Рішення № 103856438, 05.04.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1034/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.11.21 № 01-18-199 в частині відмови позивачці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову допомогу сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв`язку із чим вона 15.11.21 звернулася до Балтського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо призначення одноразової допомоги на сім`ю в разі втрати годувальника у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та інших виплат. Листом від 26.11.21 позивачці було схвалено призначення щомісячних страхових виплат як особі, яка має на це право відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та одноразову допомогу особі, яка перебувала на його утриманні в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату відповідно до ч. 6 ст. 42 цього Закону. Однак позивачці було відмовлено у призначенні одноразової допомоги на сім`ю у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату з тих підстав, що обов`язковою умовою для призначення є те, що відповідно до абз. 2 п. 5.1 розділу V Постанови правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого, однак у паспортах позивача та її загиблого чоловіка містяться різні дані про реєстрацію місця проживання. Позивач наголошує, що не зважаючи на відмінність адрес реєстрації, вони з померлим чоловіком проживало разом однією сім`єю в періоді з 18.11.2017 по 23.09.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , що можуть підтвердити свідки - сусіди. В той же час, зазначене положення Постанови правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 суперечить вимогам ст. 45 Закону № 1105 і не може враховуватися при нарахуванні зазначених соціальних виплат.

Ухвалою судді від 04.02.22 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 17.09.1983 в Кодимському районному відділі ЗАГС Одеської області позивачка уклала шлюб із ОСОБА_2 , актовий запис № 8, змінивши дівоче прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », що підтверджується свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 6 жовтня 2021 р. складено відповідний актовий запис № 361.

15.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до Балтського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо призначення одноразової допомоги на сім`ю в разі втрати годувальника у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та інших виплат.

Листом від 26.11.21 № 01-18-199 позивачці було схвалено призначення щомісячних страхових виплат як особі, яка має на це право відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та одноразову допомогу особі, яка перебувала на його утриманні в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату відповідно до ч. 6 ст. 42 цього Закону. Однак позивачці було відмовлено у призначенні одноразової допомоги на сім`ю у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату з тих підстав, що обов`язковою умовою для призначення є те, що відповідно до абз. 2 п. 5.1 розділу V Постанови правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого, однак у паспортах позивача та її загиблого чоловіка містяться різні дані про реєстрацію місця проживання.

Зважаючи на те, що відмова суб`єкта владних повноважень у визнанні права на соціальну виплату ґрунтується на формальній підставі, без урахування відповідачем положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Порядку №11 при прийнятті рішення, що призвело до протиправного обмеження позивача в отриманні такої виплати, позивач звернулася за судовим захистом із даним позовом.

Зокрема, позивач наголошує, що через те, що її мати потребувала сторонньої допомоги, вони з чоловіком переїхали жити за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 . Під час шлюбу мали спільний бюджет та вели господарство. Тому позивач змінила місце своєї реєстрації, а чоловік залишив своє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Також позивач зазначає, що факт її проживання з чоловіком однією сім`єю з 18.11.2017 по 23.09.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується актом обстеження по факту проживання особи на території Кодимської міської ради від 07.12.2021, а також поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які проживають в АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту листа Балтського відділення Управління виконавчої дирекції фонду в Одеській області від 26.11.2021 № 01-18-199 вбачається, що у документах (копіях паспортів) ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 , померлого не виробництві, містяться різні дані про реєстрацію місця проживання. У зв`язку із цим у відділення в силу вимог абз. 2 п. 5.1. розділу V Постанови правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 не має підстав для призначення позивачці одноразової грошової допомоги на сім`ю у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-ХІV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 36 Закону №1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону №1105-ХІV страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частиною шостою статті 42 Закону №1105-ХІV встановлено у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги..

Згідно частини другої статті 43 Закону №1105-ХІV Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; ) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; ) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 №1105-ХІV Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-ХІV передбачені випадки, у яких Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Наведений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок №11).

Пунктом 1.2 Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку № 11 випливає, що Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:

заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;

копії паспорта;

копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);

довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

З матеріалів справи слідує, що позивач подала відповідачу заяву про призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого та відповідний пакет документів, передбачений частиною другою статті 43 Закону №1105-ХІV та Порядком №11, проте будь-яких рішень про страхову виплату, у формі постанови, на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.11.2021 та доданих до неї документів, відповідачем не приймалось в порушення статті 44 Закону №1105-ХІV та пункту 1.4. Порядку №11, натомість Балтське відділення виконавчої дирекції Фонду в Одеській області повідомило позивачці про те, що нею надано всі документи задля призначення щомісячних страхових виплат як особі, яка має на це право відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та одноразову допомогу особі, яка перебувала на його утриманні в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату відповідно до ч. 6 ст. 42 цього Закону. Водночас позивачці було повідомлено про відсутність підстав для призначення одноразової допомоги на сім`ю у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату, оскільки обов`язковою умовою для призначення є те, що відповідно до абз. 2 п. 5.1 розділу V Постанови правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого, однак у паспортах позивачки та її загиблого чоловіка містяться різні дані про реєстрацію місця проживання.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо призначення страхової виплати позивачу, оскільки рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги позивачу з обґрунтуванням її відмови у формі постанови відповідач не приймав. У зв`язку із цим не підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26.11.21 № 01-18-199, так як зазначений лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Належним захистом порушеного права в цьому випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті відповідного рішення за результатами розгляду звернення позивачки.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачці одноразову виплату на сім`ю, як члену сім`ї, який помер внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що повноваження суб`єкта владний повноважень - Управління виконавчої дирекції щодо призначення соціальної виплати, передбаченої частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV чи відмова у її призначенні є його дискреційними повноваженнями, отже лише він має право приймати відповідне рішення.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Крім того відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права, свободи та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, оскільки справа про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV на підставі заяви позивача від 15.11.2021 та доданих до неї документів відповідачем не розглядалася і, в свою чергу, відповідного рішення за результатами такого розгляду, у формі постанови, ним не приймалося, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову виплату на сім`ю, як члену сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату є передчасною та направлена на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як судовому захисту підлягає лише порушене право, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги позивачу з обґрунтуванням її відмови у формі постанови відповідач не приймав, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача, виходячи з наданих статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 одноразової виплати на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2021 про призначення одноразової виплати на сім`ю, як члену сім`ї, який помер внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (вул. Лідерсовський бульвар, 3б, м. Одеса, 65014; ЄДРПОУ 41322052) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 одноразової виплати на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 листопада 2021 року про призначення одноразової виплати на сім`ю, як члену сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,4 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк