Рішення № 103863762, 14.02.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6669/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участю секретаря судових засідань - Буткевич Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Десята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним, -

у с т а н о в и в:

Позивач звернулась із позовом до суду про визнання заповіту недійсним посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Останнім часом її (позивача) спілкування з батьком не складалося, багато років він зловживав спиртними напоями, постійно перебував в стані алкогольного сп`яніння, поводив себе неадекватно. Протягом приблизно останнього року життя батька невідомий їй чоловік на ім`я ОСОБА_7 почав періодично приходити до нього за місцем проживання, та приносити з собою алкогольні напої для вживанням батьком. По це їй повідомляли сусіди батька, та інші особи. Дружина брата її батька - ОСОБА_8 , яка спілкувалася з батьком, повідомила їй, що батька поставили на облік в Київську міську психоневрологічну лікарню № 2, та у нього було органічне ураження головного мозку. Стан житла батька на момент його смерті був жахливий, в квартирі було брудно та неохайно, та жодних правовстановлюючих документів на квартиру знайти не вдалося. Дану обставину вона пов`язує із зловживанням батьком спиртними напоями та його нездоровим психічним станом. В жовтні 2019 року вона (позивач) звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Після прийняття заяви державний нотаріус Сабадаш О.В. повідомила, що вона має з`явитися до неї після 09.01.2020 року зі спливом шести місяців з моменту смерті батька. 10.01.2020 року нотаріус видав їй лист за № 50/02-14, зі змісту якого стало відомо, що батько за життя залишив заповіт не на її користь, і вона позбавлена права на спадкування. За життя батько не повідомляв їй чи іншим родичам, друзям про бажання скласти заповіт або про факт підписання заповіту. Нотаріус відмовилась повідомляти особу спадкоємця за заповітом. В лютому 2020 року їй вдалося дізнатися, що квартира АДРЕСА_1 , вже є власністю відповідача на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.02.2020 року. Лікар, який лікував її батька, відмовився надати інформацію щодо його стану, пославшись на лікарську таємницю. Документи на спірну квартиру нотаріусу були надані саме ОСОБА_5 , який заволодів ними за невідомих їй обставин. Її батько ніколи не дружив, не спілкувався тісно з ОСОБА_5 , не повідомляв родичів про його існування, не повідомляв про намір скласти заповіт, зловживав спиртними напоями, перебував на обліку в психоневрологічній лірні, вважає, що заповіт було підписано під впливом або примусом третіх осіб без усвідомлення юридичних та фактичних наслідків таких дій, можливо у стані алкогольного сп`яніння чи у зв`язку зі стійким психічним розладом.

В судовому засіданні позивач підтримала обставини викладені в позовній заяві, позовні вимоги, просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що її батько був алкозалежний. Останній рік горілку йому носили ящиками, в тому числі і відповідач, про це їй відомо зі слів родичів. Останній раз була у батька декілька років тому, він завжди був неадекватний. Від батька вона ніколи не отримала і копійки. Батько з братом приблизно в 2013 році уклав договір довічного утримання. Його брат жив разом з ним. Батько мав велику пенсію по інвалідності, про розмір її не знає. Її батьки розлучилися в 1980 році, коли мати була нею вагітна. Повнолітньою вона стала в 1998 році, та з того часу бачилась з батьком приблизно один раз на рік. Батько завжди був неадекватним. Більше спілкувалися по телефону. Інвалідність батько отримав після аварії. Батьком вона не опікувалася, оскільки вона має двоє дітей. Крім того, батько про неї не піклувався. Ремонт в квартирі батька не робила. Чи лікувався батько, вона не цікавилась. Останній раз бачила батька років п`ять тому. Про горілку дізналася зі слів племінника після смерті батька. Про смерть батька дізналася через два місяці. Онуків батько ніколи не бачив. Причина смерті батька - ішемічна хвороба серця. Оплату за проведення експертизи не здійснила у зв`язку з відсутністю на той час коштів.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зауважив, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження заявлених вимог. Відповідач та батько позивача були друзями з дитинства. Крім того, померлий сам просив у відповідача допомоги.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні позову, вважав, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження заявлених вимог. Позивач з батьком не спілкувалась, на похованні не була присутня, в квартирі не проживала, ремонт не робила, батьком-інвалідом не опікувалась, не допомагала. Забезпечення позову просив скасувати.

