Ухвала суду № 103854546, 05.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 квітня 2022 року Справа № 160/4619/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 263 о/с дск від 08.10.2013 про звільнення за п. 64 «є» майора міліції ОСОБА_1 (М-096730) старшого оперуповноваженого карного розшуку лінійного відділу в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУМВС;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку лінійного відділу в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУМВС;

- призначити виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовна заява також містила клопотання про поновлення строку звернення до суду, звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2022 визнано неповажними заявлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, залишено позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання (надіслання) до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви з урахуванням вимог статті 160 КАС України, а саме із зазначенням: реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта позивача, коду ЄДРПОУ відповідача; змісту позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- копії виправленої позовної заяви;

- належним чином засвідченої копії паспорта позивача або документа, що його замінює;

- належним чином засвідчених, придатних для читання копій (всіх сторінок) доданих до позовної документів як для суду, так і для направлення відповідачу (у двох примірниках);

- документа про сплату судового збору в сумі 992,40 грн;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

31.03.2022 у встановлений судом для усунення недоліків позовної заяви строк ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 263 о/с дск від 08.10.2013 про звільнення за п. 64 «є» майора міліції ОСОБА_1 (М-096730) старшого оперуповноваженого карного розшуку лінійного відділу в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУМВС в частині звільнення позивача;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку лінійного відділу в річковому порту «Дніпропетровськ» ГУМВС;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 08.10.2013 до дати ухвалення рішення у цій справі;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області внести відповідний запис до трудової книжки щодо звільнення позивача.

У виправленій позовній заяві позивачем зазначено його реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серію паспорта, зміст позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Код ЄДРПОУ відповідача у позовній заяві не зазначено.

До виправленої позовної заяви додано: її копію; належним чином засвідчену копію паспорта позивача; належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів; копію квитанції № 60 від 30.03.2022 про сплату судового збору в сумі 992,40 грн; заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що в період з 23.08.2013 до 10.03.2022 він перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, що є непереборною обставиною, яка перешкодила йому вчинити процесуальні дії у встановлений законом строк. 23.08.2013 йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 263-1 КК України. Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2013 до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 06.09.2013 йому було вручено обвинувальний акт ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 263-1, ч. 3 ст. 364 КК України. 08.10.2013 його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області № 263 о/с дск. 10.10.2013 кримінальне провадження №12013040650003315 за його обвинуваченням надійшло до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. 16.01.2014 йому було вручено новий обвинувальний акт за ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 263-1 КК України. 29.01.2014 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено обвинувальний вирок, яким позивачу призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, та звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. 13.06.2014 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок суду від 20.01.2014 залишено без змін. 24.03.2015 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.06.2014 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 25.06.2015 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2014 залишено без змін. 24.03.2016 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 31.05.2016 апеляційним судом Дніпропетровської області вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду від 29.01.2014 скасовано та кримінальне провадження №12013040650003315 направлено до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська для нового судового розгляду. 18.06.2021 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпро було ухвалено вирок, яким позивача визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 та ч. 2 ст. 263-1 КК України, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення. 08.02.2022 Дніпровський апеляційний суд ухвалою залишив без змін вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська стосовно позивача. Позивач зазначає, що до набрання законної сили виправдувальним вироком він не мав можливості належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги та не мав законних підстав для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Беручи до уваги вищенаведене, позивач просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити такий строк.

Суд не вважає достатніми підстави для повернення позовної заяви у зв`язку із не усуненням недоліків позовної заяви у повному обсязі - не зазначенням коду ЄДРПОУ відповідача, оскільки це призвело б до надмірного формалізму, що підтверджено у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 580/4024/19.

Разом з цим, суд оцінює своєчасність звернення позивача до суду та наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.03.2022 розглянуто обґрунтування несвоєчасного звернення до суду у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності і незаконним засудженням.

Фактично позивач не заявляє інших підстав для поновлення строку.

Надаючи оцінку поважності заявлених підстав поновлення строку звернення до суду, суд виходить з того, що з наданих до позовної заяви матеріалів та обґрунтувань позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 263 о/с дск, виданий 08.10.2013.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 9901/601/19 щодо проходження публічної служби, погодилась із висновком колегії суддів, згідно із яким початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 800/304/17).

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Цією нормою встановлені скорочені строки звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які, у свою чергу, не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 9901/601/19 наголосила на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що його було звільнено у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Підпунктом «й» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов`язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», або кримінального правопорушення.

Однак підставою оскаржуваного наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 263 о/с дск від 08.10.2013 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 зазначено п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким передбачено звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Таким чином, можливість оскарження наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 263 о/с дск від 08.10.2013 не залежала від набрання законної сили виправдувальним вироком стосовно позивача.

До суду з даною позовною заявою позивач звернувся більше ніж через вісім років після видання оскаржуваного наказу.

Перебування позивача у статусі підозрюваного, обвинуваченого та засудженого не є достатньою та самостійною підставою для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними за відсутності доказів на підтвердження об`єктивної неможливості звернення до суду у зв`язку з цією обставиною.

Як зазначив позивач, ним не було подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Суд зауважує, що позивач пропустив строк звернення до суду із позовною заявою, а вказані ним обставини, з огляду на предмет спору, не можуть вважатися поважними причинами для поновлення позивачу строку звернення до суду, адже вони не є об`єктивно непереборними, не є такими, що пов`язані із істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення позивача до суду із позовом.

Наявність для позивача обмежень, що унеможливили своєчасне звернення до суду наданими матеріалами не підтверджується.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 у справі № 120/2078/21-а зазначив, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, в частині першій якої зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, підтверджуючих об`єктивну неможливість у ОСОБА_1 своєчасно звернутись до суду, заявлені ним причини несвоєчасного звернення до суду є неповажними, що є підставою для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними заявлені ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя В.В. Рянська