Рішення № 103857298, 28.03.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7404/21

28 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Сампара Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Микулинецької селищної ради (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 23.09.2021 №1443 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва;

зобов`язати Микулинецьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населено пункту - села Варваринці Теребовлянського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 21.07.2021 звернувся із заявою до Микулинецької селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населено пункту - села Варваринці Теребовлянського району Тернопільської області. Рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 23.09.2021 №1443 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" позивачу відмовлено, оскільки дана земельна ділянка передбачається для надання земельних ділянок користувачам земельних ділянок за рахунок яких буде розширюватися територія кладовища в селі Варваринці. В свою чергу, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає таке рішення органу місцевого самоврядування протиправним, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Мельнице-Подільською селищною радою 18.11.2021 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 15.04.2021 дев`ятою сесією восьмого скликання Микулинецької селищної ради, з метою забезпечення ефективного використання потенціалу території Микулинецької селищної ради, необхідної для задоволення потреб громади, стратегії її соціально-економічного розвитку, прийнято рішення №539 "Про резервування земельних ділянок для потреб громади". Беручи до уваги специфіку такого об`єкта, як кладовище, саме органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення такої земельної ділянки, відповідно до загальних норм земельного законодавства та спеціальних норм, які встановлюють вимоги до таких об`єктів, зокрема до порядку їх розміщення та утримання. Відповідач жодним чином не порушив право позивача рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради № 1443 від 23.09.2021, так як посилання на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не є законною підставою для обґрунтування вищевказаного рішення Микулинецької селищної ради. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі. Відзначив, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на теперішній час на земельній ділянці з кадастровим номером 6125088300:01:001:0840 - місця поховання (могили) не розміщенні, а тому позивач не звертався із заявою про передання в приватну власність кладовища. Оскаржуване ж рішення Микулинецькою селищною радою винесено 23.09.2021, тобто з порушенням місячного строку та в супереч ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, що в силу приписів п.2 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 21.07.2021 звернувся із заявою до Микулинецької селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населено пункту - села Варваринці Теребовлянського району Тернопільської області (а.с.7). До вказаної заяви додано копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків та графічні матеріали (а.с.8-9).

Рішенням шістнадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 23.09.2021 №1443 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" відмовлено ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею до 0,1200 га для ведення садівництва - за кадастровим номером 6125088300:01:001:0840 - дана земельна ділянка передбачається для надання земельних ділянок користувачам земельних ділянок за рахунок яких буде розширюватися територія кладовища в селі Варваринці (а.с.10).

Відповідно до рішення дев`ятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 15.04.2021 №539 "Про резервування земельних ділянок для потреб громади" зарезервовано земельні ділянки, серед яких, площею 1,7319 га кадастровий номер 6125088300:01:001:0840 для потреб Микулинецької ОТГ на території Струсівської сільської ради (а.с.20).

Не погодившись із рішенням органу місцевого самоврядування від 23.09.2021 №1443, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Приписами ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Так, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

При цьому, у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч.7 ст.118 ЗК України, з відповідним вмотивуванням.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За приписами п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про розгляд клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З матеріалів справи видно, що 21.07.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Микулинецької селищної ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1200 га для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населено пункту - села Варваринці Теребовлянського району Тернопільської області.

Відповідач у передбачений місячний строк на пленарному засіданні ради не розглянув вказане клопотання та, відповідно, рішення не прийняв.

Натомість 23.09.2021 на засіданні шістнадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради було прийнято рішення №1443 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", яким позивачу відмовлено, оскільки дана бажана ділянка передбачається для надання земельних ділянок користувачам земельних ділянок за рахунок яких буде розширюватися територія кладовища в селі Варваринці.

Рішенням двадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 16.12.2021 №1967 "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України текстової частини Рішення 16 сесії 8 скликання від 23.09.2021 №1443" внесено уточнення в текстову частину: "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" викладено текстову частину "Про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність"; "дана земельна ділянка передбачається для надання земельних ділянок користувачам земельних ділянок за рахунок яких буде розширюватися територія кладовища в селі Варваринці" викладено текстову частину "дана земельна ділянка, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки даної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) рішенням 9 сесії 8 скликання Микулинецької селищної ради від 15 квітня 2021 року "Про резервування земельних ділянок для потреб громади" внесена в перелік земельних ділянок зарезервованих для задоволення потреб громадян, стратегії її соціально-економічного розвитку" (а.с.50).

Також рішенням двадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 16.12.2021 №1968 "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України текстової частини Рішення 9 сесії 8 скликання від 15.04.2021 №539" внесено уточнення в текстову частину п.1 та викладено текстову частину із змінами та доповненнями в такій редакції: зарезервувати земельні ділянки, серед яких, площею 10,338 га кадастровий номер 6125088300:01:001:1044 (цільове призначення - землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій)) для потреб Микулинецької ОТГ на території Струсівської сільської ради (а.с.51).

Даючи правову оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 21.07.2021, суд відзначає, що обставини, на які послався відповідач, не передбачені ЗК України як підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Наміри ж розширити територію кладовища в селі Варваринці не могли позбавити права позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,1200 га у власність для ведення садівництва, із земель державної або комунальної власності, за умови, якщо такого права він не використав раніше.

Водночас рішення двадцятої сесії восьмого скликання Микулинецької селищної ради від 16.12.2021 №1967 "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України текстової частини Рішення 16 сесії 8 скликання від 23.09.2021 №1443" та №1968 "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства України текстової частини Рішення 9 сесії 8 скликання від 15.04.2021 №539" відповідач прийняв після звернення позивача до суду з даним позовом.

Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали їх підставою, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення, дії, бездіяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст.118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі №813/1631/14.

Зміст ст.79-1 ЗК України свідчить, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, відповідач може відмовити.

Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 21.08.2018 у справі № 295/14795/16-а, від 19.06.2018 у справі № 750/8511/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.02.2020 у справі №461/1257/17, від 15.03.2021 у справі № 441/701/17.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про невідповідність оскаржуваного рішення Микулинецької селищної ради від 23.09.2021 №1443 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, та, необхідність захисту порушеного права, виходячи з повноваження суду, визначеного ч.3 ст.245 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Суд не спростовує права територіальної громади на розширення місцевого кладовища, однак такі наміри мають бути здійсненні шляхом прийняття відповідних рішень та затвердження належної технічної документації.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №1025078196 від 27.10.2021 (а.с.6).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Микулинецької селищної ради від 23.09.2021 №1443 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".

Зобов`язати Микулинецьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Стягнути з Микулинецької селищної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Микулинецька селищна рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. С. Бандери,11,смт. Микулинці,Теребовлянський район, Тернопільська область,48120 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04396302).

Головуючий суддя Мандзій О.П.