Рішення № 103859078, 05.04.2022, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1790/21

№ провадження 2/453/188/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И /заочне/

05 квітня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Брони А.Л.,

секретаря судового засідання Бендеш А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

15.12.2021 року позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , звернулась у Сколівський районний суд Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 10.01.2022 року, після отримання судом інформації про місце проживання (перебування) відповідача, який не є підприємцем, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого Козівською сільською радою Сколівського району Львівської області, батьками неповнолітньої ОСОБА_3 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . У 2013 році її батьки припинили спільне проживання, шлюб у судовому порядку не розривали. Мати до суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки не зверталася, опікувалася та утримувала дитину самостійно, перешкод батьку у спілкуванні з донькою не чинила. Попри те батько не брав жодної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, не проявляв щодо неї батьківської уваги та турботи, не піклувався про фізичний та моральний розвиток дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 56 років років померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Дитина залишилась без належного батьківського піклування.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 після смерті дружини повідомив їй, що не має змоги та бажання взяти неповнолітню доньку на виховання та утримання у свою родину, відтак не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, про що написав відповідну заяву.

Також позивачка вказує на ту обставину, що на даний час ОСОБА_3 проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 12.10.2021 року за № 1169.

З 2013 року відповідач жодним чином не піклувався про дитину, не проявляв зацікавленості у її подальшій долі, не цікавився успіхами дочки, станом її здоров`я, не піклувався про фізичний і духовний розвиток, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини. Мати ОСОБА_3 самостійно забезпечувала дитину всім необхідним, приділяла належну увагу повноцінному вихованню, приділяла увагу її навчанню та розвитку, що підтверджується наданою характеристикою директора школи, де дитина навчається.

Після смерті матері ОСОБА_3 , батько не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу ані до неї, ані до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Таким чином, як стверджує позивачка, відповідач покладених на нього законом батьківських обов`язків щодо власної неповнолітньої доньки не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної, трудової, або будь-якої іншої участі у її вихованні.

Оскільки зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виконання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, позивачка змушена звернутися в суд із вказаною позовною заявою.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак її представник - адвокат Змінчак Л.В. попередньо подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі її довірительки. Позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа - Орган опіки та піклування Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області у судове засідання явку свого представника не забезпечила, попередньо подавши клопотання про розгляд справи без участі представника і зазначивши, що позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог ст.165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.11.2006 року Козівською сільською радою Сколівського району Львівської області на підставі актового запису № 18 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28.09.2021 року Козівською сільською радою Стрийського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

Згідно довідок № 1169 від 12.10.2021 року та № 1230 від 29.10.2021 року, виданих виконавчим комітетом Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї, в якій проживає ОСОБА_3 , входять ОСОБА_7 (інший родич), ОСОБА_1 (сестра), ОСОБА_8 (племінник) та ОСОБА_9 (племінник).

Як вбачається з характеристик директора Козівського опорного навчального закладу середньої освіти - ліцею ім. М. Гаврилюка при Львівському національному університеті імені Івана Франка Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області Клепуц О.М. та секретаря Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області Арендач М., ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Орявчик, Стрийського району, Львівської області, виховувалася в неповній сім`ї мамою, де приділялась належна увага повноцінному вихованню. На даний час мама померла і така проживає разом зі старшою сестрою ОСОБА_1 , де є належні умови проживання. З боку батька ОСОБА_3 ОСОБА_2 , впродовж всього навчання дитини жодної уваги їй не приділялося, він ніколи не цікавився навчанням дочки і жодного разу не відвідував батьківські збори.

29.11.2021 року позивачкою на адресу голови Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області було подано заяву щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно висновку № 277/02-18 від 31 березня 2022 року, орган опіки і піклування Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого і проживаючого по АДРЕСА_3 , щодо його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено в судовому засіданні відповідач, покладених на нього законом батьківських обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної, трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, в матеріалах справи міститься заява відповідача, в якій такий погоджується на позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , оскільки не має можливості в подальшому проживати з останньою через скрутне матеріальне становище, а також враховує прохання дочки, яка виявила бажання, щоб її піклувальником була її рідна сестра - ОСОБА_1 .

Відповідно до статтей 11, 15 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та полягають, зокрема, в наступному: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та інше.

Згідно статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Зокрема, відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Як зазначено у пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України», держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. Однак, реалізація таких обов`язків держави вимагає від Відповідача активних дій, які б свідчили про його бажання скористатись такою допомогою держави. Однак, як вже зазначалось вище, відповідач самоусунувся від виховання власних дітей, не бажає з ними спілкуватись та дбати про них.

Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до Положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принципово визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Ті ж самі принципи закріплені вищезазначеною Декларацією прав дитини, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач, маючи реальну можливість виконувати свої батьківські обов`язки відносно дочки, зокрема, цікавитися її життям, потребами, матеріально допомагати, дбати про їх культурний та духовний розвиток, спілкуватися з нею, сприяти в отриманні такою освіти, свідомо ухиляється від виконання таких обов`язків, оскільки жодних об`єктивних перешкод для виконання ним батьківських обов`язків судом не встановлено. Відповідач фактично самоусунувся від виховання та утримання дочки, не виявляє у відношенні дитини батьківської турботи, що вказує на нехтування ним як своїх батьківських прав так і батьківських обов`язків. Доказів протилежного відповідачем до суду подано не було.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 ґрунтуються на нормах чинного законодавства і підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 81, 89, 90, 95, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280, 281 ЦПК України, ст. ст.150, 164, 166 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи - Органу опіки та піклування Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: с. Гребенів, Стрийський район, Львівська область, батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: с. Гребенів, Стрийський район, Львівська область,РНОКПП невідомий.

Третя особа - орган опіки та піклування Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області; місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, с. Козьова, вул.Європейська, 46; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04370455.

Суддя