Рішення № 103859376, 25.03.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2022 Справа №607/17431/21

25 березня 2022 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-при секретарі судового засідання Скала В.І.

-сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР №000785 від 22 вересня 2021 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 22 вересня 2021 року Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Зокрема, йому ставиться у вину те, що він, будучи громадянином Республіка Грузія, прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспорту серії НОМЕР_1 , виданому 18 листопада 2016 року, терміном дії до 18 листопада 2026 року, після в`їзду в Україну її територію не покидав. Тобто, за час дозволеного дев`яносто денного строку перебування протягом 180 днів, на момент виявлення перебував в України понад дозволений строк.

З даною постановою не погоджується, оскільки викладені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам справи та не підтвердженні будь-якими доказами.

Зазначив, що оскаржувана постанова не обгрунтована належними доказами, зокрема щодо його прибуття в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу серії НОМЕР_2 , виданому 18 листопада 2016 року, терміном дії до 18 листопада 2026 року. Відтак, відповідач не мав змоги вирахувати дев`яносто денний термін його перебування в Україні та сформувати висновок про таке перебування понад дозволений строк.

Вказав, що його було затримано на строк понад три години та про затримання не повідомлено Центр безоплатної правової допомоги.

Крім цього, оскаржувана постанова була винесена та оголошена йому без залучення перекладача та особи, яка надає правову допомогу, що свідчить про порушення працівниками Державної міграційної служби України вимог законодавства.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

23 листопада 2021 року представник Управління державної міграційної служби в Тернопільській області подав відзив на позовну заяву. Вказав, що 22 вересня 2021 року по вул. В. Великого у м. Тернопіль було виявлено громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в Україні понад дозволений законом термін, тобто більше 90 днів протягом 180 днів. При цьому, позивач не звертався до територіальних підрозділів ДМС країни з клопотанням щодо продовження строку тимчасового перебування на території України.

22 вересня 2021 року завідувачем сектору організації забезпечення нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР за №000785 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Під час складення протоколу останньому було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що засвідчено його особистим підписом. Вказаний протокол підписаний позивачем та жодних письмових пояснень чи зауважень щодо його змісту ОСОБА_1 не зазначено та останній свою вину не заперечував.

22 вересня 2021 року начальником Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області за участю позивача здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 22 вересня 2021 року серії ПН МТР за №000785, якою позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. При розгляді справи було враховано пом`якшуючу обставину, а саме щире розкаяння позивача.

Зазначив, що доводи позивача про те, що він був затриманий понад три години не відповідають дійсності, оскільки жодних заходів впливу відносно останнього застосовано не було, його перебування в приміщенні УДМС в Тернопільській області відбувалося за чітко регламентованими законом правилами та будь-яких клопотань чи письмових зауважень з приводу порушення його прав він не подавав.

Щодо доводів позивача про те, що при винесені оскаржуваної постанови йому не було забезпечено належного права на захист, зокрема оскаржуване рішення було винесено та оголошено за відсутності захисника та перекладала, не зрозумілою для нього мовою зазначив наступне. Позивачу при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови посадовими особами УДМС в Тернопільській області наголошувалось, що останній, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, та є іноземцем, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП має право користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Однак, жодних клопотань з приводу залучення захисника та перекладача позивач не заявляв, а тому обов`язку залучення останніх без його волі у посадових осіб УДМС в Тернопільській області не було, оскільки це право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яке реалізовується за її бажанням. На законодавчому рівні відсутні норми, які зобов`язують уповноважених посадових осіб міграційної служби забезпечувати участь захисників та перекладачів з власної ініціативи.

Зазначив, що позивач спілкувався з посадовими особами УДМС в Тернопільській області українською мовою та іноді переходив на російську мову, стверджуючи про те, що українську мову розуміє і послуг перекладача та захисника не потребує, чітко усвідомлює значення своїх дій і розуміє з яких підстав притягується до адміністративної відповідальності та свою вину не заперечував. Вказані обставини підтверджують факт володіння позивачем українською мовою в обсязі необхідному для розуміння значення дій, які були здійсненні посадовими особами УДМС в Тернопільській області відносно нього.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

В судове засіданні позивач не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Попередньо представник позивача - адвокат Майка А.Б. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Адвокат Майка А.Б. був присутній у попередньому судовому засіданні, позов підтримав з підстав викладених у ньому. При цьому, просив врахувати, що в матеріалах справи відсутні докази перетину позивачем кордону України саме 21 березня 2021 року, як зазначено в оскаржуваній постанові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову. Представник Андрійовський В.В. був присутній у попередньому судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) є громадянином Республіки Грузія, що підтверджується його паспортом за № НОМЕР_1 .

23 грудня 2016 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 23 грудня 2016 року.

Як слідує з обгрунтованого звернення про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни, та заборони в`їзду на територію України за №592/5/01-21 від 22 вересня 2021 року, складеного Відділом міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області, згідно оперативної інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 прибув в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» по паспортному документу 15ВВ75456, виданому 18 листопада 2016 року, терміном дії до 18 листопада 2026 року, з метою вчинення кримінальних правопорушень.

22 вересня 2021 року Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР за №000785, згідно з яким 22 вересня 2021 року о 17 год. 30 хв. по вул. Є. Коновальця, 6 у м. Тернопіль був виявлений громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в України, а саме ухиляється від виїзду після закінчення дозволеного строку перебування, оскільки згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області останній в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та території України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк. Вказаний протокол підписаний позивачем ОСОБА_1 .

