Рішення № 103868125, 06.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20815/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправними дій, протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81424 гривні 63 копійки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 11.04.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4082 гривні 22 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078"; зобов`язання відповідача нарахувати виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4082 гривні 22 копійки за період з 01.03.2018 року по 11.04.2019 року включно в сумі 54477 гривень 84 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум".

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 06.04.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідач, на виконання рішення суду у справі №420/8911/20 нарахував індексацію грошового забезпечення, однак без застосування базового місяця - «січень 2008 року». Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки останній раз зростання посадових окладів військовослужбовцям відбулось у січні 2008 року.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що як вбачається з документів які були на позивачем разом з позовною заявою є в наявності витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2019 №103 (по стройовій частині) про виключення із списків військової частини НОМЕР_1 та виплати позивачу належного йому на день звільнення грошового забезпечення. Таким чином відповідач вважає, що для позивача суб`єктом владних повноважень є військова частина A0318 в розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Таким чином, на думку відповідача, бездіяльності у діях ВМКЦ ПР не вбачається, а підстави для нарахування та виплати на користь ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення у ВМКЦ ПР відсутні. Відповідач звертає увагу на те що позивач почав проходити військову службу в Збройних Силах України тільки з вересня 2015 року, грошове забезпечення почав отримувати тільки в жовтні 2015 року. Тобто позивачу в вересні 2015 року був встановлений посадовий оклад, тому при нарахуванні індексації базового місяця при певних умовах необхідно застосувати вересень 2015 року. Твердження позивача щодо застосування базового місяця 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення до настання будь-яких зобов`язань між позивачем та відповідачем суперечать чинному законодавству України. Відповідач зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 та наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячноп додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» від 15 листопада 2010 року №595, внесеними змінами в наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11 червня 2008 року № 260 з квітня 2013 року у складову грошового забезпечення було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, що збільшило в цілому розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Тому квітень 2013 року став загальним базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Таким чином, на думку відповідача, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалась в період з 01.01.2008 по 01.12.2015 року відповідно до вимог Постанови №1294 та Порядку №1078 в редакції до 01.12.2015. В період з 01.01.2016 по 28.02.2018 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалось відповідно до вимог Постанови №1294 та Порядку №1078 в редакції після 01.12.2015 на підставі внесених змін Постановою №1013, щодо умов визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення. Відповідач вказує, що в період з 2008 по 2015 роки базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців які проходили службу до грудня 2015 року, змінювався відповідно до збільшення складових грошового забезпечення військовослужбовців. Застосування базового місяця - січень 2008 рік для обчислення індексації грошового забезпечення позивача, який почав проходити військову службу з 04.09.2015 року буде суперечить чинному законодавству України. Відповідач вважає доводи позивача щодо застосування для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січень 2008 року помилковими, оскільки ретроспективне поширення дії п.5 Порядку №1078 (в редакції постанови №1013) в частині визначення індексу споживчих цін за 1 або 100% (фактично базового місяця) із прив`язкою до встановлення посадових окладів постановою №1294, яка почала діяти за 8 років до зміни відповідного правового регулювання щодо встановлення такого індексу, є необґрунтованим та суперечить дії правових норм в часі. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що відсутні підстав для встановлення базовим місяцем січня 2008 року для періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 року. Отже, з врахуванням всіх вищевказаних обставин, позовна вимога про зобов`язання ВМКЦ ПР нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з застосуванням базового місяця - січень 2008 року в розмірі 81424,63 грн. є необґрунтованою та безпідставною. Зміна порядку грошового забезпечення військовослужбовців відбулася з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з березня 2018 року. Таким чином починаючи з 01.03.2018 позивачу здійснювалась нарахування та виплата індексації грошового забезпечення враховуючи всі зміни і умови які зазначені вище. Підстави для подальшого нарахування і виплати індексації з відповідним коефіцієнтом з`явились тільки у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цiн за квітень-жовтень 2018 перевищив встановлений поріг індексації (103 %) і становив 103,7%. Вказаний розрахунок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 можливо перевірити (калькулятор індексації зарплата @ online) в мережі Інтернет шляхом внесення в таблицю відповідних даних.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 у період з 04.09.2015р. по 11.04.2019р. проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 та був зарахований на грошове забезпечення до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 11.04.2019р. № 103 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків Військової частини НОМЕР_2 та визначено виплатити йому належне на день звільнення грошове забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року по справі №420/8911/20 позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення, зобов`язання виплатити індексацію грошового забезпечення,- задоволено. Визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 р. по 11.04.2019 р. - березень 2018 р. з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року по справі №420/8911/20 апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону задоволено частково, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року - змінено, викладено абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 11.04.2019 р. включно».