До суду представник третьої особи - Десятої київської державної нотаріальної контори не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщались згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 13.05.2020 року.

14.05.2020 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначеного головуючого суддю.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, витребувано докази.

23.07.2020 року надійшли витребувані документи.

22.09.2020 року ухвалою суду витребувано докази, залучено третю особу та забезпечено позов.

11.02.2021 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено.

11.08.2021 року матеріали справи повернуто з експертної установи без висновку експерта.

15.09.2021 року відновлено провадження у справі.

07.12.2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В суді встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 .

10.07.2018 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт посвідчено державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В., зареєстровано за № 3-588. В тексті заповіту зазначено, що «заповіт мною прочитано вголос, підписаний мною власноручно, відповідає моїм дійсним намірам» та підписано - ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

02.08.2019 року ОСОБА_5 подав до Десятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 . Спадкова справа розпочата 02.08.2019 року, № 796/2019.

15.10.2019 року заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 подала і ОСОБА_1 .

Листом № 50/02-14 від 10.01.2020 року державний нотаріус Сабадаш О.В. повідомила позивача про наявність чинного заповіту ОСОБА_6 не на її користь.

З матеріалів спадкової справи установлено, що 06.02.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 був укладений Договір довічного утримання. Однак, 15.11.2013 року даний договір розірвано його сторонами.

10.02.2020 року державний нотаріус Сабадаш О.В. видала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_5 щодо квартири квартиру АДРЕСА_1 .

17.04.2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали Догові купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

По даній справі ОСОБА_1 просить визнати заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 10.07.2018 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В. недійсним, оскільки вважає, що померлий зловживав алкогольними напоями, мав органічне ураження мозку та не усвідомлював значення своїх дій.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України - заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статей 1235, 1236 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або його частини.

Згідно ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповіт, який був складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить.

Статтею 1247 ЦК України визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

По даній справі судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, на розгляд якої було поставлено питання чи розумів значення своїх дій і міг ними керувати ОСОБА_6 на момент складання заповіту. Однак, експертиза не була поведена через відсутність з боку позивача оплати за її проведення.

Крім того, позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог на те, що померлий тривалий час зловживав спиртними напоями, перебував на обліку в психіатричній лікарні, мав органічне ураження головного мозку.

Однак, жодного доказу на підтвердження обґрунтувань позивач не надала.

З медичної карти амбулаторного хворого установлено, що в 1980 році ОСОБА_6 потрапив в автоаварію, в наслідок якої отримав тяжку черепно-мозкову травму, отримав інвалідність, перебував на обліку в психіатричний лікарні. 05.07.2011 року ОСОБА_6 на виклик не з`явився, ліки не приймає, диспансерного спостереження не потребує. Переведений на консультативне спостереження. 30.11.2017 року продовжено «К» облік. 30.11.2018 року продовжено «К» облік. 07.11.2019 року знятий з обліку у зв`язку зі смертю. Встановлено, що до лікаря звертався зі скаргами на здоров`я в січні 2007 року.

Суд виходить із презумпції психічного здоров`я ОСОБА_6 , суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених ЗУ «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України.

Оскільки під час розгляду справи не було встановлено належними і відповідними доказами того, що під час вчинення заповіту ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, то суд приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами обставин, на які вона посилалась в обґрунтування своїх позовних вимог.

У постановах Верховного Суду вказується, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12; постанова Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1531цс16; постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц; постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц; постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15). Тобто висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

По даній справі позивач не надала жодного доказу на підтвердження заявлених вимог та обґрунтувань. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді та н підлягають задоволенню в повному обсязі, заходи забезпечення позову належить скасувати.

На підставі вищевикладеного та керуючись України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Десята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22.09.2020 року, та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , право власнності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 06.04.2022 року.

Суддя: