Рішення № 10386982, 16.07.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-6378/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Крецу М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, зобовязання повернути прості іменні акції, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, витребування простих іменних акцій, визнання цінних паперів правом спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просить визнати недійсним договор купівлі-продажу цінних паперів №В 07/06-08, укладеного 07.06.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобовязати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» та визнати за ОСОБА_1 права власності на 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод».В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ОСОБА_2 своїх зобовязань щодо сплати вартості цінних паперів а також на відсутність згоди дружини ОСОБА_5 на відчуження цінних паперів, які є спільною сумісною власністю подружжя.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів надали до суду письмові відзиви на позов, відповідно до яких проти його задоволення заперечували, посилаючись на те, що несплата договірної ціни не є підставою для визнання договору недійсним і право на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною з підстав відсутності згоди другого подружжя має саме той з подружжя який не був повідомлений про укладену угоду, тобто ОСОБА_5

Третя особа яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та з урахуванням наданих до суду 06.07.2010р. уточнень, просить: визнати недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №В 07/06-08, від 07.06.2007р., витребувати у ОСОБА_4 (65001, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242), визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) право власності на 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242), оскільки відчужені цінні папери були спільною сумісною власністю подружжя і ОСОБА_1 в порушення її прав самовільно розпорядився вказаними цінними паперами, що тягне недійсність укладеної ним з ОСОБА_2 угоди купівлі-продажу, і як наслідок є підставою для віндикації.

Представники відповідачів надали до суду письмові відзиви на позов третьої особи в яких проти його задоволення заперечували, посилаючись на те, що цінні папери не були спільною сумісною власністю подружжя, а являлися приватною власністю ОСОБА_1 і письмової згоди дружини на їх відчуження не потребувалося.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те , що у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_5,- задовольнити, виходячи з наступного.

07.06.2007р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладеного договір купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08.

Від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі укладеного договору комісії № Б 07/06-07 від 07.06.2007р. діяв АКБ «Фінбанк» (ліцензія ДКЦПФР серії АБ № 177007 від 15.06.2005р.)

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, з а договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08 від 07.06.2007р. у власність ОСОБА_2 перейшли 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242).

З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_5, та з наявних в матеріалах справи доказів (платіжне доручення №201 від 29.10.2003р., договір К 01/34 від 22.10.2003р.) судом встановлено, що 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» було придбано ОСОБА_1 22.10.2003р. у АТЗТ «Одесагрострой» за 379755,5 гривень.

Вказані 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242) придбавалися ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5

Також з пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судом встановлено, що 379755,5 гривень на придбання акцій ОСОБА_1 отримав в кредит у ВАТ «МТБ» і станом на дату розгляду справи вказаний кредит погашено.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, яке придбано подружжям під час шлюбу, належить їм на праві загальної сумісної власності.

Згідно ст. 65 Сімейного Кодексу України, чоловік (жінка) розпоряджаються майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності тільки за погодженням один з одним.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 31 Цивільного кодексу України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Враховуючи те, що п.2.1. ст. 2 договору купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08 від 07.06.2007р. вартість 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод», складає 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, вказаний правочин не є дрібним побутовим.

Як встановлено судом ОСОБА_5 не надавала ОСОБА_1 згоди на відчуження 759411 простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242), які було придбано ними під час зареєстрованого шлюбу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір купівлі-продажу цінних паперів № В 07/06-08 від 07.06.2007р, укладено з порушенням ст. 65 Сімейного кодексу України, що тягне за собою недійсність вказаного договору.

23.04.2009р. ОСОБА_2 продав куплені у ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу цінних паперів №В 07/06-08 від 07.06.2007р. 759411 штук акцій ОСОБА_3

02.11.2009р. ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 759411 штук акцій, які раніше ОСОБА_2 купив у ОСОБА_1

На підтвердження цього до матеріалів справи надано копію сертифікату акцій серії НОМЕР_3. про реєстрацію за ОСОБА_4 1211712 штук простих іменних акцій ВАТ «Одеський керамзитовий завод» (код ЄДРПОУ 19049242).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, я звязку з чим, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Оскільки, н едійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків, до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються (п.п. 3.3 розяснень ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5№111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними» ).

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. N 9 «Про Судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

В узагальненнях Верховного Суду України про практику розгляду судами цивільних справ, про визнання правочинів недійсними зазначається, що також слід звернути увагу на конкуренцію між реституцією та віндикацією при визнанні правочинів недійсними.

На відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК норми гл. 29 ЦК є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Вважаємо, що ст. 330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Підставами для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 є те, що по-перше, несплата договірної ціни не є підставою для визнання договору недійсним. По-друге, право на звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною з підстав відсутності згоди другого подружжя має саме той з подружжя який не був повідомлений про укладену угоду, тобто ОСОБА_5

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, витребування простих іменних акцій, визнання цінних паперів правом спільної сумісної власності, є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі; а у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, зобовязання повернути прості іменні акції слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, 653 ЦК України, ст.ст. 60, 65 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, зобовязання повернути прості іменні акції відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, витребування простих іменних акцій, визнання цінних паперів правом спільної сумісної власності задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу цінних паперів № В 07/06-08, укладений 07 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Витребувати у ОСОБА_4 759411 простих іменних акцій ВАТ „Одеський керамзитовий завод” /код ЄДРПОУ 19049242/.

Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на цінні папери у вигляді простих іменних акцій ВАТ „Одеський керамзитовий завод” у кількості 759411 штук.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст..295 ч.4 ЦПК України.

Суддя: Ю.Б. Свячена