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо виплати йому не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року» та з 01.03.2018 року по 11.04.2019 року, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

У відповідності до статті 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.

Окрім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019р. року у справі №825/694/17.

Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Стосовно доводів позивача що базовим місяцем за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. при обрахунку індексації слід вважати січень 2008, суд зазначає наступне.

Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абз. 4-5 п. 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

У подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Отже, якщо останнє підвищення окладу за посадою до березня 2018 року відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно необхідно враховувати січень 2008 року, як базовий місяць для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося. Також, після затвердження схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Суд зазначає, що починаючи з грудня 2015 року, початку дії Постанови КМ №1013 від 09.12.2015р. відповідач повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком №1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, де судом прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року має застосовуватись січень 2008 року.

Судом встановлено, що згідно довідки Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, нарахована позивачу індексація за січень 2016 року лютий 2018 року склала 4503,21 грн. та вбачається, що індексація була нарахована з урахуванням базового місяця - січень 2016р.

Разом з тим, відповідачем не зазначено жодних обставин щодо базового місяця застосованого при нарахуванні індексації за грудень 2015 року.

З урахуванням зазначеного суд вважає протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Наявність саме у роботодавця, який здійснює грошове забезпечення військовослужбовця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно не в повному обсязі, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням проведених виплат.

Щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 11.04.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4082 гривні 22 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078", суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018.

Також, вказаною постановою підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців, у тому числі, позивача, та відповідно змінився базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Водночас, відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103%.

Відтак, включення позивачем до розрахунку сум індексації у період з березня 2018 року по жовтень 2018 року є необґрунтованим.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.02.2022 у справі №320/4405/21.

При цьому, положення Закону №1282-XII та Порядку №1078 у спірний період, а саме з 01.03.2018 року по 06.07.2020 року не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».

Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078 лише у редакції, яка діяла до 15.12.2015.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Порядку №1078, у тому числі викладено у новій редакції додаток 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів», який не передбачає визначення індексації у фіксованій величині.

Таким чином, позовні вимоги позивача у цій частині ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відтак, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування і виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно положень статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону №2050-III).

Статтею 3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З аналізу вказаних положень Закону №2050-III вбачається, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати здійснюється у разі, якщо належний особі дохід було нараховано, але не виплачено.

Судом враховано, що нарахування та виплата індексації за спірний період з базовим місяцем січень 2008 року є предметом даного спору, відтак не була нарахована та виплачена позивачу. Суд зазначає, що підстави для звернення із даною вимогою можуть виникнути у позивача виключно після нарахування відповідачем спірної у даній справі індексації та виплати її відповідачем з порушенням строків встановлених Законом, у зв`язку із чим суд доходить висновку про передчасність та необґрунтованість позовної вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленій у постановах від 10 лютого 2020 року у справі №134/87/16-а, від 16 травня 2019 року у справі №134/89/16-а.

З урахуванням зазначеного, у задоволенні зазначеної частини позовних вимог належить відмовити.

При цьому, щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 81424 гривні 63 копійки, суд звертає увагу на наступне.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

При цьому, в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить службу, і який виплачує йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення в сумі 81424 гривні 63 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (вул.Пироговська, 2, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 08199969) про визнання протиправними дії відповідача щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно; зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 81424 гривні 63 копійки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 року по 11.04.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4082 гривні 22 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078"; зобов`язання відповідача нарахувати виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4082 гривні 22 копійки за період з 01.03.2018 року по 11.04.2019 року включно в сумі 54477 гривень 84 копійки, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум" задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року як місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Південного регіону нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида