08.2019, 23.08.2019, 19.09.2019, 21.11.2019, 17.12.2019, 28.01.2020, 25.02.2020, 26.02.2020, 04.03.2020, 13.03.2020, 27.03.2020, 24.06.2020.

В обґрунтування поданої позовної заяви та посилаюсь на п. 2.10 та 2. 11 договору позивач вказує на те, що відповідач не повернув постачальнику зворотну тару в якій було поставлено товар, що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається що 29.07.2019 між сторонами ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СІЧ" (надалі - позивач) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "СК ПРЕМ`ЄР" (надалі - відповідача) було укладено договір поставки № 550.

На виконання вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар - пиво-безалкогольну продукцію, що підтверджується видатковими накладними.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем в позовній заяві, що поставлений товар був сплачений відповідачем в повному обсязі що підтверджується виписками з рахунку ПП "ТД "СІЧ" за 08.08.2019, 23.08.2019, 19.09.2019, 21.11.2019, 17.12.2019, 28.01.2020, 25.02.2020, 26.02.2020, 04.03.2020, 13.03.2020, 27.03.2020, 24.06.2020.

Обґрунтовуючи позов посилається на п. 2.10 та п. 2.11 договору, з яких слідує:

Постачання товару здійснюється в пляшках, кегах та вуглекислотних балонах.

Кеги та вуглекислотні балони, в яких відпускається товар, є зворотною тарою і власністю постачальника та передається покупцеві у тимчасове користування строком на 7 днів з моменту передачі товару.

Вартість товару зворотної тари, яка передається постачальником покупцю, зазначається у видаткових накладних. (п. 2.10 договору).

А згідно з п. 2.11 договору, по закінченню строку тимчасового користування, передбаченого п. 2.10. цього договору, покупець зобов`язаний повернути зворотну тару постачальнику без пошкоджень, в стані, придатному для використання.

В позовній заяві позивач вільно трактує п. 2.10 договору не зазначаючи абзацу третього даного пункту договору, а саме: «Вартість товару зворотної тари, яка передається постачальником покупцю, зазначається у видаткових накладних».

Судом встановлено, що матеріали справи, а саме видаткові накладені, які долучені позивачем в якості документальних доказів в обґрунтування позовних вимог не містять посилання щодо передачі покупцю зворотної тари, її кількості та вартості.

В відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, вважає їх недоведеними та не підтвердженими належними та допустими доказами. Вказує на те, що товар у постачальника отримувався та вивозився покупцем самостійно у власній тарі, що підтверджується відсутністю відображення тари (вид, кількість, вартість).

Враховуючи викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання повернути тару багаторазового використання - металеві кеги у кількості 47 штук загальною вартістю 169200,00грн.

На підставі викладеного, враховуючи предмет та підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повний текст рішення оформлено і підписано « 07» квітня 2022.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій