Рішення № 103857296, 05.04.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1528/22

05 квітня 2022 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;

зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у визначеному законом розмірі. Позивач набув статус особи з інвалідністю ІІІ групи 17.01.2019, а 30.11.2021 набув статус особи з інвалідністю ІІ групи. А тому, вважає, що відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте, у порушення вимог цього Закону відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №325). З врахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні 27.02.2020 №3-р/2020, та позиції Верховного Суду, викладеної у рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20 позивач вважає, що у 2021 році він набув право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі, передбаченому Законом №3551-XII.

Ухвалою суду від 18.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 21.03.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та вказав, що позивачу у 2021 році виплачено допомогу у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Вважає, що діяв правомірно, а тому, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 17.01.2019.

Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі 3391,00 грн.

Позивач 09.02.2022 звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

У відповідь на звернення позивача, відповідач листом №3982-Ф від 14.02.2022 повідомив позивача про те, що йому виплачена вказана грошова допомога у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №325, а тому її розмір не підлягає перерахунку.

В подальшому, 30.11.2021, позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_2 про те, що пред`явник цього посвідчення є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Згідно із частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20, правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551-XII. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Кабінет Міністрів України у постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, інвалідам ІII групи - 3391 гривня, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги інвалідам війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст.13 Закону №3551-XII, суд приходить до висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Позивач у позові просить зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи.

Однак, судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 17.01.2019, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Посвідчення серії НОМЕР_2 про те, що пред`явник цього посвідчення є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни позивач отримав 30.11.2021.

Відповідно до ч.6 ст. 17-1 Закону №3551 разова грошова допомога не виплачується, зокрема, в разі набуття громадянином статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 11 цього Закону після 5 травня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

У позові позивач просить нарахувати та виплатити йому разової допомоги у 2021 році з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком.

Однак, оскільки позивач набув статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи після 05 травня 2021 року, то виплата йому разової допомоги у 2021 році повинна була здійснена відповідачем з розрахунку семи мінімальних пенсій за віком, як особі з інвалідністю ІІІ групи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відтак, із урахуванням встановлених обставин та правової позиції Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, враховуючи, що станом на 5 травня 2021 року позивач мав статус особи з інвалідністю ІІІ групи суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу спірну допомогу за 2021 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325, відповідач допустив порушення норм статті 13 Закону від 22.10.1993 №3551-XII (у редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV), яка передбачала виплату інвалідам внаслідок війни ІІІ групи до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Суд вважає, що для належного способу захисту порушеного права позивач слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення і повністю узгоджується із тим, що, застосований Верховним Судом у зразковій справі №440/2722/20.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, 46002; код ЄДРПОУ: 03195636).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.