22 вересня 2021 року Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР за №000785, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 22 вересня 2021 року о 17 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 був виявлений громадянин Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в України, а саме ухиляється від виїзду після закінчення дозволеного строку перебування, оскільки згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області останній в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та території України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 14 ст. 1, п. 1, 3 ст. 3, п. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.п. 2 п. 2 Порядку, затвердженого Постановою КМУ за №150 від 15 лютого 2012 року. Вказана постанова отримана позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом.

Як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби України від 29 вересня 2021 року, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим 21 березня 2021 року громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 в базі даних не виявлено.

З відповіді Державної прикордонної служби України від 18 жовтня 2021 року вбачається, що станом на 18 жовтня 2021 року Держава прикордонна служба України виконує: доручення УДМС в Тернопільській області від 23 вересня 2021 року за №6110.2-7645/61.1-21 щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 22 вересня 2024 року; рішення начальника Одеського Прикордонного загону щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 03 грудня 2023 року.

Як слідує з листа Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 02 листопада 2021 року, в базах інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» є наявні відомості про виїзд громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу НОМЕР_4. Відтак, є підстави вважати, що останній, будучи особою, якій заборонено в`їзд на територію України, перетнув державний кордон поза пунктами пропуску або без відповідних документів чи за документами, які мають недостовірні відомості.

Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями диспозиції ч. 1 ст. 203 КУпАП передбачена відповідальність у тому числі за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 3 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

В силу вимог ч. 16 ст. 4 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно з вимогами п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ за №150 від 15 лютого 2012 року, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Встановлено, що на підставі обгрунтованого звернення про прийняття рішення про примусове повернення до країни походження чи третьої країни, та заборони в`їзду на територію України за №592/5/01-21 від 22 вересня 2021 року, складеного Відділом міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області, працівниками відповідача встановлено факт порушення позивачем правил перебування в України. Зокрема, відповідачем встановлено, що позивач ОСОБА_1 22 вересня 2021 року о 17 год. 30 хв. по АДРЕСА_1 , будучи громадянином Республіки Грузія, порушив правила перебування в України, а саме ухиляється від виїзду за межі України після закінчення дозволеного строку перебування.

Згідно інформації Відділу міграційної поліції ГУНП в Тернопільській області останній в`їхав в Україну 21 березня 2021 року через КПП «Жуляни» та території України не покидав, тобто на момент виявлення перебуває в Україні понад дозволений законодавством строк, про що складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР за №000785 від 22 вересня 2021 року.

Про вказані обставини свідчить також лист Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 02 листопада 2021 року, згідно з яким в базах даних наявні відомості про виїзд громадянином Республіки Грузія ОСОБА_1 17 листопада 2017 року через Чорноморський морський порт за межі України по паспортному документу НОМЕР_4. У вказаному листі Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийшло до обгрунтованого висновку про те, що позивач, будучи особою, якій заборонено в`їзд на територію України, перетнув державний кордон поза пунктами пропуску або без відповідних документів чи за документами, які мають недостовірні відомості.

Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем на надано доказів, які свідчать про в`їзд ним 21 березня 2021 року на території України.

Разом з тим, позивачем не зазначено та жодним чином не обгрунтовано коли саме, через який контрольно-пропускний пункт та на якій підставі він в`їхав на території України та продовжував перебувати по час виявлення.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність вказаних доводів позивача.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що оскаржувана постанова була винесена та оголошена йому без залучення перекладача та особи, яка надає правову допомогу, що свідчить про порушення працівниками Державної міграційної служби України вимог законодавства.

Встановлено, що позивач протягом тривалого часу, а саме з 23 грудня 2016 року, перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 , останній неодноразово брав участь у судових засідання в судах першої та апеляційної інстанції України. Крім цього, позов, який пред`явлено до суду, підписано особисто ОСОБА_1 . Наведені обставини свідчать про те, що позивач розуміє та володіє українською мовою.

Крім того, позивачу при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови посадовими особами УДМС роз`яснено його права та зміст ст. 268 КУпАП, зокрема про те, що останній має право користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою та користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі та постанові.

Жодних доказів про те, що позивач заявляв клопотання з приводу залучення захисника та перекладача судом не здобуто та позивачем не надано.

Слід зазначити, що обов`язку залучення захисника та перекладачі без волі позивача у посадових осіб УДМС в Тернопільській області не було, оскільки це право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яке реалізовується за її бажанням. На законодавчому рівні відсутні норми, які зобов`язують уповноважених посадових осіб міграційної служби забезпечувати участь захисників та перекладачів з власної ініціативи.

В протоколі та оскаржуваній постанові відсутні будь-які пояснення та доводи позивача щодо залучення перекладача чи захисника.

Безпідставними також є доводи позивача про те, що його було затримано на строк понад три години та про затримання не повідомлено Центр безоплатної правової допомоги, оскільки жодних доказів про те, що до ОСОБА_1 було застосовано такі заходи впливу як затримання та перебування в приміщенні УДМС в Тернопільській області було проти його волі судом не здобуто.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а постанова про накладення стягнення серії ПН МТР №00785 від 22 вересня 2021 року винесена працівником Тернопільського відділу №1 Управління державної міграційної служби в Тернопільській області у відповідності до вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У випадку відмови у задоволенні позову, витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити, а постанову залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління державної міграційної служби в Тернопільській області, бульвар Т. Шевченка, 10, м. Тернопіль; код ЄДРПОУ - 37839038.

Повне рішення складено 25 березня 2022 року.

Головуюча І.М.Черніцька