Ухвала суду № 103863698, 17.03.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9943/19

Провадження № 1-кп/752/443/22

УХВАЛА

17 березня 2022 року

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Токман Ю. Ф., при секретарі судового засідання Подуфалій О. В., розглянувши в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100060004862 від 28 жовтня 2018 року, питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Грузія, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за участю в режимі відеоконференцзв`язку:

прокурора Саранчука І. О.,

захисника Журбас В. І.,

встановив:

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК.

Ухвалою від 21 січня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 березня 2022 року включно.

Враховуючи, що у суду відсутня можливість закінчити судовий розгляд кримінального провадження в період граничного строку визначеного запобіжного заходу, суд в порядку ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Президентом України видано Указ № 133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Згідно з вимогами ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до п. 7 роз`яснень Верховного Суду від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» якщо через об`єктивні обставини учасник кримінального провадження не може брати участь у засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою технічних засобів, визначених КПК, як виняток, можна допускати участь такого учасника в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою інших засобів, при цьому треба звернути увагу на роз`яснення такому учаснику його процесуальних прав та обов`язків. Також, ураховуючи об`єктивні обставини, як виняток, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, з належною мотивацією такої процедури розгляду.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану, поточною ситуацією у м. Києві, яка на момент вирішення вищевказаного питання є такою, що загрожує життю, здоров`ю та безпеці учасників кримінального провадження, неможливістю відповідно до вимог ст. 193 КПК забезпечити прибуття учасників до суду, а також відсутністю технічної можливості здійснити дистанційне судове провадження з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», вважаю за можливе розглянути питання доцільності продовження тримання ОСОБА_1 під вартою без участі в судовому засіданні обвинуваченого, натомість за участю в режимі відеоконференцзв`язку з прокурором та захисником.

Прокурор клопотав про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: можливістю переховуватись від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Захисник заперечила проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотала про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, мотивуючи відсутністю передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, наявністю у ОСОБА_1 сім`ї, орендованого житла у м. Одеса, а також захворювання ОСОБА_1 на «Вірус гепатиту С». Також вважала за можливе застосувати щодо ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про необхідність продовження тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З огляду на характер інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, вважаю, що ризики та обставини відповідно до ст. 177, ст. 178 КПК, які були враховані при продовженні строку тримання ОСОБА_1 під вартою, на сьогодні не зменшились та продовжують існувати.

Судом не розпочато з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами. У випадку звільнення з-під варти ОСОБА_1 , котрий є громадянином іншої держави, не має постійного місця проживання у місті Києві, обвинувачується у вчиненні не одиничного, а сукупності тяжких злочинів, може переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

При цьому, застосування щодо ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання зазначеним ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Так, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року раніше застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави було змінено на тримання під вартою у зв`язку з порушенням обвинуваченим умов застави.

Крім того, всі служби поліції в умовах воєнного стану перебувають у посиленому режимі несення служби, а тому у випадку застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту орган досудового розслідування буде позбавлений можливості здійснювати належний контроль за виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з наданим захисником результатом лабораторних досліджень тест на наявність «Вірусу гепатиту С» ОСОБА_1 проходив 02 квітня 2015 року. При цьому, даних про те, що на даний час обвинувачений потребує особливого лікування і не має можливості його отримати в умовах тримання під вартою матеріали справи не містять.

Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень та вимоги пунктів 1, 3 ч. 4 ст. 183 КПК, підстави для визначення обвинуваченому розміру застави відсутні.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331 КПК, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, до 15 травня 2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя Ю.Ф. Токман